Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Подорож у казковий світ буковинського письменника Василя Мельника

Подорож у казковий світ буковинського письменника Василя Мельника

А. Ткач,

Вчителька української літератури

Чернівці

Мета: поглибити знання дітей про літературну казку; дати біографічні відомості про буковинського казкаря В. Мельника, навчити розуміти красу чарівного світу його казок, позиції їх героїв; виробити уміння і навички переказувати текст, творчо мислити, стисло висловлювати свої думки; розвивати творчі здібності учнів; виховувати любов до книги, інтерес до читання.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: виставка книг буковинських казкарів, виставка учнівських ілюстрацій до казок; плакат “Метод ПРЕС”.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво.

Організація діяльності та хід роботи на уроці

I. Вступ

Чарівний буковинський край. Край, який подарував світові цілу плеяду митців, котрі стали відомими не лише в Україні, й за її межами. Серед них видатні скульптори, архітектори, музиканти, композитори, співаки і талановиті письменники. Літературна карта Буковини справді сіяє їх іменами. Є серед них і люди, які подарували вам, дітям, безцінні твори, що ведуть вас у чарівний світ Казки.

Ось окремі з них (огляд виставки):

М. Івасюк. “Казки Буковини”, “Казки Верховини”, “Чарівне горнятко”;

Ю. Федькович. “Глогорожечка” (цікава казочка), “Від чого серце солоне”, “Бідолашко”;

Є. Ярошинська. “Цвіти”, “Найбільший скарб”;

І. Синюк. “Соколець”;

В. Колодій. “Рябуха”;

В. Мельник. “Веселчині стрічки”, “Дружна сімейка”, “Хто у річці живе”, “Літаючий дзвоник”, “Народження дива”.

Усі ці казки, як і багато інших, написані нашими буковинськими письменниками. Кожна з них вводить вас у дивовижний світ, сповнений таємничої загадковості, особливої і чарівної.

II. Оголошення теми та очікуваних результатів

III. Надання учням необхідної навчальної інформації

1. Розповідь учителя про творчість В. Мельника.

Василь Мельник надзвичайно талановита людина. На сьогодні він відомий в Україні як драматург – відомі драматичні твори “Над Дністром-рікою”, “Доля і пісня”, “Юрій Федькович”, “Відлюдько”; талановитий прозаїк – повість “Біг у глухий кут”; неперевершений казкар – збірка “Господар гаю”, “Як виросли яблука”, “Дивне лисеня”, “Світлячок” і ті, що представлені на виставці; веселий гуморист – “Позаштатна няня”, “Свідок неймовірного”, “Пригоди бувалого” та інші. Автор цих творів сьогодні у нас у гостях.

2. Виступ В. Мельника, буковинського письменника.

3. Вчитель. Але сьогодні ми поговоримо про В. Мельника як казкаря, зустрінемось із його казковими героями. Адже читаючи його казки, ми потрапляємо у великий світ любові, добра, справедливості і краси. “Ці життєві ідеали, високі ідеали, які вперше западають світлячками у людські серця від маминих колискових пісень, мають назавжди залишитися для кожного провідними в дорозі до справжнього щастя”, – стверджує автор своїм щирим, співчутливим і теплим словом.

IV. Інтерактивна частина

Вчитель. Казковий світ В. Мельника надзвичайно багатий. Усі герої його творів – різні за характерами, за вчинками. Але кожна його казочка повчає, від чогось застерігає. Група “Юні артисти” пропонує вам інсценізацію казки “Найкращий день року”.

Постановка проблемного завдання. Переглянувши виставу, спробуйте дати відповідь на запитання: чи правильною була поведінка героїв казки?

1. Група “Юні артисти”. (Посередині класу тин і хвіртка, яка ділить “сцену” на подвір’я і дорогу.)

Казкар (читає з-за куліс). Троє гусенят – Сіре, Біле та Волохате, – дочекавшись лагідних весняних днів, дружно, з веселою пісенькою подалися на розлогий ставок. Накупалися досхочу, відпочили у затінку плакучих верб, а коли сонечко почало сідати на спочинок, повернули до рідної домівки.

(До хвіртки з дороги підходять троє учнів-гусенят. Вони одягнені у сірий, білий, темно-коричневий спортивні костюми, а на головах – корони – голови гусенят, на ногах зроблені з картону гусячі лапки).

