РУБАЇ – Омар Хайям (бл. 1048 – після 1122) – “ЗІ СХОДУ СВІТЛО” – Середньовіччя
* * *
Прийшли ми чистими – і стали ми брудними,
Прийшли веселими – зробилися сумними.
Гарячі сльози нам у серці запікались!
Життя розвіявши, тепер у прах лягли ми.
* * *
Любов – це сонечко, що Всесвіт огріває,
Любов – чудесний птах, що в квітнику співає.
Її не знає той, хто плаче солов’єм,
Вона в душі того, хто мовчки умирає.
* * *
Троянда вранішня ошатністю своєю
Чарує солов’я, співця свого. Під нею
Присядь у холодку, бо пелюстки ці вітер
Зриватиме й тоді, як станемо землею.
* * *
Ми – зібрання ляльок, нас крутить як хотя
Небесний витівник. На килимку життя
Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) –
І потім падаєм у ящик небуття.
* * *
Що світ міняється – чи варто цим журитись?
Нехай міняється – ми будем веселитись!
Якби незмінною була природа, друже,
Ніколи б не діждав ти черги народитись!
* * *
І грудочка землі, й пилиночка мала
Були частинами прекрасного чола.
Легенько ж куряву стирай з лиця красуні,
Бо й курява колись красунею була.
* * *
Ми – сонце щастя й горя океан.
Ми справедливість любим – і обман.
Злі й добрі ми, довершені й нікчемні,
Іржаве дзеркало й Джемшидів жбан.
* * *
Я б краще вороном копався у ріллі,
Ніж у негідника живився при столі.
Сухим окрайчиком задовольнятись краще,
Ніж губи мазати в чужому киселі.
Ілюстрація Е. Дюлака
* * *
Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю вже сімдесят два роки –
I бачу, що нічого я не знаю.
* * *
Якби мені до рук – скрижалі Долі,
Я розписав би їх по власній волі!
Із світу вигнав би всі смутки, болі,
Чолом небес досяг, не жив би долі!
* * *
Шукав поради я у зошитах сторіч –
I скорбний друг мені таку промовив річ:
“Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа
На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!”
* * *
Шукай людину скрізь: на бідному постої,
У закутку нужди і в пишному покої.
Одна душа жива за сто Кааб дорожча!
Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!
Запитання і завдання до прочитаного
1. Поясніть слова ліричного героя рубаї: “Я тільки й знаю, що знання шукаю…”. Які факти біографії поета підтверджують цю тезу?
2. Як ви розумієте заклик Хайяма “Шукай людину скрізь…”!
3. З’ясуйте, хто такий Джемшид і що означає символічний вислів “чаша (жбан) Джемшида”. Розкрийте зміст двох останніх рядків рубаї “Ми – сонце щастя й горя океан…”.
4. У рубаї “Ми – зібрання ляльок…” Хайям на півтисячоліття випередив митця доби Відродження В. Шекспіра, який проголосив, що весь світ – театр. Як ви розумієте метафору Хайяма?
5. Розкрийте символічний зміст образів троянди й солов’я в рубаї “Троянда вранішня ошатністю своєю…”.
6. Групова робота. Розбившись на три групи, сформулюйте основні теми прочитаних чотиривіршів Хайяма. Опрацюйте одне з поданих запитань. Презентуйте результати роботи, обгрунтувавши відповідь цитатами.
– Що поет вважає справжніми цінностями людського життя?
– Як, на думку Хайяма, людина може протистояти незбагненним законам буття?
– Які грані внутрішнього світу поета відобразилися в його рубаї?
7. Які поради ви знайшли у віршах Хайяма? Випишіть їх у зошит. Якими із цих мудрих думок ви хотіли б скористатися у своєму житті? З якими міркуваннями поета ви не погоджуєтеся? Чому? Обгрунтуйте свою думку.
8. Вивчіть напам’ять два-три рубаї, що припали вам до душі.
9. Напишіть твір-роздум на тему “”Хіба у Всесвіті найкращий твір – не ми?” (За прочитаними рубаї О. Хайяма)”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)