Розділи систематики
Вважається, що в світі існує 2-2,5 млн видів живих організмів і не менше 500 млн видів вимерло в попередні геологічні епохи. Тому пізнання різноманіття живого було і залишається однією з найістотніших завдань біології. Цим займається систематика. Систематика (від грец. Сістематікос – упорядкований) – біологічна наука, що вивчає різноманітність всіх існуючих і вимерлих організмів. До завдань сучасної систематики входять виявлення, опис, ідентифікація, класифікація і групування організмів в систему.
Кінцевою метою систематичних досліджень є створення такої системи всіх організмів або окремих їх груп, в якій було б однозначно визначено положення кожного таксона.
Крім того, система повинна бути максимально інформативною. Чим більш інформативним система, тим корисніше вона в науковому та практичному відношенні. Сучасна систематика – синтетична наука, яка спирається на відомості всіх відгалужень біології і головним чином на еволюційне вчення, яке характеризується як теоретична база систематики. Паралельно систематика є основою численних гуманітарних і прикладних біологічних експериментів і дає шанс орієнтуватися в безлічі нині живих організмів, що необхідно в господарській діяльності людини.
Сучасна систематика підрозділяється на кілька тісно пов’язаних між собою розділів. Найголовніший з них – таксономія. Термін “таксономія” (від грец. Taxis – лад) запропонований в 1813 р швейцарським ботаніком О. Декандоллем. Під таксономії розуміють теорію і практику класифікації організмів. Класифікація в біології і, отже, в ботаніці – це розподіл всієї множини нововиявлених і вже відомих організмів відповідно до їх схожістю і відмінностями або передбачуваним спорідненістю за певною системою супідрядних категорій. Іноді словом класифікація не зовсім точно позначають і результат такого розподілу, тобто систему організмів.
Найважливіший момент класифікації – встановлення подібності та відмінності між таксонами і оцінка цих відмінностей. Подібність і відмінності встановлюються за допомогою найрізноманітніших методів і далі оцінюються на основі розроблених систематиками критеріїв. Класифікація та практичне впізнавання живих об’єктів неможливо без закріплення за ними певних назв. Встановлення правильних назв для знову відкритих, а часто і для вже відомих організмів досить складно, тому ще на початку XIX ст. оформився другий важливий розділ систематики – номенклатура. Номенклатура в сучасній ботаніці – це вся сукупність назв таксонів.
Складено звід правил, що регулюють встановлення і використання назв для нині живуть і викопних рослин, тварин, грибів і прокаріот. Головна кінцева задача правил номенклатури полягає в тому, щоб кожен таксон мав тільки одне правильне назва, під яким він повинен бути відомий. Обов’язкові положення ботанічної номенклатури, які мають для всіх ботаніків законодавчий характер, викладені в спеціальному “Кодексі міжнародної ботанічної номенклатури”, яке затверджується на всесвітніх ботанічних конгресах. Останній XVI Міжнародний ботанічний конгрес відбувся влітку 1999 р в м Сент-Луїс (США) на базі Миссурийского ботанічного саду.
Головним принципом номенклатури рослин є принцип пріоритету, тобто принцип найбільш раннього опублікування назви даного таксона. Цей принцип не діє лише в тих випадках, коли пріоритетне назва була дана помилково, повторило вже використане будь-ким назву і т. П.
Третій розділ сучасної систематики – філогенетика. Філогенетика має справу з тими ж об’єктами, що і інші розділи систематики, але покликана встановлювати філогенію (від грец. Филон – рід, плем’я), тобто спорідненість організмів в історичному плані і хід історичного розвитку світу живих організмів (філогенез) як в цілому, так і для окремих систематичних груп. Філогенетика базується на еволюційної теорії.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)