Наука як соціальний інститут – конспект
Соціальний інститут – це специфічне суспільне утворення, створене для задоволення найважливіших потреб людського співжиття і регульоване склепінням соціальних норм (наприклад, держава, сім’я, освіта і т. П.).
Соціальний інститут виникає, коли якась людська потреба починає усвідомлюватися як загальнонаціональна, а не приватна, і для її реалізації в суспільстві встановлюються особливі норми поведінки, готуються кадри, виділяються ресурси (наприклад, потреба в комунікації, у виробництві продуктів, в розподілі благ, в безпеці і т. д.).
Сучасне суспільство характеризується розростанням та ускладненням системи соціальних інститутів. При цьому одна і та ж базова потреба може породжувати існування безлічі соціальних інститутів, а кожен інституційний комплекс (наприклад, сім’я) реалізує цілу гаму базових потреб.
Наука задовольняє одну з найважливіших специфічних людських потреб – пізнавальну (І. Кант визначав її як головну).
Наука по самій своїй суті – соціальне явище. Вона створюється співтовариством вчених протягом вже більше 2 тисячоліть і являє собою певну систему взаємозв’язків між членами наукового співтовариства. Природно, що способи соціальної організації і взаємин вчених протягом історії науки змінювалися зі зміною її статусу в житті суспільства, з розвитком самого соціуму.
Сьогодні наука являє собою потужну галузь з виробництва знань з величезною матеріальною базою, з розвиненою системою комунікацій. Сучасна наука – це п’ятимільйонного міжнародне наукове співтовариство, об’єднане професійно, яка організувала свою діяльність як на національному, так і на міжнародному рівні, т. Е. Це:
– Люди, зайняті науковим дослідженням;
– Експериментальні засоби, необхідні для вивчення явищ (прилади та установки);
– Методи, за допомогою яких виділяються і пізнаються предмети дослідження;
– Установи і організації типу лабораторій, інститутів, академій, конструкторських бюро, наукових товариств, журналів і т. Д.;
– Системи знань, зафіксовані у вигляді текстів і заповнюють полиці бібліотек;
– Наукова діяльність, що включає захист дисертацій, наукові експедиції, роботу конференцій, симпозіумів, дискусій і т. Д.;
– Науковий менеджмент, оскільки без організації і управління, без добування коштів на розвиток і вміння їх ефективно використовувати наука неможлива;
– Постійна боротьба різних думок, напрямів, боротьба за визнання робіт, ідей вченого, боротьба за пріоритет в отриманому результаті;
– Етика науки, зачіпає проблеми інтелектуальної та соціальної відповідальності, моральної і морального вибору, особистісні аспекти прийняття рішень, морального клімату в науковому колективі і співтоваристві;
– Інтегральна теоретична система, що включає 15 тисяч дисциплін.
Таким чином, сучасна наука – це потужна система, що самоорганізується, двома головними контролюючими параметрами якої виступають економічна (матеріально-фінансова) база і свобода наукового пошуку.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)