ЖАНРОВО-ПОЕТИЧНА СТРУКТУРА ДИТЯЧОГО ФОЛЬКЛОРУ ПРИДНІПРОВ’Я
До дослідження дитячого фольклору зверталися етнографи, фольклористи, педагоги та письменники (збирачі: П. Чубинський, І. Манжура, М. Вовчок, М. Лисенко, Д. Яворницький, В. Верховинець; дослідники: О. І. Дей, Г. В. Довженок, О. А. Правдюк, Г. А. Барташевич, Л. Б. Стрюк, Ф. З. Яловий, П. Г. Черемський).
Об’єктом нашого дослідження є зразки обрядового і необрядового фольклору, знайдені та записані на території Дніпропетровької області учнями шкіл та слухачами МАН. Інформаційною базою для вивчення стали матеріали польових досліджень, що були проведені Дніпропетровським та Львівським відділеннями МАН України під час експедицій “До народних джерел” (1998, 1999, 2000 роки), конкурсні матеріали фольклорної експедиції “Звичаї, ігри та обряди мого краю” (2000 рік).
Вивчивши особливості 190 вибраних зразків, ми дійшли таких висновків:
Ми розглянули, як сьогодні фіксується фольклор на жанровому рівні і виявили, що пласт необрядового фольклору значно ширший, ніж обрядового (133 та 57 зразків відповідно). Це колядки, щедрівки, посівалки, весняні ігри-хороводи та заклички в обрядовому фольклорі; колискові пісні, забавлянки, дражнилки та лічилки – у необрядовому.
Найактивніше з усих жанрів побутують забавлянки та колискові, про що свідчить їх кількість (49 та 38 зразків відповідно). Частіше за все їх носіями є люди старшого віку. Рідше зустрічаються жанри власне дитячого фольклору: дражнилки (29) та лічилки (17). Ми відзначаємо повернення до побуту колядок, щедрівок (по 16 зразків) та посівалок (8 творів), але з іншим функціональним призначенням. Ці жанри набули рис розважальності та побутового забарвлення. Найменше ми зафіксували зразки жанру весняного календарного циклу (веснянок, хороводних ігор, закличок), що свідчить про поступове їх зникнення.
Проведена робота дає підстави підтвердити висновок про втрату найдавніших обрядодій. Ми дійшли висновку, що дитячий фольклор продовжує існувати виключно на родинно-побутовому рівні.
Творам дитячого фольклору властива тематична і сюжетна різноманітність, мелодійність, барвистість образів і думок, багатство мовних засобів, стислий сюжет, відсутність позасюжетних елементів, присутність у текстах близьких для дитячого світосприйняття образів.
Відзначаємо, що змінилась класична форма колядки: із чотирьох частин на сьогодні функціонує лише одна – власне колядка. Більш стійкою виявилась композиція щедрівок (наявність традиційного приспіву “Щедрий вечір, добрий вечір”), посівалок (монологічне побажання врожаю та достатку з відповідними діями), закличок (присутність звертання та вираження бажаної дії дієсловом наказового способу). У багатьох творах зустрічаються характерні для жанру заспіви (для колискових – “Ой, ти ж коту, коту…” і “Ой, люлі, люлі…”; для колядок – “Коляд, коляд, колядниця…” та “Колядин, колядин…”; для “чучикалок” – “Ой, чук, чук…”; для посівалок – “Сію, вію, повіваю…”). Спостереження над змістом і формою колискових пісень та закличок дозволяють помітити схожість цих жанрів із замовляннями.
Образна система творів дитячого фольклору досить стійка і спирається на глибину образної інформації дитини. Як правило, це образи близьких дитині людей, деяких тварин, персоніфікованих образів Сну, Дрімоти, Гулей. Для творення образної системи важливими є повторення, нагромадження побажань, найпростіші епітети та пестливі порівняння. Для створення образу в дражнилках також використовується гіпербола.
Виділяємо такі мовні засоби творення образів: пестливі слова (“голівонька”, “здоров’ячко”), звуконаслідування (“ків-ків”, “хиті-хиті”), безпосередні звертання у формі іменника у кличному відмінку, зменшені форми слів (“котик”, “хвостик”). Вживання внутрішньої рими посилює своєрідність звучання дражнилок та їх гумористичне забарвлення. Майже для всих жанрів характерне використання дієслів у наказовому способі (“виглянь”, “іди”, “дайте”, “виносьте”, “спи”).
(2 votes, average: 3.00 out of 5)