Підготовка жорсткого диска і його розбивка на розділи
Ви купили новий жорсткий диск, радісно вставили його в комп’ютер або підключили до порту USB і… Виявили, що нічого не відбувається! Нічого дивного: для того, щоб ми могли використовувати жорсткий диск за призначенням, нам необхідно його підготувати, відформатувавши і разметив його, а при необхідності – і розбивши його на кілька окремих розділів. Якщо ми встановлюємо Windows на новенький, тільки що куплений комп’ютер, всі ці процедури система робить автоматично в процесі установки, просто задавши нам по ходу справи пару питань.
А от коли ви підключаєте “новачка” до комп’ютера з уже встановленою операционкой, деякі операції доведеться проробити “ручками”. В ідеалі Windows Сама повинна визначити, що має справу з недосвідченим новачком, і самостійно запропонувати нам його розмітити. Але цього може і не статися, і тоді диск просто не з’явиться в меню “Комп’ютер” … Як же його “проявити”?
Дуже просто: зайдіть на Панель Управління, виберіть розділ виберіть Система і її обслуговування і Адміністрація, а потім двічі клацніть по значку Управління комп’ютером. Виберіть пункт Керування дисками.
У Windows 8 можна вчинити інакше: натисніть на кнопку з логотипом Windows на клавіатурі, а перейдіть в режим пошуку за параметрами (комбінація клавіш WIN + W). Наберіть в пошуковому рядку слово “Створення…” – і в лівій частині екрана ви практично тут же побачите посилання на інструмент Створення та форматування розділів жорсткого диска. Клацніть по посиланню – і перед вами відкриється таке віконце:
У лівій колонці ви повинні побачити тільки що підключений вами диск, а праворуч від нього – сиротливу смужку ще не розміченого простору. На ньому-то нам і потрібно створити один (а при бажанні – і кілька нових “томів”, тобто розділів. Для цього достатньо просто клацнути по смужці правою кнопкою мишки і вибрати команду Створити тому.
У більшості випадків при установці на комп’ютер нового жорсткого диска на ньому створюється всього один розділ і, відповідно, один логічний диск. Але багато користувачів вважають, що для правильної організації роботи розумніше зробити інакше. Наприклад, якщо у вас в системі встановлений вінчестер великої ємності (3-4 Тб), його можна розбити хоча б на два розділи. Перший, об’ємом до 512 Гб, можна відвести під операційну систему і прикладні програми. А другий, більший розділ віддати на відкуп документів, фотографій, колекції музики або фільмів.
Навіщо це потрібно? Дуже просто: в тому випадку, якщо з системним розділом щось трапиться, ваші документи залишаться в недоторканності в своїй “резервації”. А системний розділ ми можемо зберегти як резервної копії, створивши “знімок” за допомогою спеціальних програм на зразок Acronis True Image або вбудованої в Windows програми Архівації. Цей образ можна скопіювати, скажімо, на додатковий зовнішній вінчестер, і в разі серйозного збою відновити систему з нього.
Розбивати жорсткі диски на розділи доводиться і власникам старих комп’ютерів під управлінням Windows ХР і зі старими версіями BIOS: справа в тому, що такі персоналки просто фізично нездатні працювати з жорсткими дисками об’ємом більше 2 Тб. У сучасних комп’ютерів під управлінням Windows 8 з системними платами, випущеними після 2012 року, таких проблем немає.
Нарешті, кілька логічних дисків знадобляться вам і в тому випадку, якщо ви захочете встановити на комп’ютер відразу декілька операційних систем (наприклад, Windows і Linux). Правда, такими трюками займається, за статистикою, менше одного відсотка користувачів.
…
До речі, коли ви підключаєте до комп’ютера змінні накопичувачі, наприклад, флеш-брелок або зовнішній вінчестер – комп’ютер тут же виділяє їм свою власну букву. А коли ви вимкніть пристрій і видаліть диск з системи – буква звільниться. Так що, теоретично, в комп’ютері можна спокійно створити хоч два десятка логічних дисків – вистачило б букв. Хоча і тут важливо не перестаратися – який толк від десятка “віртуальних” дисків по кілька гігабайт кожен!
Але мало розбити диск на розділи – потрібно ще й відформатувати його, створивши файлову систему – і “зміст” для майбутніх файлів і папок. Неважливо, що на початку це зміст буде абсолютно порожнім: у будь-якому випадку, в ньому вже буде закладено принцип, згідно з яким інформація буде зберігатися на диску. Це теж робиться за допомогою вже знайомого нам інструменту “правління дисками, за допомогою клацання правої кнопки мишки. Процедура форматування виконується відразу після створення томи – і тільки по її завершенні система нарешті побачить новий диск (а точніше – створений нами розділ або розділи) і дозволить нам працювати з ним в папці Комп’ютер.
Форматування використовується і для швидкого очищення диска: під час цієї процедури (як і при розбитті на розділи) все зберігаються на ньому знищуються, так що будьте особливо уважні! Втім, для форматування диска нам вже не доведеться лізти нетрі панелі управління – досить натиснути правою кнопкою мишки по назві накопичувача в меню Комп’ютер – там серед інших команд ви побачите і скромну напис Форматування. Але двічі, тричі і багато разів подумайте, перш ніж клацати по цій сходинці! Хіба що ви вирішили “почати життя спочатку” або продати старий диск комусь, чи не обтяжуючи покупця непотрібними йому даними.
Можу тільки додати, що форматування може бути як мінімум двох видів: швидке, при якому програма стирає тільки “зміст” (таблицю файлів) диска після чого він здається комп’ютера порожнім, але насправді всі ваші файли залишаються на ньому в недоторканності, поступово Затири лише при подальшому використанні диска. Але і займає таке форматування всього лише пару секунд.
Більш повільна процедура копітко “обнуляє” осередок за осередком, і може затягнутися на довгі години. Однак навіть у цьому випадку інформацію з відформатованого диска можна відновити програмою начебто R-Studio або безкоштовної Recuva. У побуті така процедура використовується рідко, найчастіше – у разі появи на диску фізичних дефектів, так як при “боргом” форматуванні система позначає збійні сектора і жорсткого диска і запобігає їх подальше використання.
Але якщо потрібно видалити всі дані з диска та унеможливити їх відновлення, стандартна процедура форматування не допоможе: нам доведеться вдатися до допомоги спеціальних програм для безповоротного видалення даних, які будуть не просто прати кожен сектор жорсткого диска, але і “забивати” його нулями, затірая дані без залишку. Така програма, наприклад, вже вбудована в згадуваний мною пакет Acronis True Image Home, є й безліч інших, у тому числі безкоштовних утиліт.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)