Життя і творчість Марійки Підгірянки (урок-вікторина)
Мета. Поглибити знання про життя і творчість Марійки Підгірянки, розкриваючи красу і багатство рідного слова за допомогою творів поетеси; розвивати мовлення учнів; виховувати любов до рідного слова.
Обладнання. Портрет поетеси та її вірші, дитячі малюнки до творів М. Підгірянки.
Хід уроку
І. Актуалізація знань учнів.
1. Звучить пісня про Україну.
2. Хорове читання вірша з дошки.
Рідне слово моє, В нім озвуться віки, Рідне слово моє крізь хмари сія, Словом вишию день, Постелю рушники, А на тих рушниках – Україна моя. Першим було слово. А зі слова, з рідної мови починається людина. Вона робить перші кроки по землі й перед нею відкривається загадковий дивосвіт, відкривається чудова краса навколишнього світу – рідного краю.
Ми живемо в Україні, в краї невимовно багатому на казкові краєвиди, на чарівні пісні, на чудову милозвучну мову, якою можна передати все на світі.
Душа, переповнена любов’ю, добротою, щирістю, звертається до поезії і починає відтворювати цю красу. Таку красу та любов до рідного краю, рідної природи змалювала у своїх віршах Марійка Підгірянка – поетеса нашого чудового гірського краю.
“Я не думала ніколи, що колись буду “друкована” – я самоук, несміле дитя Підгір’я, списувала, що мені старі розказували, та не знаю, чи розуміла добре смерекову мову. Почала я писати дуже рано… писала, бо чула душевну потребу вилити на папір ті враження, якими напувала мене краса природи”.
Марійка Підгірянка
II. Знайомство з життєвим шляхом Марійки Підгірянки.
1. Розгляд портрету поетеси.
Урок-вікторина
2. Біографічні відомості.
(Клас поділений на групи. Від кожної групи виступає 1 учень).
1-й учень. Її зірочка засвітилася 29 березня 1881 року в селі Білі Ослави на Станіславщині (тепер Івано-Франківщині) в сім’ї Ленертів. Батько Марійки працював лісничим, а мати – дочка священика, була домогосподаркою.
З дитинства дівчина чула неспокійний шум смерек, гомін лісу, рідне слово і спів пташок.
2-й учень. Вона зростала у багатодітній сім’ї, де було п’ятеро дітей. Дідусь по матері навчив її писати і читати. Ще маленькою вона прочитала “Кобзаря” Т. Г. Шевченка.
Свої перші вірші Марійка почала писати, коли їй було 13 років, її сестри знайшли ті вірші, написані на окремих клаптиках паперу, і склали першу її збірку.
3-й учень. Вона дуже любила дітей, і тому стала вчителькою.
У 1908 році вийшла її перша поетична збірка “Відгуки душі”. Це було для поетеси великою радістю.
Та життєва доля дарувала не тільки радість. Дуже багато перешкод траплялося на її життєвому шляху, які їй довелося переборювати.
Деякий час Підгірянка жила в Австрії. Перебуваючи на чужині, вона дуже тужила за рідними Карпатами. Тут і народилася її нова збірка “На чужині”, оповідання “Малий Василько”, п’єса для дітей “Сон на могилі” та поема ” Мати-страдниця”.
4-й учень. Повернувшись у рідні місця, Марійка Підгірянка продовжує вчителювати, а з 1938 року працює директором школи в Тлумацькому районі нашої області.
Померла Марійка Підгірянка 18 травня 1963 року. Похована у м. Львові на Личаківському кладовищі.
3. Відповіді на запитання.
– Де народилася поетеса?
– В якій родині зростала?
– Як склалося її життя?
– Які збірки Надрукувала?
III. Робота з книжковою виставкою.
IV. Прослуховування віршів М. Підгірянки, які приготували діти вдома, на теми:
1. “Краю милішого, ріднішого, як Україна, – в світі нема”
2. “Природа рідного краю”
3. “В гостях у бабусі”
4. “Школо, наша школо”
V. Фізкультхвилинка.
VI. Гра-вікторина.
З якого вірша рядочки?
1-й учень.
Люблю матусю, батька люблю,
Люблю хатину рідну свою.
(“Що я люблю”)
2-й учень.
Ой місяць січень кличе Мороза,
Морозить лиця,
Щипає носа,
А місяць лютий
Вітрами дує,
На водах з льоду мости будує.
(“Пісня про місяці”)
3-й учень.
Цілує сонечко листи
У ніжній, теплій ласці,
Гриби наділи шапочки
Так само, як у казці.
(“Ліс”)
4-й учень.
Я буду раненько замок відмикати,
Щоб ви не минали гостинної хати.
(“Гостинна хата”)
5-й учень.
Тож білочка не журиться,
Чи довго буде сніг:
У кожушку зажмуриться
І їсть собі горіх. (“Рай взимку”)
Дитина.
Скажи мені, мати, де йде сонце спати?
Мати.
За високу гору,
В золоту комору. (“Розмова про сонце”)
6-й учень.
На зеленій гілці люблю співати,
А в золотій клітці треба вмирати. (“На волі”)
7-й учень.
Для внучка азбуку зробила –
Барвисті літерки.
Їм ручки й ніжки приробила,
Поставила в рядки. (“Азбука”)
VII. Підсумок уроку.
Найпрекрасніші і в той же час найщасливіші ті люди, які прожили своє життя, турбуючись і приносячи радість іншим. Таким і було життя нашої землячки, чудової поетеси і доброї людини, її вірші є дорогоцінним скарбом для усіх нас.
Дорогі діти! Ви добре підготувалися до уроку. Ваші змістовні відповіді говорять про те, що ви багато читаєте. Бажаю вам продовжувати дружити з книгою, яка навчить вас стати справжніми людьми.