Home ⇒ 👍Література ⇒ НА ЗАХИСТ МИРУ – ПАВЛО ТИЧИНА

НА ЗАХИСТ МИРУ – ПАВЛО ТИЧИНА

НА ЗАХИСТ МИРУ

(НА ВСЕСОЮЗНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ ПРИХИЛЬНИКІВ МИРУ В МОСКВІ У ВЕРЕСНІ 1949 p.)

Браття! Друзі! Побратими!

Дні які в нас ясні, чистії

А в буржуазії – ніч…

З почуттями із святими

Ми в Москві зібрались вмісті,

Щоб за мир піднести клич.

Хоч з країн ми й різних світу –

В нас одна мета, едина:

Жити в здруженій сім’ї.

Проти воєн ми і гніту!

Вільна щоб була людина

Й трудове життя її!

Хай між нами океани –

Нас не розділити звіру

(звір в злобі своїй скона!).

В нашім прагненні до миру

Всі ми вийдем, як титани:

Сила, сила в нас одна!

Хто ж то зброєю гуркоче?

Хто плете із брехень сіті,

Нахваляється на нас?

Наш народ лиш миру хоче,

Миру, миру у всім світі,-

І настане ж бо цей час!

В паліїв війни – нахвалка.

Згинуть хай слова їх згубні

Про те царство світове!

Над колоніями палка? –

Всі народи миролюбні

Встануть за життя нове!

Браття! Друзі! Гей на чати!

Голос свій за мир підносим:

Віщий – в кожнім з нас – Боян!

Паліїв війни проклятих

Ми навік безжально скосим,

Ми підкосим, як бур’ян.

Мирний труд, земля радянська…

За морями ж крик і свисти –

Бізнесу їм дай, війни!

Знов це граються фашисти,

Чорна зграя самозванська? –

Не жартують хай вони!

За братерство, за свободу,

За прогрес, за щастя люду!

За все те, що нас живить!

В імені свого народу

Паліїв війни до суду!

Нам же розцвітать і жить!

Браття! Мир нам захищати!

Ми ж бороним край свій милий

І жінок своїх, дітей…

Вбивці хочуть панувати?

Маси вже ж давно прозріли,-

Розкувався Прометей!

З тьмою б’ється Прометей!

[1949]

НА ЗАХИСТ МИРУ

(НА ВСЕСОЮЗНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ ПРИХИЛЬНИКІВ МИРУ В МОСКВІ У ВЕРЕСНІ 1949 p.)

Браття! Друзі! Побратими!

Дні які в нас ясні, чистії

А в буржуазії – ніч…

З почуттями із святими

Ми в Москві зібрались вмісті,

Щоб за мир піднести клич.

Хоч з країн ми й різних світу –

В нас одна мета, едина:

Жити в здруженій сім’ї.

Проти воєн ми і гніту!

Вільна щоб була людина

Й трудове життя її!

Хай між нами океани –

Нас не розділити звіру

(звір в злобі своїй скона!).

В нашім прагненні до миру

Всі ми вийдем, як титани:

Сила, сила в нас одна!

Хто ж то зброєю гуркоче?

Хто плете із брехень сіті,

Нахваляється на нас?

Наш народ лиш миру хоче,

Миру, миру у всім світі,-

І настане ж бо цей час!

В паліїв війни – нахвалка.

Згинуть хай слова їх згубні

Про те царство світове!

Над колоніями палка? –

Всі народи миролюбні

Встануть за життя нове!

Браття! Друзі! Гей на чати!

Голос свій за мир підносим:

Віщий – в кожнім з нас – Боян!

Паліїв війни проклятих

Ми навік безжально скосим,

Ми підкосим, як бур’ян.

Мирний труд, земля радянська…

За морями ж крик і свисти –

Бізнесу їм дай, війни!

Знов це граються фашисти,

Чорна зграя самозванська? –

Не жартують хай вони!

За братерство, за свободу,

За прогрес, за щастя люду!

За все те, що нас живить!

В імені свого народу

Паліїв війни до суду!

