Зародження еволюційних уявлень

Згадайте основні систематичні категорії рослин і тварин.

З давніх часів вчені висловлювали різні еволюційні ідеї, які виникали і формувалися як результат прагнення людини до пізнання закономірностей розвитку живої природи. У науці еволюція (від лат. Evolutio – розгортання, розвиток) визначається як незворотний процес історичного розвитку органічного світу – від первинних організмів до сучасної біосфери, – в основі якого лежить самовідтворення живого на всіх рівнях організації.

Біля витоків еволюціонізму. Зародження еволюційних уявлень відноситься до часу Античності. Давньогрецькі вчені-філософи висловлювали ідеї єдності світобудови, природного виникнення живих тіл природи – організмів – з неживої природи.

Першим, хто спробував уявити механізм походження організмів, був давньогрецький філософ Емпедокл (490-430 рр. До н. Е.). Він розвинув вчення про першооснови – чотирьох первинних елементах (вогонь, вода, повітря, земля), що лежать в основі саморозвитку світу. Емпедокл стверджував, що ці елементи постійно змішуються, причому невдалі комбінації руйнуються, а в результаті вдалих утворюються цілі організми. З точки зору становлення еволюціонізму викликає інтерес здогадка Емпедокла про те, що в природі з безлічі комбінацій зберігаються тільки життєздатні варіанти.

Один з найбільших науковців античного світу – Аристотель – вперше спробував систематизувати тваринний світ на основі порівняльно-анатомічних і фізіологічних ознак (рис. 1). Вивчаючи ембріони тварин, він звернув увагу на схожість початкових стадій розвитку у представників різних груп хребетних, що передбачило ідею зародкової схожості, висунуту в середині XVIII ст. Аристотель вважав, що живі тіла природи – організми – виникли в результаті самозародження з неживих тіл.

Уявлення давньогрецьких філософів отримали подальший розвиток у працях римського мислителя і поета Тита Лукреція Кара (95-55 рр. До н. Е.). У поемі “Про природу речей” він вперше сформулював ідею розвитку природи. Лукрецій Аристотель Кар слідом за Емпедоклом шукав причину загибелі непристосованих організмів. Збереження особин він вважав наслідком дії законів необхідності, які керують усією природою, що стало прообразом дарвінівської ідеї природного відбору.

Формування уявлень про вид. До початку XVII в. значно розширилися знання про рослинний і тваринний світ. У природничих науках накопичився величезний матеріал, тому треба буде прийняти єдину систему опису організмів. Початкові спроби класифікації були хаотичними і зводилися лише до перерахування організмів за алфавітом і опису їхнього зовнішнього вигляду. За основу класифікації стали брати якийсь один, часто випадковий, ознака, тому це були штучні системи організмів. Крім того, були відсутні єдині загальноприйняті назви організмів, що призводило до плутанини.

Важливий крок до створення системи класифікації природи був зроблений англійським натуралістом Джоном Реєм (1627-1705). Він вперше дав визначення виду як основний систематичної одиниці: вид – найбільш дрібна сукупність організмів, подібних за будовою, спільно мешкають і дають подібне собі потомство. Д. Рей виділив три найважливіші критерію (ознаки) види:

    1) спільність походження; 2) подібність у будові; 3) здатність до відтворення.

Пізніше швейцарський ботанік Каспар Баугін розмежував поняття виду та роду, вперше застосувавши в науці бінарну номенклатуру, яка остаточно була розроблена в працях К. Ліннея.

Систематика К. Ліннея. Перше місце серед систематиков в біології по праву належить шведському вченому Карлу Линнею. Саме він розробив принципи класифікації рослин і тварин, поклавши тим самим край тому хаосу назв, який панував в ботаніки та зоології протягом двох тисячоліть (рис. 2). У книзі “Система природи” (1735) Лінней широко використовував бінарну, або подвійну, номенклатуру. Суть її полягає в тому, що кожен вид має тільки одне, властиве йому, назву, що складається з двох слів – родового (іменник) і видового (прикметник).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зародження еволюційних уявлень