Поезія Лермонтова: міркування про життя, кохання та творчість

У ліриці М. Ю. Лермонтов продовжує традиції Пушкіна. Він пише на ті ж самі мотиви, міркує про життя, творчість або любові, однак робить це у власній неповторній манері.

“Молитва” – міркування про творчість і поезії
Вірш “Молитва” присвячено міркуванням ще юного тоді поета (у момент написання вірша Лермонтова було 15 років) про творчість, про роль і призначення поезії. На початку цього вірша він звертається до Бога, перераховуючи свої гріхи, і вибачається за недостатню старанність у молитвах, адже поета часом відволікає від думок про бога творчість.

Однак не писати він не може, це вище за нього. Тільки у творчості душа поета може заспокоїтися, інакше вона задихнеться від невисловленого. А оскільки дар цей був даний поетом богу, то бог і має пробачити недостатні молитви і допомогти поетові встигнути все.

Міркування про роль поета і поезії
Подальші міркування його про творчість і роль поета в суспільстві, немов би продовжують пушкінське вірш “Пророк”. Однак тут, в однойменному вірші, на відміну від попередника, Лермонтов приходить до висновку, що поетові зовсім немає необхідності “дієсловом палити серця людей”, оскільки люди не зуміють оцінити це по гідності.

Поет змушений піти у пустелю, де йому “покірна тварь земна”, і “зірки слухають” його куди уважніше людей. Поетові не потрібно оцінка, кращим суддею для нього залишиться він сам.

“Дума” – міркування про нове покоління
Вірш “Дума” Лермонтов присвячує своєму поколінню: на його думку, це покоління – “втрачене”, оскільки у його сучасників немає ні конкретних життєвих цілей, ні переконань, ні прагнень.

Їх затьмарює велич батьків-попередників, які зуміли показати себе під час війни з Наполеоном, а після них стоять людей в Росії не залишилося.

Подібне ставлення поета до своїх сучасників почасти продиктовано суворим режимом Миколи I: після 1825 в Росії була посилена цензура і політичний контроль, у багатьох людей просто не залишилося можливості для самореалізації.

“І нудно, і сумно” – міркування про зневірі й порожнечі життя
Цю ж ідею він продовжує у вірші “І нудно, і сумно…”, де йдеться про те, що у сучасників поета все одно немає причин мріяти про якусь кращої долі, все одно кращі їхні роки пройдуть саме в такому зневірі і порожнечі.

Таким чином, і життя, на думку Лермонтова, “така порожня і дурний жарт” – у ній немає ні місця, ні можливостей для гідного життя талановитих людей. Тому Лермонтову претит блиск вищого світу, він знаходить його брехливим і фальшивим. Поетові немає місця в цьому світі.

“Три пальми” – роздуми про сенс життя
У вірші “Три пальми” Лермонтов замислюється про сенс буття. Дія відбувається на тлі прекрасної східної природи: описуються три пальми, що росли в аравійської пустелі і які були зрубані бездумним людьми-Караванник.

Лермонтов змушує подумати про те, хто скільки користі приніс цьому світу. Для когось важливий лише власний комфорт і зручність, а для когось – питання, чи залишиться щось путнє після нього.

“Батьківщина” – відношення Лермонтова до Росії
Ставлення ж Лермонтова до Росії завжди було досить двоїстим, і це проявляється у вірші “Батьківщина”.

Лермонтов протиставляє свій власний патріотизм офіційного, він любить Росію “дивною любов’ю”: російську природу і російські душі любить, а от імперську велич країни, державний лад та історію ненавидить.

Лермонтов не готовий приймати свою країну цілком і повністю, його ставлення до неї двояко.

“Ні, не тебе так палко я люблю…” – роздуми про кохання
Роздумів поета про любов присвячено вірш “Ні, не тебе так палко я люблю…”, яке так само песимістично, як і інша любовна лірика Лермонтова.

У центрі вірша оказивется НЕ кохана жінка, а він сам, почасти егоїстичний і смакує свої страждання. Ліричний герой цього вірша починає свої міркування зі слова “ні”, тим самим показуючи жінці, що ні вона важлива для нього.

Але це не заважає йому детально описувати почуття до іншої жінки, що не турбуючись при цьому про емоції слухачки, адже думає він у цей час не про неї.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Поезія Лермонтова: міркування про життя, кохання та творчість