РУБАЇ – ОМАР ХАЙЯМ (близько 1048 – після 1122) – ЗОЛОТА ДОБА ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – Хрестоматія

Героїчні епоси давніх народів – грецькі “Іліада” та “Одіссея”, індійські “Магабгарата” і “Рамаяна”, слов’‎янські билини і юнацькі пісні, іспанська “Пісня про мого Сіда”, німецька “Пісня про Нібелунгів” тощо – пройняті ідеєю захисту рідного краю від ворогів, вірою в те, що народ здатний подолати заради захисту батьківщини будь-які випробування. Герої цих епосів – могутні богатирі, доблесні й незламні лицарі, полум’‎яні патріоти своєї землі. Особливого поширення героїчний епос набув за Середньовіччя.

Вершиною ж французького середньовічного епосу стала “Пісня про Роланда”. Поема побутує в декількох записах, але найкраще зберігся так званий оксфордський рукопис, датований 1170 р. Автором “Пісні” вважають жонглера Турольда, про що вказано в останньому розділі рукопису: “Тут і кінець настав Турольда джесті”1.

В основу епосу покладені достовірні історичні події. Король франків Карп Великий2 у 778 р. здійснив невдалий похід на Іспанію. Він захопив кілька іспанських міст, обложив Сарагосу, але вимушений був повернутися на батьківщину. У Ронсевальській ущелині на Карла напали баски, незадоволені, що французьке військо проходило їхніми селами і полями. Перебивши всіх франків і пограбувавши обози, баски зникли так само раптово, як і з’‎явилися, відійшовши таємними, тільки їм відомими стежками. Французам не вдалося здолати войовничий народ, і в битві загинуло чимало славних воїнів, серед яких у хроніках згадувався й Хруотланд, маркграф Бретані. Карп навіть не зміг помститися нападникам і рушив далі. Проте в народній уяві загиблі рицарі Карла перетворилися на могутніх, легендарних героїв. У героїчному епосі ці події набули іншого забарвлення: невдалий завойовницький похід обернувся на визвольні змагання франків проти маврів, Карп оспіваний як король-визволитель, а (778) він ще не був імператором, як не був і сивим – йому було лише 36 років. Але героїчний епос завжди малює його статично – як “імператора із сивою бородою та білою головою”, маркграф Бретанський став народним героем Роландом, символом патріота, який віддає своє життя за визволення батьківщини.

РУБАЇ   ОМАР ХАЙЯМ (близько 1048   після 1122)   ЗОЛОТА ДОБА ПЕРСЬКО ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ   СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ   Хрестоматія

Французькі воїни.

Середньовічна мініатюра

1 ДжеСти (від фр. “чин, дія”) – французький героїчний епос, цикли поем на історичні сюжети (XI-XII ст.). В основі джест лежить фольклор раннього періоду та літературні твори, оброблені мандрівними музиками-жонглерами. Цикли поєднувалися легендарним центральним персонажем – найчастіше Карлом Великим (“Пісня про Роланда”), зрідка Гільйомом д’‎Оранжем (“Жести Гарена де Монглана”).

2 Карл Великий був королем франків з 768 р. й імператором Священної Римської імперії з 800 р. Таким чином, під час іспанського походу

У “Пісні” оповідається про те, як король Карл сім років веде праведну війну із сарацинами (маврами). У VIII-XI ст. боротьба з маврами вважалася “богоугодною справою”, тому що вони, будучи мусульманами, постійно загрожували християнській Європі. Майже всі іспанські міста захопив король франків, не підкорилася йому тільки Сарагоса. Володар Сарагоси Марсілій радиться зі своїми васалами, як їм позбутися французького війська. Мудрий Бланкандрін радить Марсілію послати до Карла гінців з багатими дарами й обіцянкою, що всі сарагосці приймуть християнство, якщо франки знімуть облогу міста. Король Карл радо приймає цю пропозицію. За порадою Роланда до сарацинів відряджають його вітчима Ганелона. Ганелон погоджується, але підозрює Роланда у підступі проти нього і вирішує помститися. Так він стає на шлях зради. Ганелон, змовившись із Марсілієм, вмовляє Карла повернутися на батьківщину. Відхід франкського війська мав прикривати загін Роланда. У Ронсевальській ущелині на двадцятитисячнЕ військо Роланда напало стотисячне військо Марсілія. Франки, що бились як герої, загинули. Карл, почувши заклик Роландового рога, поспішає на допомогу, розбиває сарацинів й навертає тих, хто залишився живим, на християнство. Поема закінчується стратою підступного зрадника Ганелона. Темою поеми є боротьба проти іноземців та іновірців. Провідна думка “Пісні про Роланда” – немає нічого вищого за інтереси батьківщини, за її волю і долю. За часів Середньовіччя ця думка була дуже важливою, адже середньовічні держави потерпали від набігів завойовників та чвар між феодалами.

Якнайкраще образові народного героя, який встав на захист вітчизни, відповідав образ славного рицаря Роланда, створений народною уявою. Граф Роланд – мужній і могутній воїн, відданий своєму королеві й сповнений патріотичних почуттів, рицар без страху і докору. Роландові притаманні доблесть і рішучість, які допомогли йому стати найкращим полководцем Карлового війська. Як почесний обов’‎язок прийняв граф наказ короля прикривати тил франкського війська; тільки про свою “красуню-Францію” думає він, коли вирішує прийняти нерівний бій. Закони лицарської честі забороняють Роландові благати про допомогу, він воліє краще загинути, ніж порушити кодекс честі. Пропозиція Олів’‎єра затрубити у ріг Оліфант сприймається Роландом як визнання слабкості, негідної хороброго рицаря. Він воліє прийняти нерівний бій із сарацинами, який загрожує загибеллю всьому ар’‎єргарду. Суворий характер Роланда наділений привабливими рисами постійності у дружбі, вірності служіння Франції та її правителеві. Роланд – ідеальний рицар, вірний васал свого сюзерена і захисник “істинної” віри – християнства.

