Засоби художньої виразності
Троп – це слово або вираз, що вживається в переносному значенні для створення художнього образу і досягнення більшої виразності.
До тропів відносяться такі прийоми, як:
- Епітет; Порівняння; Уособлення; Метафора; Метонімія; Іноді до них відносять гіперболи і літоти.
Жодний художній твір не обходиться без тропів. Художнє слово – багатозначне; письменник створює образи, граючи значеннями і поєднаннями слів, використовуючи оточення слова в тексті і його звучання, – все це становить художні можливості слова, яке є єдиним інструментом письменника або поета.
Зверніть увагу! При створенні стежка слово завжди використовується в переносному значенні.
Розглянемо різні види тропів:
- Епітет (грец. Epitheton, прикладена) – це один із тропів, що є художнім, образним визначенням. В якості епітета можуть виступати: Прикметники: лагідний лик (С. Єсенін); ці бідні сільця, ця бідна природа… (Ф. Тютчев); прозора діва (О. Блок); Причастя: край занедбаний (С. Єсенін); несамовитий дракон (О. Блок); зліт осяяний (М. Цвєтаєва); Іменники, іноді разом з навколишнім їх контекстом: Ось він, вождь без дружин (М. Цвєтаєва); Молодість моя! Моя голубка смаглява! (М. Цвєтаєва).
Всякий епітет відображає неповторність сприйняття світу автором, тому обов’язково висловлює якусь оцінку і має суб’єктивне значення: дерев’яна полка – не епітет, так тут немає художнього визначення, дерев’яне обличчя – епітет, що виражає враження мовця про виразі обличчя співрозмовника, тобто створює образ.
Розрізняють стійкі (постійні) фольклорні епітети:
- Удаленький добрий молодець; Ясно сонечко,
А також тавтологічні, тобто епітети-повтори, однокореневі з визначеним словом:
- Ех ти, горе гірке, нудьга нудна, смертна! (О. Блок).
У художньому творі епітет може виконувати різні функції:
- Образно охарактеризувати предмет: сяючі очі, очі-діаманти; Створити атмосферу, настрій: похмурий ранок; Передати ставлення автора (оповідача, ліричного героя) до характеризуючого предмету: “Куди поскаче наш пустун?” (О. Пушкін); Поєднувати всі попередні функції в рівних частках (у більшості випадків вживання епітета).
Зверніть увагу! Всі кольоропозначення в художньому тексті є епітетами.
Порівняння – це художній прийом (троп), при якому образ створюється за допомогою порівняння одного об’єкта з іншим. Порівняння відрізняється від інших художніх зіставлень, наприклад, уподібнень, тим, що завжди має строгу формальну ознаку: порівняльну конструкцію або оборот з порівняльними спілками: як, наче, ніби, точно, наче й подібними. Вирази типу він був схожий на… не можна вважати порівнянням в якості тропи.
Уособлення – художній прийом (тропа), при якому неживому предмету, явищу чи поняттю придаются людські властивості (не переплутайте, саме людські!). Уособлення може використовуватися вузько, в одному рядку, в невеликому фрагменті, але може бути прийомом, на якому побудовано весь твір (“Край ти мій занедбаний” С. Єсеніна, “Мама і вбитий німцями вечір”, “Скрипка і трошки нервово” В. Маяковського та ін.) Уособлення вважається одним з видів метафори (див. далі).
Завдання уособлення – співвіднести зображуваний предмет з людиною, зробити його ближче читачеві, образно осягнути внутрішню сутність предмета, приховану від повсякденності.
Уособлення є одним з найдавніших образних засобів мистецтва.
Гіпербола (грец. Hyperbole, перебільшення) – це прийом, при якому образ створюється за допомогою художнього перебільшення. Гіперболу не завжди включають в звід тропів, але за характером використання слова в переносному значенні для створення образу гіпербола дуже близька тропам. Прийомом, протилежним гіперболі за змістом, є літоти (грец. Litotes, простота) – художнє применшення.
Гіпербола дозволяє автору показати читачеві в перебільшеному вигляді найхарактерніші риси зображуваного предмета. Нерідко гіпербола і литота використовуються автором в іронічному ключі, розкриваючи не просто характерні, але негативні, з авторської точки зору, сторони предмета.
Метафора (грец. Metaphora, перенесення) – вид так званого складного тропа, мовний зворот, при якому властивості одного явища (предмета, поняття) переносяться на інше. Метафора містить приховане порівняння, образне уподібнення явищ за допомогою використання переносного значення слів, то, з чим порівнюється предмет, лише мається на увазі автором. Недарма Аристотель говорив, що “складати хороші метафори – значить помічати подібність”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)