Творчість Василя Стефаника. Новела “Камінний хрест”
Чую їх, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку…
В. Стефаник
Чіпляйся за кручу, як терен колючий,
Чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.
Бо вже одолонився безкрай чужинний.
Бо вже чужинець кий ощирився край.
Пращай, Україно, моя Україно,
Чужа Україно, навіки прощай.
В. Стус
Мета заняття: ознайомлення студентів із світом болю й любові в новелі “Камінний хрест”; формувати внутрішнє переконання в тому, що людина буває по-справжньому щаслива лише на рідній землі;
Сприяти становленню моральних принципів, збагачувати їхній ментальний досвід.
Методи і прийоми: художнє читання; міні-диспут, самостійна робота, дослідження тексту, колоквіум.
Епіграф: Твій переліг – уся земля,
Коли вродився та Іваном,
Тих бід і лих ковтним в стократ,
А станеш, вічним, нездоланним,
Бо ти Іван, бо ти народ..
І. Драч
Хід заняття
І. Актуалізація вивченого
– Скільки новел написав Стефаник? (72)
– Які з них ви прочитали? Котру вважаєте найсильнішою?
– Ваше враження від прочитаного, загальна оцінка творчості письменника.
– Що вам особисто дав Стефаник для розуміння життя як такого?
– Момент, який найбільше вразив у новелі “Новина”
Студенти визначають тему новели кожен по-своєму:
– Відповідальність людини за своє життя, за теперішнє і майбутнє своїх дітей;
– Рідна земля і її значення в житті людини.
– В. Стефаник сам визначив тему творчості: “Треба любити сих людей, що тихонько ховають свій більш у зелений май”
Відомо, що Стефаникові герої ніколи не залишали йог у спокої.
“Нелегко це – цідити людський біль крізь серце. Але як же інакше? Хто відчуває біль ближнього і почує його? Хто пригорне і обігріє їх охололі серця, зболені щоденним поневірянням. О, чуєте! Вони знову стукають до розчиненого навстіж серце, вони всі заходять до нього і складають свої болі, мов до надійного схову.
“Стратився”
Блискотять ріки по всій нашій землі і падають громом у море, а нарід зривається на ноги. Напереді її сини, і вона з ним іде в тую Україну, бо вона та Україна плаче й голосить за своїми дітьми: хоче щоби вони були всі вкупі.
“Марія”
ІІ. Вивчення нового матеріалу
На основі новели “Камінний хрест” поміркуємо над такими філософськими питаннями “Чи кожен здатний винести свій хрест, ще за життя не лігши в домовину?”.
Самостійна робота: студенти знаходять в тексті образи-символи і розкривають їх.
МІНІ-ДИСПУТ (ЗАПИТАННЯ).
Чи вірить Іван, що на чужині він знайде щастя? А ви як думаєте?
Чим для нього є розлука з батьківською землею? А для вас рідний куточок?
Чи відповідальний Іван Дідух за майбутнє загалом і своїх дітей, зокрема?
Як ви ставитеся до сучасної еміграції українців за кордон.
Чи подарує чужина Іванові щастя?
Колоквіум.
“Отакий був Іван, дивний із натурою і з роботою”
Яким же був головний персонаж новели?
Які художні деталі свідчать про те, що працював він неймовірно важко?
Що ви знаєте про попереднє життя Івана?
Чому не кидав того “тяжкого” горба, який забрав усі його сили?
Якою вам бачиться вдача Дідуга, його риси Характеру?
“… вже час відходити до колії…”
Чи легше стало Іванові після прощання та гулянки з односельцями?
Якими художніми деталями передано біль і тугу селянина?
Яке враження справляє танець Івана Дідуга на односельців? А на вас?
“Спросив Іван ціле село”
Навіщо все село?
Які почуття переповнюють думку селянина?
Які символічні образи мають місце в цьому розділі?
“Це земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітримати”
Що стало причиною еміграції Івана Дідуха?
Які слова передають трагізм, душевне сум’яття емігранта?
“…аби-сте мені мого хреста ніколи не минали”
З яким проханням звертається Іван Дідух до односельців?
Чому піщаний горб є для нього таким дорогим?
За що люди шанують Івана Дідуха?
“Всякої бесіди було багато”
Як створює автор ефект багатоголосся в Івановій хаті?
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу
“Видиш, стара, наш хрестик?”
Розкрийте символ камінного хреста як назви твору.
Трагедія, що відбулася століття тому в хаті героя новели В. Стефаника Івана Дідуга, у його зболеній душі, душах сотень тисяч галичан. Спонукає нас замислитися над сенсом життя, долею України і власною.
Тож якщо на вчитель на вирішальний крок, робіть його розважливо, бо тільки в ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. І немає на світі іншої України, немає другого Дніпра, а рідна земля і в жмені мила. І кожна травинка свій корінь має.
АФОРИЗМИ
– Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
– Без будь-якого із нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.
– Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання.
– Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
– Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
– Людина народжується на світ не для того. щоб зникнути безвісною пилиною. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
– Любо в – це насамперед відповідальність, а потім уже – насолода, радість.
– Совість – це емоційний страж переконань.
– Роки дитинства – це насамперед виховання серця.
– Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
– Людина така. Яке її уявлення про щастя.
– Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
– Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
– Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
– Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полби в ні людину.
– Людина звелася над світом усього живого насамперед тому. Що горе інших стало її особистим горем.
Василь Сухомлинський.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)