У око окунь, як плавуча клуня – Емма Андієвська

У око окунь, як плавуча клуня,

Торкається, і світ на скалки: сутінь,

Лиш мокрого вогню семипудові сита

Ідуть по обрію, хоч їх на бісер клонить.

Розсипатись і заятрить над кленом,

Що плеканий парує у висоти

Молозивом і бульками розсади.

Росу в росину забивають клином,

І нитокою живою крильця бабок

Виносить хвилями із грядок бобу,

Що вивісив стручки – жаровні соку,

Бо лійки скрізь, листки – з кришталю саклі,

Й лежать у ватянках від тьми помору

Водоймища, і хащі, і примари.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

У око окунь, як плавуча клуня – Емма Андієвська