Тарас Шевченко. “Мені однаково, чи буду…” Роздуми автора про власну долю, долю України
Тема. Тарас Шевченко. “Мені однаково, чи буду…” Роздуми автора про власну долю, долю України
Мета: допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст і значення поезії “Мені однаково…”; розвивати образне та критичне мислення, навички виразного, вдумливого читання ліричних творів; уміння коментувати їхні основні мотиви, художні засоби, висловлювати свої думки та враження; виховувати почуття патріотизму, свідомого ставлення до своїх громадянських обов’язків. Теорія літератури: лірика, її жанри (громадянська, філософська лірика).
Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них, аудіозаписи художнього читання віршів.
Тип уроку: застосування знань, умінь та навичок.
Хід уроку
І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
ü Перевірка домашнього завдання.
1. Виразне читання віршів Т. Шевченка “Думи мої, думи мої…”, “Ой три шляхи широкії…”.
2. Бесіда, виконання завдань аналітичного характеру.
– Дослідіть, яким настроєм, якими мотивами перейнята поезія Т. Шевченка “Думи мої, думи мої…”
– Яка ідея цього твору?
– У чому полягає трагізм поезії “Ой три шляхи широкії…”? Свою думку доведіть, посилаючись на зміст твору.
– Які народнопісенні образи використані в поезії “Ой три шляхи широкії…”? Розкрийте їхній алегоричний смисл.
– Умотивуйте, чи можна вірш “Ой, три шляхи широкії…” вважати картиною народного життя? Наведіть переконливі аргументи.
3. Презентація одного з міні-проектів, підготовлених учнями самостійно.
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ü Вступне слово вчителя.
Байдужість, мовчазну згоду Т. Шевченко вважав однією з найбільших вад людської душі. Для нього особисто байдужість була неприйнятною. В одному з віршів поет висловлюється досить жорстко:
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.
То чи є байдужість таким уже великим злом? Що головне для людини та в людині? Про це й ітиме мова на уроці.
III. ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
ü Виразне читання поезії Т. Шевченка “Мені однаково…”, прослуховування аудіо – записів пісні на слова Шевченка у виконанні кобзаря М. Д. Коваля (або інших).
ü Словникова робота, обмін враженнями про прочитане та почуте.
ü Коментар учителя.
Вірш “Мені однаково…” – поетичний і громадянський маніфест Т. Шевченка. Поет згадує своє життя, у якому було так багато страждань – і фізичних, і моральних, але він розуміє, що є щось значно важливіше – це доля його батьківщини, його знедоленої України. Тому повторює неодноразово слово, яке визначає його ставлення до особистих негараздів – “однаково”. І тільки те, що діється “на нашій – не своїй землі” – “не однаково”.
Шевченко вдається до складної метафори –
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Що це значить? Напевне, “злії люде” утихомирювали обурений народ коли обіцянками, коли умовляннями, коли силою, коли “реформами”, а як ті заспокоювалися, поміщицько-кріпосницька система продовжувала утиски з новою силою.
Нам би кожному мати такий патріотизм!
ü Евристична бесіда.
– Яким настроєм пройнята поезія?
– Над чим Шевченко розмірковує у творі “Мені однаково…”?
– Про що поет згадує, живучи в неволі?
– Як змінюється настрій ліричного героя під кінець вірша?
– Яка тема та ідея поезії “Мені однаково…”?
– Які художні засоби використовує автор у творі?
– Визначте ключове слово поезії та з’ясуйте його роль.
– До якого жанру лірики ви б віднесли цю поезію?
– Визначте віршовий розмір вірша. Як впливає він на звучання поезії?
– У чому полягає найвищий прояв справжнього патріотизму?
– Яке покоління постає в образі батька? Як воно оцінювало творчість Шевченка?
– Хто зображений в образі сина? Чому ліричний герой не потребує від нього хвали й слави?
– Чому “Мені однаково…” вважається одним із художньо найдовершеніших творів із циклу “В казематі”? Якою є ваша думка щодо цього?
ü Практикум.
Колективне складання паспорту-характеристики вірша Т. Шевченка
“Мені однаково…” (з використанням матеріалів підручника).