Ми бачимо в поемі різних героїв-франків: й хороброго графа Ацеліна, і славного Тедбальта, і відважних Джер’‎єра і Джеріна, і мудрого Олів’‎єра, але тільки Роланда з його запальністю, пристрасністю, безрозсудною відвагою і трагічною любов’‎ю до батьківщини народ уславлює у віках як свій ідеал героя-визволителя.

В образі короля Карла втілені ідеалізовані народні уявлення про мудрого і справедливого правителя. У поемі він зображується двохсотрічним сивобородим старцем, надзвичайно мудрим і розсудливим, лагідним до друзів і суворим до ворогів і зрадників. Властива йому мудрість не заважає тій пристрасті, з якою він ставиться до свого племінника Роланда. Карлові особливо важкі не ті величезні втрати, яких зазнав ар’‎єргард у бою із сарацинами, а загибель дванадцяти перів і насамперед Роланда, за смерть якого він готовий мстити сарацинам, незважаючи на нові жертви. Король в поемі є представником усього християнського світу в його боротьбі з іновірцями, непереможним вождем франків, борцем за визволення своєї країни.

Роландові й Карлові протиставляється Ганелон. Власні корисливі інтереси він поставив понад усе і пішов на пряму зраду батьківщини і свого сюзерена Карла. Через його зраду загинув славний Роланд і двадцятитисячне франкське військо. У кінці поеми підлого зрадника справедливо покарали.

Своїм патріотичним пафосом “Пісня про Роланда” співзвучна героїчним епосам інших народів світу – “Пісні про мого Сіда”, “Пісні про Нібелунгів”, “Слову о полку Ігоревім”. Звучать вони як пересторога нащадкам: єднайтеся, пам’‎ятайте, що тільки в єдності сила держави і народу, а чвари й міжусобиці призводять до поразки, у годину тяжкої недолі вітчизни забувайте про свої образи, бороніть свою батьківщину від нападників.

РУБАЇ   ОМАР ХАЙЯМ (близько 1048   після 1122)   ЗОЛОТА ДОБА ПЕРСЬКО ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ   СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ   Хрестоматія

Карл оплакує Роланда (ілюстрація до Великої французької хроніки)

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС

Зріле Середньовіччя стало періодом розквіту героїчного епосу – героїчної оповіді про минулі події, пов’‎язані із захистом інтересів племені, роду, держави народним героєм. У якій би країні не створювався епос, жанрові ознаки були подібними, хоча час і народ накладали певний відбиток на витлумачення теми, образу, ситуації.

Героїчному середньовічному епосу притаманні такі типові ознаки:

– відображення зростання національної самосвідомості, пов’‎язаної із захистом рідної землі;

– використання історичних подій, імен відомих осіб з відповідним елементом міфологізації;

– розкриття конфлікту – зіткнення з ворогами, яке закінчувалося перемогою епічного героя. Навіть тоді, коли він гинув, за ним залишалася моральна перемога;

– наділення епічного героя богатирськими рисами: мужністю, силою, прагненням боротися з ворогами за інтереси свого етнічного угруповання чи держави. Він нехтував смертю, завжди був готовий поступитися найдорожчим задля виконання свого обов’‎язку. Розкриття образу відбувалося переважно, а іноді й лише у вчинках, типовим було соціальне походження і статус героя – рівень знатності й заможності, людські якості надавалися в ідеалізованій формі, герой втілював ідеальні поняття народу про красу фізичну й моральну, про етику поведінки. Він і його подвиги завжди були в центрі уваги розповіді про минулі події;

– змалювання ворога в образі гідного супротивника, який переважав у кілька разів за чисельністю свого війська військо епічного героя;

– надання великого значення зброї, зокрема мечу, опису битви, що ставало кульмінацією твору і поєднувало в собі всі його сюжетні лінії;

– зображення смерті й почуття скорботи, філософських роздумів з приводу зображених подій.

Героїчний епос відрізнявся від давнього народного епосу і разом з тим мав з ним спільні риси.

Давній народний епос

Героїчний епос

В обох формах домінувала тема боротьби

Боротьба з міфічними, фантастичними істотами

Боротьба проти іноземних загарбників, ворогів

Творіння Всесвіту, Землі, людей, міфічна битва

Конкретна історична подія, але міфологізована й опоетизована

Герої сміливі, горді, упевнені в собі, що часто спричиняється до конфлікту з владою. Вони не старіють, проходячи через значний пласт часу, не розвиваються духовно

У головного героя з дитинства виявляються надлюдські, фантастичні властивості

Головний герой – патріот, який не шкодує власного життя для захисту батьківщини

Формальні особливості: зачин, кінцівка, повтори, постійні епітети, детальний опис зброї, одягу тощо


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

РУБАЇ – ОМАР ХАЙЯМ (близько 1048 – після 1122) – ЗОЛОТА ДОБА ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – Хрестоматія