Нам же розцвітать і жить!

Браття! Мир нам захищати!

Ми ж бороним край свій милий

І жінок своїх, дітей…

Вбивці хочуть панувати?

Маси вже ж давно прозріли,-

Розкувався Прометей!

З тьмою б’ється Прометей!

[1949]


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Related posts:

  1. Я УТВЕРЖДАЮСЬ – ПАВЛО ТИЧИНА Я єсть народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – А сила знову розцвіла. Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, Бо я живу. Тевтоніє! Мене ти пожирала, Як вішала моїх дочок, синів І […]...

  2. Ой, що в Софійському – ПАВЛО ТИЧИНА Ой, що в Софійському Заграли дзвони, затремтіли, Не білі голуби-янголи в небі полетіли. Ой, там збиралися під прапори, Під соняшні ще й сині. Віднині Не буде більше пана у вільній Україні! Ідуть, ідуть з музикою Під тінню прапорів Прекрасною, великою Рікою стиглих нив. Ідуть, ідуть – вітаються І славлять щасні дні. Жахтять, переливаються Їх душі […]...

  3. “Бережімо мир на землі!” (за поезією “Салюти миру”) – ІІ варіант – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Для людей, які зазнали усі жахи війни, нема більшого щастя як перемога над ворогом. Війна, ніби ненажерливий звір, забирає у мільйонів людей життя. І хтось з цих людей був чиїмсь сином, чиїмсь братом, чиїмсь батьком… І яких тяжких страждань зазнали їхні матері, сестри, жінки, коли не дочекалися їх по закінченню війни. Отже, перемога дісталася людям […]...

  4. МОЛОДИЙ Я, МОЛОДИЙ. – ПАВЛО ТИЧИНА МОЛОДИЙ Я, МОЛОДИЙ. Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бій,- Пожартуєм для розваги! Гей життя, ставай, тремти! Дай я з тебе посміюся. Хто сміліший: я чи ти – Подивлюся, подивлюся. Горе?.. біль? – як жарт мине. Скільки сили молодої! Чи ж моя рука здригне, Що йде битись без озброї? Ой […]...

  5. І Бєлий, і Блок – ПАВЛО ТИЧИНА І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя! …Стоїть сторозтерзаний Київ, І двістірозтерзаний я. Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія! – Тумани, долини, болотная путь… Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,- Не може ж так буть! Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під грім […]...

  6. ЯК ДУБ ІЗ ВІТРОВІЄМ БИВСЯ – ПАВЛО ТИЧИНА ЯК ДУБ ІЗ ВІТРОВІЄМ БИВСЯ Не одно уже століття Дуб стояв, простерши віття,- Весь в корі, як у броні, Трудні роки, ночі й дні… Знав одне лиш добре діло. Листя дихало й раділо, Дуб добрячим обростав – Доки й сам, як витязь, став. Батьком був він Клену й Глоду. Всім давав він прохолоду. Кожен знав: […]...

  7. Ах не смійтеся ви наді мною – ПАВЛО ТИЧИНА Ах не смійтеся ви наді мною, – Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з журбою, Що ніхто їх не бачить нічною добою, Коли довго від думок не сплю. Не чіпайте моєї Вкраїни! Хай, по-вашому, вмерла вона. Скажіть: нащо ці ваші знущання та кпини? Не чіпайте – просю вас – […]...

  8. ПОХОРОН ДРУГА – ПАВЛО ТИЧИНА Вже сумно вечір колір свій міняв З багряного на сизо-фіалковий. Я синій сніг од хати відкидав І зупинився… Синій, оркестровий Долинув плач до мене. Плакав він, Аж захлинався на сухім морозі: То припадав зеленим до ялин, Що зверху червоніли при дорозі, То глухо десь одлунював в саду. І від луни в повітрі оддавало, Немов, на […]...

  9. БІЛЯ ОЗЕРА У ЛІСІ – ПАВЛО ТИЧИНА Темний ліс, стежина біла: Чудно так, немовби сниться… – Причаїлась то лисиця? – Ні, гілляка поруділа: Хтось її зламав і кинув. – За яку ж таку провину? Я мовчу – і ти мовчиш. День стає все гарячіш. Залишились батько й мати На узліссі на траві,- Нам обід приготувати. …Що це в тебе на брові? Глиця? […]...

