Наука і культура Португалії
До вступу в ЄС португальська наука фінансувалася вкрай слабо, практично не було контактів з зарубіжними науковими центрами. У 1986 – 2000 фінансування науки зросла втричі і склало 0,7% ВВП. Частка П. в загальному обсязі наукових розробок у світі 0,2%. Після установи в 1995 Міністерства науки і технологій почався процес реорганізації дослідних установ. У 1998 був прийнятий новий закон про науку і наукових дослідженнях. Засновано Агентство науково-технічних інновацій для практичної реалізації прикладних разработоколо
В даний час португальська наука організаційно концентрується в чотирьох секторах: державному, у вузах, на підприємствах і в приватних некомерційних дослідницьких установах. Основний обсяг наукових досліджень припадає на перші два (майже 2/3 фінансування). У країні налічується близько 800 дослідних установ, де працює понад 20 тис. Наукових співробітників (1999). Наукові дослідження на базі вузів відрізняються високим рівнем фундаментальних і прикладних розробок, більше половини з них здійснюється на базі університетів м Лісабона. Найбільших успіхів португальська наука досягла в молекулярній біології, біоінженерії, генетиці, хімії, медицині. Слабше всього розвинені дослідження в економічних та інших суспільних науках. Португальські дослідницькі центри беруть участь у багатосторонніх проектах і програмах, насамперед по лінії ЄС.
Система освіти П. будується відповідно до “Базовим законом про систему освіти” від 1986, з урахуванням поправок від 1997 і рядом інших законів і постанов. Витрати на освіту 6% ВВП. Система освіти складається з 3 ступенів: базове, середню і вищу. Базова освіта – 9-річну шкільну освіту для дітей від 6 до 15 років – є загальним обов’язковою і безкоштовною. Середня освіта обов’язковим не є і являє собою наступний щабель шкільного навчання тривалістю 3 роки для дітей від 15 до 18 років. Вища освіта ділиться на університетську і політехнічна в державних, приватних і кооперативних вузах. У 1998-99 налічувалося 9215 базових шкіл, 497,5 тис. Учнів та 34,3 тис. Вчителів, в середній освіті число навчальних закладів – 3420, учнів – 1066,2 тис., Викладачів – 111,2 тис., У вищому освіті – відповідно 282 ВНЗ, 346,0 тис. студентів і 6,9 тис. викладачів (1999).
На розвиток португальської культури вплинули римські, арабські та іспанські культурні традиції. Подорожі португальських мореплавців сприяли проникненню східної культури. В П. знаходиться багато археологічних пам’яток: доісторичні написи в печері в Ескорале, залишки римського зодчества (храм Діани в Еворі, собори в Бразі і Візеу). Період арабського завоювання знайшов відображення в типово арабській архітектурі південних міст. На музичні традиції справила вплив арабо-андалузька музика. До традиційного народної творчості П. відносяться майолікова начиння, кружевоплетение, ткацтво, різьблення по дереву.
У містах Лісабон, Порту, Евора, Брага знаходяться відомі бібліотеки, де є рідкісні старовинні книги та колекції манускриптів (бібліотека Академії наук, Національна бібліотека, Національний архів Торре ду Томбо та ін.). У країні 303 музею та 290 картинних галерей. Музичним центром П. є Лісабон, де знаходяться оперний театр “Сан-Карлуш”, національна консерваторія, музична академія. У живописі та скульптурі переважають реалістичне і неореалістичні напрямки (пейзажі і жанрові композиції, національна історія). Світову популярність здобув живописець-монументаліст Р. Рібейру. Основні літературні течії – неореалізм і романтизм. Відомий представник португальської літератури – поет і драматург Ф. Пессоа. У 1998 Нобелівську премію з літератури отримав португальський письменник Х. Сарамагу. У 2001 Збори Республіки ухвалив новий закон “Про основи політики захисту культурної спадщини”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)