Сіре гусеня (йде попереду). Хочу чогось смачненького, і багато.

Біле (ззаду Сірого). Щоб смачне і корисне.

Волохате. Аби корисне, і щодня: весною, влітку, восени і взимку. (Зупиняються перед хвірткою.)

Сіре. Запитаймо бабусю. Вона багато прожила, про все на світі знає.

Біле (заперечливо). Може, дідуся? Він у нас мудрий і найголовніший.

Волохате. Нам зарадить матуся. (Притишено). У неї сьогодні найкращий день у році…

Всі разом. Ой леле! У матусі нині іменини!!!

Сіре. Ганьба нам!

Біле (скривилося). Ми невдячні… У нас ні дарунка, ні квітів, ні пісні для матусі.

Волохате (стривожено). Як же нам бути?

Сіре (переконливо). Думаю, буде дуже добре, коли матусі подаруємо нашу увагу.

Волохате (тихо). Коли б у нас були квіти…

Біле (упевнено). Спочатку їй наші цілунки. За те, що нас зростила.

Сіре. А вже потім наші побажання?

Біле. Авжеж!

Біле (тихо). Я скажу своє привітання першим, а ви вже потім.

(Біля хвіртки з’являється Мама з посмішкою на устах, у зеленій спідниці, вишитому кептарі. За нею – дідусь та бабуся, а неподалік – у червоних чоботях і солом’яному брилі – татусь.)

Мати. Де ви заблукали? Година пізня. Ми всі хвилюємося.

Біле (урочисто). Наша рідненька і дорогенька матусю! Ми не забули, що у тебе сьогодні найкращий день року, тому приготували тобі наші побажання.

(Ковтнуло повітря, подивилось на Сіре, потім на Волохате і продовжило.) Дорогенька наша ненько! Ми всі разом та кожний з нас окремо бажаємо тобі завжди бути найкращою на світі. Бути дуже сильною, відважною, але ніколи нас не будити до схід сонця…

Сіре. Аби завжди дозволяла купатися у ставку та в річці, скільки ми того хочемо.

Волохате. Аби ти нас годувала та напувала чимось смачним, корисним, щоб ми не хворіли, швидко росли.

Всі разом (виструнчившись у рядок). Ми бажаємо тобі, аби ви з татуськом нам допомагали до самої старості.

(Мати, розкривши рота, присіла, а гусенята почали танцювати довкола неї.)

Казкар. З високого неба насмішкувато дивився на весняну землю круторогий місяць. Він усе бачив, усе чув. Чи то з сорому, а чи від незадоволення почав ховатись у високі хмари.

2. Обговорення переглянутої казки.

Метод ” Мікрофон”.

– Чи сподобались вам герої казки і чим саме?

– Що позитивне, а що негативне було у їхній поведінці?

– Як би ви поступили на місці гусенят? Метод ПРЕС.

– Чи правильною була поведінка наших героїв?

3. Група “Юні артисти”. Парад казкових героїв.

Напередодні учні отримали завдання: прочитати

Казку В. Мельника, прийти на урок у костюмі казкового героя і розповісти про себе.

Зустріч з казковими героями.

1-й учень. Я – Катруся із казочки “Перламутрові корали”, що ввійшла до збірочки “Літаючий дзвіночок”. У мене у руках яворова сопілка, яку подарував мені дядько Костянтин, а це – перламутрові корали, теж подаровані дядьком мені на день народження. Вони мені дуже сподобались. А яка цікава історія їх створення. Дядько мені розповів, що у наших чистих річках живуть різні риби. Серед них – черепашка річкова, яку ще називають “перлівниця”. На вигляд вона гарненька, ніби дві маленькі долоньки разом складені. З її долоньок-стулок роблять корали, як от у мене… наче сріблом переливається.

Шкода мені стало рибки, бо щоб створити ці корали, не одну її використали. Дядько ще мені казав, що таких рибок слід охороняти, бо вони, як бачите, корисні, і жити вони повинні у чистій, незабрудненій річці. Тому я намагатимусь оберігати рибку і не забруднювати річку. А своїм ровесникам скажу, що усе в природі потребує бережливого ставлення.