  10. ІНІЙ – ПАВЛО ТИЧИНА Ой цвілось життя зелене – Юнь моя – чорнобрів’я! Тисяча півтонів, тіней… А тепер же – Що зустрів я? Сивий впав на мене Іній… Сивий, сивий іній… Що ж. Нічого. Це нічого. Серце,- цить! Чого ти спориш? В мене ж вік – новий, зустрічний. То й зустрінем… Все суворіш Мислить розум строго – Вічний. Мислить […]...

  11. ПЛУГ – ПАВЛО ТИЧИНА Вітер. Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блисками! ударами!), За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук… Котить. У землю врізає (чи то місто, дорога, чи луг), У землю плуг. А на землі люди, звірі й сади, А на землі боги і храми: О пройди, пройди над нами, Розсуди! […]...

  12. ТРИ СИНИ – ПАВЛО ТИЧИНА Приїхало до матері да три сини, Три сини вояки, да не ‘днакі. Що ‘дин за бідних, Другий за багатих. А третьому силу свою нігде діть, – Просто бандит. – Ой, мамо! – каже перший кароокий, – Який-то світ широкий! Не тільки в нас з нуждою бій, Не тільки ми тут з горем – Страждають люди […]...

  13. РОНДЕЛІ – ПАВЛО ТИЧИНА РОНДЕЛІ І Іду з роботи я, з завода Маніфестацію стрічать. В квітках всі улиці кричать: Нехай, нехай живе свобода! Сміється сонце з небозвода, Кудись хмарки на конях мчать. Іду з роботи я, з завода Маніфестацію стрічать. Яка весна! Яка природа! У серці промені звучать… – Голоту й землю повінчать! Тоді лиш буде вічна згода. Іду […]...

  14. ВЕСНА – ПАВЛО ТИЧИНА Пам’яті сестри Наталки Чом мертві по плачуть, не стогнуть – Може б, скаргу почув я від тебе хоч раз! Під білим сіюм твоя могила І в ній ти з осені лежиш. Устану – думала – води внесу, Піду на буряки – по нолю – І заспіваю, братики, Й наплачуся уволю… Брунчать бруньки над водою, водою, […]...

  15. У СОБОР – ПАВЛО ТИЧИНА І По один бік верби, По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! …Сповиває аналої Синє брязканя кадил. Тут говорять з Богом. Тут Йому скажу – (Хтось заплакав за порогом) – З херувимами служу! Жду я, ждуть всі люде – І нема Його. Гнуться, гнуться, гнуться люде, Дожидаються […]...

  16. СВІТАЄ… – ПАВЛО ТИЧИНА Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В туман нагорнувшись, далекі тополі В душі вигравають мінорную гаму. Світає поволі… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Світає… Все спить ще: і поле, і зорі безсилі, Лиш птах десь озвався спросоння ліниво, Та пень обгорілий, мов піп […]...

  17. Упав же він… – ПАВЛО ТИЧИНА Упав же він… Як упав же він з коня Та й на білий сніг. – Слава! Слава! – докотилось І лягло до ніг. Ще ж як руку притулив К серцю ік свому. Рад би ще він раз побачить Отаку зиму. Гей, рубали ворогів Та по всіх фронтах! З криком сів на груди ворон, Чорний ворон-птах. […]...

  18. Не дивися так привітно – ПАВЛО ТИЧИНА Не дивися так привітно, Яблуневоцвітно. Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться. Не милуй мене шовкове, Ясно-соколово. На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі. На схід сонця грають грози – Будуть знову сльози! Встали мати, встали й татко: Де ластовенятко? А я тут, в саду, на лавці, Де квітки-ласкавці… Що скажу їм? – Все […]...

