Рубаї
Рубаї – чотиривірш, як правило, філософського змісту за схемою римування: а а – а (різновид монорими). Р. як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи, – одна з найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу, сягнула своєї досконалості в тюркомовному літературному середовищі (Захириддин Бабур) та іранському (Омар Хайям). Приклад Р. Омара Хайяма у перекладі В. Мисика:
І юних, і старих – всіх поглинає час, а
І невеликий нам дається днів запас. а
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, холостий рядок
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас. а
Різновид Р. у казахській поезії називається ельон (одинадцятискладник з медіаною після шостого складу). Звертаються до вишуканої віршової форми Р. й українські поети. Так, Д. Павличко у 1987 видав збірку “Рубаї”:
Мені нагадують людські серця
Крихке й тоненьке серце олівця –
Зламати легко, застругати важче.
Списати неможливо до Подеколи Р. вживаються з редифом.
Related posts:
- РОЗКВІТ ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ, ЇЇ ВИДАТНІ ПРЕДСТАВНИКИ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ОМАРА ХАЙЯМА. ЖАНР РУБАЇ. РОЗДУМИ ПРО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФСЬКИХ РУБАЇ ХАЙЯМА – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Мета: коротко ознайомити учнів з історією персько-таджицької лірики, біографією Омара Хайяма, дати визначення поняттю “рубаї”, проаналізувати філософські рубаї Хайяма розвивати навички аналізу ліричних творів малої форми, виразного читання, усне мовлення, вміння обгрунтовувати власну думку; виховувати естетичний смак, культурний світогляд, інтерес до літератури Сходу. Обладнання: хрестоматія (або дібрані вчителем у бібліотеці чи в інтернеті для аналізу […]...
- Урок розвитку мовлення. Написання власних рубаї – ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – ІІ семестр Мета: ознайомити із варіантами складання каліграм до віршів О. Хайяма; провести підготовчу роботу для написання учнівських рубаї; запропонувати теми для віршів; розвивати письмове зв’язне мовлення, творчі здібності; виховувати прагнення володіти художнім словом. Обладнання: учнівські каліграми до віршів О. Хайяма; картки із завданнями. Мені нагадують людські серця Крихке й тоненьке серце олівця – Д. Павличко ХІД […]...
- Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники. Омар Хайям (бл. 1048-1122 рр.). Рубаї. Лаконізм і місткість жанру рубаї. Основні теми і мотиви творчості Омара Хайяма. Злиття образу автора і ліричного героя-філософа – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Мета: – Навчальна: опрацювати матеріал про виникнення та розвиток класичної персько-таджицької літератури, ознайомити з її головними темами та образами; познайомити учнів з особистістю Омара Хайяма, увести у світ його поезії; повторити відомості з теорії літератури, опрацювати нові терміни; – Розвивальна: розвивати образне мислення та увагу до художнього слова; – Виховна: виховувати інтерес до філософської лірики […]...
- Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники. Омар Хайям. Рубаї. Лаконізм і місткість жанру рубаї. Основні теми й мотиви творчості Омара Хайяма Мета: ознайомити учнів з особливостями розвитку середньовічної літератури на Близькому Сході, показати своєрідність арабської та персько-таджицької літератури; розкрити цінності Східного (мусульманського) Відродження та специфіку втілення гуманістичних ідеалів у персько-таджицькій поезії; ознайомити учнів з виданими представниками Східного Ренесансу; на прикладі творів Омара Хайяма розкрити провідні теми та ідеї персько-таджицької поезії та особливості жанру й поетики рубаї; […]...
- Омар Хайям – неперевершений майстер рубаї – шкільний твір 8 клас ЛІТЕРАТУРА АНТИЧНОЇ ДОБИ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНА ЛІТЕРАТУРА Образ великого поета Сходу Омара Хайяма овіяний легендами, біографія – повна таємниць і загадок. Його повне ім’я навряд чи уміститься в один рядок. Але ще більше граней у його таланта. Давній Схід знав Омара Хайяма в першу чергу як видатного вченого: математика, фізика, астронома, філософа. У сучасному […]...
- РУБАЇ – ОМАР ХАЙЯМ (бл. 1048 – між 1122 і 1131) – ЛІТЕРАТУРА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ДІАЛОГ З ТЕКСТОМ Рубаї – чотиривірш зі схемою римування ааба, тобто римуються перший, другий і четвертий рядки. Як правило, насичені алегоріями та мають філософський чи дидактичний зміст. Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі. Того, що суджене, боятися не треба. Боюсь неправедно прожити на землі. * […]...