2-й учень. Ви мене впізнали? Та це ж я, Дивовисько із казки “Дивовисько”. Я з найкращої казки. Чому найкращої? Бо автор Василь Мельник розмістив її першою у своїй збірці “Народження дива…”. Що ви так на мене дивитись? Так, так, це я, Дивовисько, яке ставлять на городі, як тільки зачервоніють полуниці, зарожевіють черешні. Скучнувато мені на городі, хоч я найкраще Дивовисько на весь білий світ… Я можу літати вище за високі хмари, стрибати за найвищі гори… Я можу переплисти найширші річки та найглибші озера… Можу стати прудкішим за Вітер…Але ніхто зі мною не дружить. Вітерець називає мене Страхопудиськом, Опудалом. Я думав, що я найстрашніший, але мене ніхто не боїться. Одного разу я підійшов до кота Рудька, той мурликав собі під ніс. Ну, думаю, цей мене боїться. “Розкрий свої сліпенькі, – кажу, – подивись, хто перед тобою… Найхоробріший з хоробріших, найвідважніший з відважніших…” А він: “Не заважай. Ще не таких бачив!” Дивно, дуже дивно, як це він не злякався мене?

А оце ще й Сова додала: “Розкішне Опудало”, “Хвалько”. Та я ж найхоробріший, найвідважніший… так мені одиноко й сумно (плаче). Навіщо я вихвалявся? Кожен на щось здатний…

3-й учень. Я – Маленька Мурашка із казки “Дружна сімейка”. Розповім вам пригоду, яка зі мною трапилася. Наша сім’я дуже велика, працелюбна. З самісінького ранку усі мали роботу. Тільки я, Маленька Мурашка, нічого не вміла і лише придивлялась, як роблять старші, щоб навчитись і собі. Але мені хотілось якось допомогти своїй родині, зробити їм приємне, тому я попросила тітоньку Мураху-Ха, щоб вона навчила мене співати і танцювати. Цілу ніч вчила, а на ранок звеселила родину своїм концертом. Але найбільшою радістю для всіх була праця, тому ніхто не помітив, як до мене підійшов Павук, похвалив за гарний спів, чудовий голос і запросив до себе в гості, щоб йому поспівати. Говорив, що він наш сусід, хоч я його ніколи не бачила. Павук умовив мене, я пішла з ним. Він сказав, що до мого одягу не вистачає срібних чобітків. Коли ми підійшли до його хатини, то я побачила, що вона уся із кришталю. Він посадив мене у кришталеве крісельце, попросив, щоб я заспівала, а він тим часом змережить мені чобітки. Мені стало страшно, і я заспівала сумну пісеньку, але Павук попросив веселої. І я, послухавшись, заспівала веселої, а Павук тим часом обплітав швиденько мої ніжки нитками. Я уже не могла ними поворушити, вони були сплутані. А коли він витягнув гостру шаблю і наказав мені співати, щоб йому було приємно мене їсти, я все зрозуміла. Почала співати дуже голосно. І мене почула тітка Мураха-Ха, але відчула, що голос у мене був сумний і зрозуміла, що я потрапила в біду.

Вона скликала усіх Мурах, і всі гуртом кинулись мені на допомогу – йшли на мій голос. І хоч злий Павук, побачивши наше дружне мурашине військо, перерізав шаблюкою срібну павутину-драбину, та було пізно. Бо тітка Мураха-Ха пробралася в палац, а за нею ланцюжком і вся родина, друзі, знайомі. Вони штовхнули Павука на землю і розплутали мої ніжки. Я була вдячна всім за допомогу і назавжди запам’ятала тітчині слова: “Один – не воїн. А гурт, родина і друзі – то велика сила. Там, де дружба міцна, – ворог не страшний. Там, де дружба, – там і радість”. І вас прошу запам’ятати, що дружба – велика сила.

5-й учень. Група “Юний художник”. (Учні демонструють свої малюнки до казок, які самостійно прочитали вдома, коментують їх і розкривають основну думку казки).

6. Підсумкова бесіда. ” Мозкова атака”.

– Про що пише В. Мельник у своїх казках, тобто яка їх тематика?

V. “Живе слово казкаря”

1. Художнє читання казок самим письменником.

2. Вільне спілкування з учнями.

VI. Підбиття підсумків уроку Оцінювання учнів

VII. Домашнє завдання

Прочитати казку В. Мельника, про яку сьогодні почули вперше і яка сподобалась.