  19. ДО КОГО ГОВОРИТЬ? – ПАВЛО ТИЧИНА * * * До кого говорить? Блок у могилі. Горький мовчить. Рабіндранате-голубе! З далекої Бенгалії Прилинь до мене на Вкраїну, Я задихаюся, я гину. Я покажу такії речі В однокласовій ворожнечі, Я покажу всю фальш, всю цвіль Партійно-борчих породіль. А братні зуби? Дружній зиск? Гнучка політика, як віск. Коли б були це генерали, Ми б […]...

  20. Зоставайся, ніч настала – ПАВЛО ТИЧИНА – Зоставайся, ніч настала, Все в тумані-молоці. – Спать мене поклала Тала На дівочій руці. Щось питає, обіймає Чисте, біле, молоде… І світає й не світає, Тільки ранок не йде. Ой ти ранку, любий сонку, Треті півні голосні! Взяв дівчину беззаконку На двадцятій весні. Встала Тала в білій льолі: – Ну, приходь же, жду вночі, […]...

  21. СЛОВО (Скорочено) – ПАВЛО ТИЧИНА Слово наше рідне! Ти – сьогодні зазвучало Як початок, як начало, Як озброєння всім видне, Слово наше рідне! То ж цвілась калина, Червоніла, достигала, Всьому світу заявляла: Я – країна Україна – На горі калина! А Вкраїни ж мова – Мов те сонце дзвінкотюче, Мов те золото котюче, Вся і давність, і обнова – Українська […]...

  22. ЗА ВСІХ СКАЖУ… – ПАВЛО ТИЧИНА ЗА ВСІХ СКАЖУ… За всіх скажу, за всіх переболію, Я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, Верхів’ями розкрилено росту. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! О дух ясний – без яду і без жала – Давно ти снив? – а вже сучасний дій […]...

  23. БАЛЕТНА СТУДІЯ – ПАВЛО ТИЧИНА Танцюють цвітно цілунять тонно В туніках білих неначе бал Нагрудять вправо Одгрончить чар Схитнуться вліво Лелійні лі Плеснуть в долоні встремлять як лані І знов одхлинуть і стануть враз І знов потиху Заледве чуті І знов поволі Як той ручай На них із вікон веслує промінь І вітер майний і синій день Рояль обсипле Торкнеться […]...

  24. СКОРБНА МАТИ – ПАВЛО ТИЧИНА Пам’яті моєї матері І Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими пожалій. Поглянула – скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорнів… Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! Спросоння колосочки: Побудь, побудь із нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не місяць, і не зорі, І дніти мов не дніло. Як страшно!.. людське серце До краю […]...

  25. ВЕСНА (З БАРАТИНСЬКОГО) – ПАВЛО ТИЧИНА Весна, весна! Яка блакить, Який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвіт, А в небі – злотозор. Весна, весна! Який там гон На крилах вітерка? – То в вишині біжить, зника Хмар-хмарова ріка. Шумлять згори шум-пінярі; Ріка своїм хребтом Несе торжественно вперед Веселий, скреслий лом. Ще синій ліс не взеленів, Але квіток проріст Уже підняв і розрізнив […]...

  26. Павло Тичина – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в сім’ї дяка. Навчався в бурсі, згодом – Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованою людиною, П. Тичина співав спочатку у семінарському, а пізніше – міському хорі. 1913 року він переїхав до Києва і вступив до Київського комерційного інституту, підробляв у редакціях […]...

  27. Скорочено – ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ – ПАВЛО ТИЧИНА – 11 КЛАС На Аскольдовій могилі Поховали їх – Тридцять мучнів українців, Славних, молодих… На Аскольдовій могилі Український цвіт! – По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? – Квитне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка… На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! – Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім […]...

  28. ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ… – ПАВЛО ТИЧИНА ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ… Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! – Нехай не сохнуть злотисті гриви. Хтось гладив ниви, так ніжно гладив… Плили хмарини, немов перлини… Їх вид рожевий – уста дитини! Набігли тіні – і… ждуть долини. Пробігли тіні – сумні хвилини: Плили […]...

