Наука і культура Індії
Особливістю освіти є паралельне існування двох підсистем: формальної освіти (державний і приватний сектори) та неформальної освіти. Система формальної освіти має ступені: початкова (перша ступінь 1-5-ті класи, друга – 6-8-ті класи), середнє (перший ступінь – 9-10-і класи, друга – 11-12-е). Вища – без ступеня бакалавра (2-3 роки навчання в коледжах), зі ступенем – навчання в інститутах і університетах. Всього в країні 228 університетів. За розвиток вищої гуманітарної освіти відповідає Комісія у справах університетів при Міністерстві освіти. Питаннями технічної освіти відає Всеіндійський рада з технічної освіти. У 1995 створений орган, у завдання якого входить впровадження освіти за типом вищого в сільських районах – Національна рада сільських інститутів, який втілює в життя ідеї М. Ганди про освіту як засобі соціально-економічного підйому сіл. Система неформальної освіти почала діяти з 1979/80. Вона покликана дати знання дітям (це діти з найбідніших сімей) і дорослим (від 15 до 35 років), які не володіють навичками грамотності. У країні більше 300 тис. Таких шкіл (177 тис. З них виключно для дівчаток) із загальним числом учнів близько 7,5 млн чол.
Найбільші організації, що курирують наукову діяльність: Рада з наукових і індустріальних розробкам (СНІР), Індійський рада з сільськогосподарським дослідженням (ІССХ), Індійський рада з медичних досліджень. До центральних органів з управління наукою відносяться також департаменти: атомної енергетики, електроніки, досліджень космосу, океану, оборони, довкілля та лісових ресурсів, нетрадиційних видів енергії, Міністерство науки і технологій (МНТ). Промислові підприємства мають більше 1200 власних науково-дослідних лабораторій. МНТ координує роботу 9 національних центрів з проблем біології, метеорології, геології, хімії, нових матеріалів та порошкової металургії. Головний науковий потенціал сконцентрований в СНІР, який був створений ще в 1942. Зараз він включає 40 інститутів і 80 лабораторій з річним бюджетом 8 млрд рупій (2000) і річним ефектом від його розробок більше 450 млрд рупій. У ньому трудиться 22 тис. Співробітників, з них 5300 науковців (60% мають ступінь доктора наук). Основні напрямки його розробок, за якими І. займає провідні позиції у світі: проектування аерокосмічних апаратів, ліки, біотехнології, хімія (каталізатори та полімери), нафтохімія, нові матеріали (композити), гео і радіофізика.
Література налічує 3,5 тис. Років. Самими ранніми творами вважаються Веди, збірники гімнів та ритуальних співів індоарієв. Найбільший пам’ятник – епічні поеми Махабхарата і Рамаяна.
Великим представником санскритської літератури був Калидаса (4 в. Н. е.). Відомі автори середньовіччя – Кабір, Сурдас, Мірабал, Тулсидас. Надалі література розвивалася на основі місцевих мов. Основоположником літератури хінді став Б. Ха-рішчандра (1850-85), яскравими представниками – Премчанд (1880-1936), Яшпал (1903-76), У. Ашк (1910-97). Найбільшим представником бенгальської літератури був Р. Тагор (1861-1941), поет, письменник-гуманіст і мислитель, який отримав світове визнання. Великий внесок у розвиток Таміла літератури вніс Р. Кірушнамурті-Кальки (1899-1954), ма-лаяльской – В. Н. Менон (1878-1958), літератури урду – К. Чандар (1913-77). Візитна картка країни – Тадж Махал, одне з семи чудес світу. Мавзолей побудований в 17 в. в Агре за наказом імператора Шах Джаха-на. Великою популярністю користуються печерні храми Аджанти, Еллори і Елефанти, храмові комплекси Кхаджурахо і Махабаліпураме, храми Джаганнат-ха і Сурьі, а також Палац вітрів в Джайпурі, палац низама Хайдарабаду, музеї-фортеці Амера, Гвалиора, Удайпур і Червоний форт в Делі. Гідним прикладом сучасної архітектури служить місто Чандігарх, побудований за проектом Корбюзьє. Провідні індійські архітектори Ч. Корреа і Б. Доші. Сучасний живопис представляє синтез традиційних індійських і європейських шкіл. Її основоположники А. Тагор (1867-1938), Д. Рой (1887-1972), А. Шер Гіл (1913-41). Музика підрозділяється на класичну (марги), народну (деші) і музику кіно. Її основу складає мелодійне побудова рага, що відрізняється певними ладовими і ритмічними ознаками, усталеним звуковим рядом. Плеяду відомих виконавців складають Б. Джоші, Р. Шанкар, М. Суббулакшмі, батько і син А. Ракхі і З. Хуссейн. Індійський танець йде корінням в глибоку старовину. Він ділиться на класичний, народний та кінотанец. Існує 6 основних стилів класичного танцю – бхарата-натьям, катхак, Одис-сі, маніпурі, катхалі, кучипуді. У Панджабі танцюють “бхангра”, в Раджастхане “гхумар”, в Гуджараті “Гарбо”. І. – найбільша кіноіндустрія, що виробляє більше 1 тис. Художніх фільмів на рік. Класиками індійського кіно є режисери С. Рей і М. Сен, актори Р. Капур, Г. Датт.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)