- Рудакі. Газелі, рубаї, бейти – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Основоположник персько-таджицької поезії, поет і вчений, енциклопедист свого часу Абу Аб – даллах (або Абуль Хасан) Джафар ібн Мухаммад Рудакі (860-941) народився в гірському селищі Пандж Рудак1, неподалік від Пенджикента – столиці стародавньої Согдіани (нині Согдійська область Таджикистану), поблизу Самарканда. Відомостей про життя Рудакі збереглося дуже мало. Ще в юнацькі роки він був відомий на […]...
- РУБАЇ – Омар Хайям (1048 – після 1122) – ЗОЛОТА ДОБА ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – ЛІТЕРАТУРА СХОДУ VIII-XV СТОЛІТЬ 1 Коли у небуття і ймення наше кане, Не згасне сонечко на небі полум’яне. Нас не було, та світ не був від того гірший; Він не погіршає й тоді, як нас не стане. 2 Всі таємниці пильно зберігай, Щоб не дізнався нелюд і шахрай. І зваж: як з іншими ти поведешся, Того від інших і […]...
- Омар Хайям. Рубаї – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Про життя визначного мислителя, науковця та поета Омара Хайяма (1048-1131) збереглося лише кілька оповідей і легенд. Навіть дати його життя вдалося встановити порівняно нещодавно і доволі несподівано – завдяки аналізу його гороскопа, що зберігся. За цим гороскопом вирахувано, що народився Хайям, скоріш за все, 18 травня 1048 року. Повне ім’я Омара Хайяма – Гіяс ад-Дін […]...
- Омар Хайям – неперевершений майстер рубаї – Твір Зарубіжна література “Захід є Захід, а Схід – це Схід, і разом їм не зійтись”, – так писав колись відомий англійський поет Рєдьярд Кіплінг, автор славнозвісного оповідання “Мауглі”. Дійсно, дл’я європейця Схід – це загадкова, барвиста, яскрава країна. Схід – це Аладін зі своєю лампою, старий Хотабич, Сіндбад-мореплавець, Алі-баба і сорок розбійників. З дитинства ми любимо і […]...
- РУБАЇ – Омар Хайям (бл. 1048 – після 1122) – “ЗІ СХОДУ СВІТЛО” – Середньовіччя * * * Прийшли ми чистими – і стали ми брудними, Прийшли веселими – зробилися сумними. Гарячі сльози нам у серці запікались! Життя розвіявши, тепер у прах лягли ми. * * * Любов – це сонечко, що Всесвіт огріває, Любов – чудесний птах, що в квітнику співає. Її не знає той, хто плаче солов’єм, Вона […]...
- РУБАЇ – ІЗ ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – ОМАР ХАЙЯМ 8 Шукай людину скрізь: на бідному постої, У закутку нужди і в пишному покої. Одна душа жива за сто Кааб дорожча! Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої! 18 1 юних, і старих – всіх поглинає час, І невеликий нам дається днів запас. Ніщо не вічне тут: ми підемо гак само, Як ті, що […]...
- Хіазм Хіазм (грецьк. chiаsmos – хрестоподібне розташування у вигляді грецької літери X) – вживаний у поезії мовностилістичний прийом, котрий полягає у переставленні головних членів речення (різновид інверсії) задля увиразнення віршованого мовлення:Кіптява свічка й ніж щербатий, Червінна королева з карт (Б.-І. Антонич). Хитнувся гвалт розбуджених церков, І, кинувшись од ватри стрімголов, Упав на степ бунтарських тіней кетяг […]...
- Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та “алкеїв десятискладник”, в якому наявні два дактилі та два хореї (-∪∪-∪∪-∪ – -). А. с. запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII-VI […]...
- РУБАЇ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО РУБАЇ 1 В Хайяма взяв я форму рубаї, Вподобавши за лаконізм її. Чи замалу, чи, може, завелику Одежу матимуть думки мої? 2 Безсмертні всі: цей виховав дитину, Той пісню написав, хоч і єдину, А той, що не зумів цього зробить, Коло дороги посадив ялину. 3 Є люди, як дуби, і є дуби, як люди: Безстрашно […]...
- Одинадцятискладник Одинадцятискладник – у силабічному віршуванні – віршовий рядок із одинадцяти складів. У європейській поезії розвинувся із античного ямбічного триметра. Італійський 0. мав обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му (або 6-му) складах. Польський 0. з XVI ст. засвідчив обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му складах і цезуру після 5-го, звідси поширився й на українську поезію: Йди […]...
