Екзистенціалізм як буттєва філософія Василя Стуса
Василь Стус завжди, навіть у найтяжчі хвилини свого життя, твердо вірив, що вернеться до свого народу, як не сам, так душа його буде з рідним краєм, обізветься своїм громовим словом до братів своїх, що край його почує.
Нас вражає рідкісна трагічна неподільність поезії і долі. Біографія і самонастановлення в нього невіддільні одне від одного. Василь Стус – то є трагічна постать ” чорної ” доби, яка проковтнула пащами в’язниць кращих синів і доньок України. За словами І. Дзюби він належав до тих, “що за рутиною будденщини бачить трагічні бездоння незбагненного, дошукується неможливої відповіді на вічні питання і застрашений відпочатковою абсурдністю буття перед очима смерті, хоча й може дивитися в них стоїчно” [1, с4]. Василь Стус – то поет полюсу трагізму.
Відчуття трагізму до поета приходить з осмисленням життєвої позиції, з усвідомленням покликання бути поетом. Адже поет у його розумінні – це людина, що виривається із обмежень звичності і прагне утраченого і неосягненого.
Василь Стус завжди, протягом свого життя обстоював право залишатися собою, бути таким і поводитися так, як він почувається, і це із гуманістичних прагнень переходить у політичне переконання. Стус – система: підкорення чи ні. Підтримку у вирішенні цього питання, у винайденні свого місця в цьому абсурдному світі, в світі протистояння поет віднайшов у філософії екзистенціалізму. Йому від природи були близькі смисложиттєві питання провини і відповідальності вибору, місця в світі, ставлення людини до свого покликання, до смерті – це ті питання, що склали осердя проблематики екзистенціалізму. В ліриці Василя Стуса можна виділити такі основоположні принципи і проблеми, як проблема буття, проблему вибору, проблему мислячого “я”, принцип перспективізму і т. д. На основі власного світопочування, духовних настанов поет у свій спосіб вибудовує цю проблематику і прагне розв’язати екзистенціальні питання.
Ведучи мову про екзистенціалізм, слід відзначити, що насамперед Василю Стусу близька ідея ” трагічного стоїцизму “, як протиставлення важким умовам життя та згубному соціуму своїх внутрішніх сил, свій духовний потенціал. Трагічний стоїцизм В. Стуса в деякій мірі є генетичний, з огляду на історичний досвід нації, глибоко ним осмислюваний і пережитий особисто. ” Мій шлях – моя радість! “- так сформулював в одному із листів свій вибір поет. Він людина духовно нескорена, а тому і віддає перевагу свободі внутрішній, свідомо обираючи життя за гратами, визначивши свій стан як “тривання на межі”. Він яскраво відбитий у збірці ” Палімпсести “.
Для поезії В. Стуса характерною є пов’язаність її з “філософією існування”- з пошуками і пізнанням людської особистості як індивіду, а отже з філософією екзистенціалізму. “Занурення” в самого себе, спроба якнайглибше пізнати навколишній світ через власні почуття було одним з головних завдань Стуса – митця. Темі осмислення власного “я” присвячений вірш “Цей біль – як алкоголь агоній…”. На думку поета, кожен повинен, збагнувши самого себе, пізнавати життя, шукати своє місце в світі, відповідно до того, чого воліє душа.
Загалом здобутки поета на шляху розв’язання екзистенціальних питань можуть бути охарактеризовані словами М. Хайдеггера: “Стати тим, хто ти є”. І ця позиція Василя Стуса чітко окреслена в поезії “Мені зоря сіяла нині вранці”
Жити – то не є долання меж,
А навикання і самособоюнаповнення.
В “самособоюнаповненні” – суть стусівського екзистенкціалістського світовідчування. Його “самособоюнаповнення” націлене було на самопізнання, самовдосконалення себе як духовної субстанції. Початки цього процесу намічені поетом вже в “Зимових деревах ” та “Веселому цвинтарі”.
Буттєва для Стуса філософія екзистенціалізму допомогла йому витримати ідеологічний терор, бути ” в стані постійної душевної (світової) гармонії ” [2, с.239], і подолати шлях на поетичну Голгофу, на яку він сходив і на якій він замірився прикувати себе на хресті скорботи і жертовності.
Дзюба І. Різьбяр власногодуху // Стус В. С. Під тягарем хреста.- Львів: Каменяр, 1991.- 159 с.
Стус В. С. Вікна в позапростір.- К.: Веселка, 1992.- 262 с.
Стус Д. Життя і творчість Василя Стуса.- К.: Фотовідеосервіс, 1992.- 86 с.
Хайдеггер М. Время и бытие.- М., 1993.- 447 с.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)