Автор | Т. Г. Шевченко |
Назва, цикл | “Мені однаково…”, цикл “В казематі” |
Час та місце написання | М. Санкт-Петербург, між 17 квітня та 19 травня 1847 року |
Жанр, різновид | Лірика, громадянська |
Тема | Ставлення до особистої долі та до долі рідного краю |
Композиція (побудова) | Вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків – перша частина, 5 рядків – друга. Побудований твір на протиставленні, функцією зв’язку й протиставлення між частинами наділений сполучник та |
Художні образи | Ліричний герой, Україна, нащадки (батько із сином) |
Художні засоби | Повтори – однаково з різним емоційним навантаженням; епітети – малого, славній та ін.; метафори – Україну присплять та ін.; вигуки; звертання; пряма мова |
Ідея (головна думка) | Утвердження необхідності активної громадянської позиції в кожної людини; нерозривності особистого та громадського |
Підтекст | Наша – не своя земля – це батьківщина, у якій панують кріпацтво, неволя, несправедлива соціальна система |
ü Міні-дослідження.
СЛОВО ОДНАКОВО, ЙОГО СТИЛІСТИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ ТА РОЛЬ У ПОЕЗІЇ Т. ШЕВЧЕНКА “МЕНІ ОДНАКОВО…”
1. Лінгвістичний аналіз поезії.
Слово однаково звучить п’ять разів і має приблизно такі смислові відтінки значень:
1 однаково – спокійно, врівноважено
2 однаковісінько – байдуже, зневажливо
3 однаково – висновок, підсумок
4 однаково – пристрасно, рішуче, з болем; нестримно
5 однаково – стримане ридання, емоційно
Слово однаково є ключовим у вірші, поет уживає його кілька разів. Повторюючись, воно об’єднує твір, робить його єдиним. Кожного разу воно має іншу змістову функцію та інтонацію. Перше мені однаково вимовляється спокійно, із ледь стримуваним хвилюванням. Друге однаковісінько – удавано байдуже, тут герой уже опанував себе. Третє мені однаково звучить як висновок над роздумами про підпорядкованість особистої волі народним інтересам, тому тут чується інтонація категоричності. Та вже через рядок четверте слово у фразі “Та не однаково мені” звучить зовсім по – іншому: рішуче, пристрасно, категорично.
2. Використовуючи фактичний матеріал поезій, заповніть таблицю.
T. Шевченку | |
Байдуже | Не однаково |
Чи буде жити в Україні; Чи хто згадує про нього, чи забуде; Чи буде син молитись за Україну; В неволі, плачучи, умре | Як Україну злії люди присплять; Лукаві присплять рідний край; В огні Україну, окрадену, збудять; Чи буде молитися син за долю рідного краю |
ü Коментар учителя.
Дуже важко повірити в байдужість поета Шевченка, коли йдеться про рідну Україну: “Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні”. Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування в кріпацькій неволі – “На нашій – не своїй землі”. Та перед цими рядками є й інші: “На нашій славній Україні”. З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого – все-таки, “не своя”, бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й “малого сліду”.
Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що “малого сліду не покину” на Україні та що його “не пом’яне батько з сином”. Навіщо ця “маска” ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати в читача сумнів щодо його щирості?
На це питання знайдеться відповідь тільки тоді, коли зрозуміємо, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть,- все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків:
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую збудять…
Ох, не однаково мені.
Рядки з іншого вірша Т. Шевченка це підтверджують.
Свою Україну любіть, Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту за неї Господа моліть…
Цікаво!
Вірш “Мені однаково, чи буду…” вперше надруковано в журналі “Мета” під назвою “Сидячи в неволі, 1847 р.”. Твір поклали на музику М. Лисенко, Я. Смеречанський.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
ü Завдання аналітичного характеру.
В одному з листів до приятеля А. Лизогуба Шевченко 1848 року писав: “Бодай і ворогові моєму лютому не довелось так каратись, як я тепер караюсь. Усі лиха упали на мою голову. Одне вже, що нудьга й безнадія давить серце, а друге: нездужаю з того дня, як привезли мене в сей край… Сей і другий місяць я ще буду в Орській кріпості, то напишіть знов хоч рядочок, бо тільки Бог святий знає, як я радію, коли дійде до мене хоч одне слово з моєї рідної країни…”.
Пов’яжіть це висловлювання зі змістом та ідеєю вірша “Мені однаково…”
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити вірш Т. Шевченка “Мені однаково…” напам’ять, уміти аналізувати його, висловлювати свої думки та враження.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
ü Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Наскільки, на ваш погляд, є актуальним сьогодні твір Т. Шевченка “Мені однаково…”?
– Наведіть приклади справжнього патріотизму, чесної громадянської позиції в наш час.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)