- Імітація Імітація (лат. imitatio, від imitor – наслідую) – наслідування, підроблення. Часто вживається в імпресіоністичних творах, особливо в поезії, задля увиразнення безпосередності враження: Дзень-дзень-дзень-дзень: Дзеленькають останні колеса Коляски старосвітчини, Що колобродять у забуття (Емілія Лучак). І. закорінена у міметичні принципи художньої діяльності, однак вона втрачає своє значення за відсутності чуття естетичної міри. Та особливої шкоди І. […]...
- Логограф Логограф (грецьк. logos – слово та griphos – мережа) – різновид загадки або шаради, в якій певне слово набуває іншого значення внаслідок додавання або утинання складів чи звуків (лід – слід, місто – сто і т. п.). Прийом Л. часто використовується у версифікації при точному римуванні. Подеколи Л. вбачається у ненастанному скороченні певної фрази або […]...
- Катахреза Катахреза (грецьк. katdchresis – зловживання) – різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені (“червоне чорнило”, “пекучий лід” тощо). Частіше подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному використанню епітетів (назва збірки В. Стуса “Веселий цвинтар” тощо). Подеколи К. вживається і в ширшому розумінні – як сполучення несумісних понять: “Я […]...
- Алюзія Алюзія (лат. allusio – жарт, натяк) – художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст,. Подеколи вживається як особливий різновид алегорії, пов’язаної з фактами дійсності (“Піррова перемога”). Цікавий приклад А. спостерігається в поезії Юрія Клена “Шляхами Одіссея” (“…де рідна […]...
- Альбомна лірика Альбомна лірика – вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення, започатковані у французькій поезії (мадригал, рондо). Вони з’являлися і в українській ліриці (Я. Головацький, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, І. Франко, “В альбом пані О. М.”, особливо – у доробку В. Пачовського і та ін.), маючи передовсім коло приватних інтересів та рефлексій. Подеколи А. л. […]...
- Катрен Катрен (фр. quatrain) – чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул. Вживається і в неповному римованому вірші (рубаї), і в неримованому. Структура К. сприяє досягненню оптимального ритмоінтонаційного, синтаксичного та смислового значення: Сміються, плачуть солов’ї а І б’ють піснями в груди: б Цілуй, цілуй, цілуй її – […]...
- РУБАЇ – ОМАР ХАЙЯМ (близько 1048 – після 1122) – ЗОЛОТА ДОБА ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – Хрестоматія Героїчні епоси давніх народів – грецькі “Іліада” та “Одіссея”, індійські “Магабгарата” і “Рамаяна”, слов’янські билини і юнацькі пісні, іспанська “Пісня про мого Сіда”, німецька “Пісня про Нібелунгів” тощо – пройняті ідеєю захисту рідного краю від ворогів, вірою в те, що народ здатний подолати заради захисту батьківщини будь-які випробування. Герої цих епосів – могутні богатирі, доблесні […]...
- Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Персько-таджицька лірика зародилася в кінці VIII ст. і розвивалася до XVI ст. Літературною мовою була мова фарсі. Поетична спадщина народів середньовічного Сходу досі вражає своїми ліричними й філософськими творами. Східні митці творили самобутні й оригінальні за формою зразки поетичного мистецтва. Особливо приваблювали східні форми лірики. В основу системи віршування, запозиченої в арабів, було покладено чергування […]...
- Летризм Летризм (фр. la lettre – літера, шифт) – авангардистський рух, започаткований 1947 у Парижі, різновид конкретної поезії. Його представники (І. Icy, М. ЛемеТр та ін.) вважали, що слово вичерпало свої зображально-виражальні та комунікативні можливості, тому потребує заміни літерою. Вони сформулювали свою програму “оновлення” мистецтва, передовсім поезії, проголошену “універсальною”, “революційною”. Естетика Л. сприяла розвитку дизайну (див.: […]...
- Види трикутників 3 види трикутників: Трикутник і його властивості Трикутник – це трикутник з двома рівними сторонами. Рівні боку – це бічні сторони, третя сторона – це підстава. Кути при основі рівнобедреного трикутника рівні. А бісектриса, проведена до основи, буде і медіаною і висотою. Якщо всі три сторони трикутника рівні, то це рівносторонній трикутник. Якщо один з […]...
- Ваганти Ваганти (лат. vagantes – мандрівники) – мандрівні ченці, школярі, студенти Західної Європи ХІІ-ХШ ст. – автори вільнодумної, почасти баламутної, життєлюбної, далекої від аскетичних ідеалів ортодоксальної церкви, подеколи гостро сатиричної лірики. Тісно пов’язані з традиціями вченої латинської поезії каролінзького Відродження, вони сміливіше стали на шлях світської літератури, зважилися навіть пародіювати канонічні тексти та католицькі ритуали (“Євангеліє […]...
- Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
- Анахронізм Анахронізм (грецьк. ana – вверх та chronos – час) – культурно-історичні, хронологічні та інші невідповідності у художньому творі, зумисне чи мимовільне привнесення в літературний текст невластивих певній добі застарілих поглядів, звичаїв, суджень, лексики. Так, у драмі В. Шекспіра “Юлій Цезар” мовиться про дзигарі, яких не могло бути у Стародавньому Римі. Юрій Клен, пишучи про соняшник […]...
- Довести, що висота рівнобедреного трикутника є бісектрисою і медіаною Існує теорема про те, що в трикутник проведена до його основи висота також є бісектрисою і медіаною. Довести цю теорему можна таким чином. Уявімо трикутник ABC з бічними сторонами AB і BC і підставою AC. Проведемо в ньому висоту BD. Відзначимо, наступні факти: Відрізок BD перпендикулярний відрізку AC з побудови. Точка D ділить відрізок AC […]...
- Стопа Стопа – найкоротший відрізок певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом). С. сприймається як одиниця виміру та визначення віршового ритму. В українській силабо-тоніці, на відміну від античної версифікації, де за основу С, пойменованої подієм, бралося поєднання довгих (арсис) та коротких (тезис) складів, вона спирається на природне мовне чергування наголошених […]...
- Властивості висоти трикутника Висотою трикутника, проведеної з даної вершини, називається перпендикуляр, опущений з цієї вершини на протилежну сторону або її продовження. Три висоти трикутника перетинаються в одній точці, званої ортоцентром трикутника. Властивості висоти трикутника У гострокутному трикутнику висоти перетинаються всередині трикутника; в тупокутний – поза трикутником; в прямокутному – у вершині прямого кута; У прямокутному трикутнику катети є […]...
- Революційний романтизм Революційний романтизм – одна із стильових хвиль в українській поезії на межі 10-20-х XX ст., яка, на відміну від класичного романтизму, схильного до неподоланного розриву між ідеалом та дійсністю, намагалася “одним ударом” покінчити з усілякими суспільними суперечностями. Наполягаючи на абсолютизації заперечення одних цінностей задля тотального утвердження інших, P. p., на якому позначалися модні на той […]...
- Абетковий вірш Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, “Алфавіт віршами, написаний для сина” Олександра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки: Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду, Бізон у двір забрався, Баран його злякався […]. Абетковий вірш, […]...
- Алонім Алонім (грецьк. alios – інший, опута – ім’я) – друге ім’я особи (Юрій Георгій; Юрій Клен, “Колись страшну потвору Переміг /Святий Георгій у яснім шоломі” ; Є. Маланюк, “Ось світлий Юрій над забитим гадом, /Над тим, що звалось “І Петербург”; географічного об’єкта (Г. Чупринка, “Дід Дніпро, Дніпро-Славута/смертно зблід”); слова не з спорідненим, а з тотожним […]...
- Слово-привид Слово-привид – слово, що виникло внаслідок неправильно прочитаного певного тексту, чиєїсь помилки на письмі чи вигадки. Термін запровадив І. Качуровський. Так, М. Хвильовий, проголошуючи “азіатський ренесанс”, вигукував: “Гряде новий Рамаян!” Очевидно, йшлося про головного персонажа пам’ятки індійської літератури “Рамаяни” – Раму. У перекладі поезії Ф.-Г. Лорки, зробленому М. Лукашем, були такі рядки: Як змилить мило […]...
- Епігон Епігон (грецьк. epigonos – нащадок) – зневажливо-іронічна назва письменника, який не виробив власного творчого “обличчя”, не набув творчої самостійності, а наслідує, копіює індивідуальний стиль, форму, повторює ідеї, художні прийоми своїх попередників. Епігонство викликається до життя або віховими творами літератури, або ж яскравими оригінальними манерами письма. Тому не випадково найбільшими жертвами епігонського наслідування стали такі рубіжні […]...
- Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і […]...
- Дієреза Дієреза (грецьк. diairesis – рсзмежованість, роздільність) – в античній версифікації – заміна довгого складу в стопі двома короткими. В силабо-тоніці Д. вживається за вимогами метроструктури (“Убогії ниви, убогії села” – Б. Грінченко), коли додається зайвий голосний у слові; також – коли він опускається (подеколи замість слова “Україна” вживається “Вкраїна” чи “Украйна”): Ідіте на Вкраїну, Заходьте […]...
- Децима, Еспінела Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. Д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. Державін, О. Радищев), терміном Д. пойменовували […]...