Що таке епітет в літературі? Приклади
Головним завданням усного та писемного мовлення є комунікація між людьми, можливість передавати один одному свої думки, судження, оцінки і емоції.
При цьому емоційна сторона нітрохи не менше, а часом і більш важлива, ніж фактична складова. Для вираження своїх почуттів і вражень людство придумало безліч способів, один з яких – використання в мові різноманітних епітетів. Що це таке? Давайте розберемося.
Що означає слово “епітет”?
Що таке епітет в літературі?
Для чого потрібні епітети в українській мові?
Чим відрізняється епітет від метафори?
Наводимо приклади епітетів
Що означає слово “епітет”?
Слово “епітет” має давньогрецьке походження і означає “прикладений”. По суті, це додаток до основного слову або поняттю, призначене для того, щоб робити його більш виразним і яскравим.
Найбільш часто епітетами стають прикметники, але в цій ролі можуть виступати й інші частини мови – прислівники, числівники і навіть іменники. Епітет, як правило, стоїть перед основним словом, але це не обов’язково. Це може бути не одне слово, а ціле вираз, яке надає стійкого поняттю новий смисловий або емоційний відтінок.
Що таке епітет в літературі?
У літературній творчості епітети використовуються надзвичайно широко. Найбільш насичені ними поетичні твори, проте в прозі і навіть в повсякденній мові теж активно використовується цей потужний мовної інструмент.
Як і будь-які інші зображальні засоби, епітети з плином часу розвивалися і удосконалювалися, що можна побачити, проаналізувавши літературні твори минулого і сучасності.
У народній творчості і в найбільш ранніх літературних творах епітети, як правило, описують властивості предметів і явищ, виділяючи їх ключові особливості, але практично не торкаючись емоційної, особистісної складової: красна дівиця, червоне золото, незліченні багатства.
З розвитком літератури роль і структура епітетів ускладнювалася, набуваючи нових властивостей і функціональне наповнення. Найбільш яскраво це виразилося в творчості поетів Срібного століття і подальшого періоду: дурна тарілка вилязгівала, грань межі, ліниво-пристрасний шипшина тощо.
Сучасна література, особливо постмодерністські твори ще більш ускладнили як структуру, так і змістове наповнення епітетів, допускаючи інколи дуже незвичайні виразні прийоми: цвів діатез, пелюшки золотились.
Для чого потрібні епітети в українській мові?
Епітети – важливий елемент мови, що надає їй виразність, опуклість і емоційність. З їх допомогою оповідач отримує можливість висловити своє ставлення до описуваних предметів або представити їх слухачам / читачам в новому, незвичному світлі.
Нерідко за допомогою епітетів відтворюється атмосфера історичної епохи, соціальної групи або етнічний колорит. Це потужний інструмент для передачі словами візуальних образів, їх емоційного і художнього наповнення.
Чим відрізняється епітет від метафори?
Як епітети, так і метафори широко використовуються поетами і прозаїками для створення яскравих мистецьких творів. Часом важко розрізнити, де використовується метафора, а де – епітет. Однак якщо підійти до питання вдумливо, різниця стає очевидною.
Епітет – це образне визначення, який описує стійкий ознака зображуваного предмета, істоти або поняття: запашне яблуко, миттєва реакція, мовчазно свідчити. Найбільш часто він виражений одним словом, що доповнює основне слово і описує його невід’ємна властивість. Епітет не може існувати сам по собі і завжди є доповненням.
У той же час метафора практично завжди являє собою мовної конструкт з декількох слів, які несуть самостійну смислове функцію – переносять властивості або образ одного предмета або поняття на інше.
Метафора викликає в свідомості асоціативний зв’язок між, здавалося б, абсолютно різними поняттями, діями або речами. Ця асоціація працює тільки для даного конкретного випадку: розсип росистих перлин на траві, в серце запала зимова холоднеча і т. д.
Нескладно помітити, що епітет може бути частиною метафори. Метафора ж ніколи не буде частиною епітета.
Наводимо приклади епітетів
Описові епітети: свинцева хмара, ароматний квітка, весело підстрибувати, ласкаві хвилі.
Постійні епітети, або фольклорно-поетичні: добрий молодець, чисте поле, ясний сокіл, гострий меч.
Метафоричні епітети: зимовий срібло, сумна дружба, траурна облямівка, пронизливий погляд.
Метонимические епітети: дряпає шепіт, березовий веселий мову.
Будь-яка класифікація досить умовна, оскільки один і той же епітет може з успіхом входити в кілька різних класифікаційних груп.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)