  29. З кохання плакав я, ридав – ПАВЛО ТИЧИНА З кохання плакав я, ридав. (Над бором хмари муром!) Той плач між нею, мною став – (Мамуровим муром…) Пливуть тужіння угорі. (Вернися з сміхом-дзвоном!) Спадає лист на вівтарі – (Кучерявим дзвоном…) Уже десь випали сніги. (Над бором хмари муром!) Розбиті ніжні вороги – (Мармуровим муром…) Самотня ти, самотній я. (Весна! – світанок! – вишня!) Обсипалась […]...

  30. ПАВЛО ТИЧИНА – НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ Не бував ти у наших краях! Там же небо – блакитні простори… Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш, Серце б’ється і б’ється в грудях… Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших […]...

  31. ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967) ПАВЛО ТИЧИНА Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком – вчителем “школи грамоти”. Сім’я була багатодітна (народилося 13, зіп’ялося на […]...

  32. ПЕРЕД ПАМ’ЯТНИКОМ ПУШКІНУ В ОДЕСІ – ПАВЛО ТИЧИНА Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! Я тут у вас в гостях, і всім я вам радий. Не гнівайтесь за сміх: іще ж я молодий. Залузаний бульвар. Бульчить калюжна плавань. І Пушкін на стовпі – пливе у грязь, як в гавань. Куди ж ти, підожди! – […]...

  33. ПАВЛО ТИЧИНА ФЕНОМЕН ДОБИ (СХОДЖЕННЯ НА ГОЛГОФУ СЛАВИ) Як би там не було, Тичина – така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Скрипник, Зеров чи Курбас. З однією різницею: їхня фізична смерть не означала смерті духовної. Тичина, фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існування, як духовний мрець, до існування по той бік самого себе. Тичина піддався розтлінно, завдавши […]...

  34. ПАВЛО ТИЧИНА КНЯЗЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ 27 січня 1891 року в с Пісках на Чернігівщині народився Павло Тичина,- геніальний український письменник, лірика якого ввійшла до золотої скарбниці світової поезії. Його твори двічі висували на здобуття Нобелівської премії, до того ж не радянські, а зарубіжні цінителі поезії: асоціація англійських учителів та Гарвардський університет (США). Тичина почав друкувати свої вірші й оповідання ще […]...

  35. ШЕВЧЕНКО – ПАВЛО ТИЧИНА – Українська література – Література для дітей Всі його ми батьком звемо, Так від роду і до роду: Кожний вірш свій і поему Він присвячував народу. Він любив усе прекрасне, Все ненавидів потворне, – І його ім’я незгасне, Світлий образ – неповторний. Чисту матір і дитину Він прославив серцем чистим Всю осяяв Україну Поглядом він променистим. Ясен досвіт ще не сходив, – […]...

  36. Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку – ПАВЛО ТИЧИНА Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку. – Ану, одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? – Застукало в серці, різнуло: ой горе! це ж гості до мене! Та чим же я буду вітати – іще ж не вварився синочок… Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько. Гостей вона просить проходить – сама ж […]...

  37. Павло Тичина – “дивний мрійник із очима дитини…” Н. Подранецька, Вчитель української мови та літератури Рівне Тема: майстерне відтворення краси природи, життєрадісності, патріотичних почуттів засобами художнього слова в поезії П. Тичини ” Не бував ти у наших краях!” Мета: ознайомити учнів з окремими фактами життя і творчості Павла Тичини, з поезією “Не бував ти у наших краях!”; сприяти поглибленню творчої уяви й образного […]...

  38. Павло Тичина (1891 – 1967) – Українська література 1920-1930 років Павло Тичина (1891 – 1967) Павло Тичина. Фото. Початок 50-х років Поете, любити свій край не є злочин, Коли це для всіх! (Павло Тичина) Павло Тичина – найпомітніша постать в українській та світовій поезії XX століття. Він збагатив мистецтво слова новими художніми відкриттями, життєствердною концепцією буття як діяння. Спираючись на національну традицію, зокрема філософію Григорія […]...

  39. Короткий переказ – Не бував ти у наших краях! – ПАВЛО ТИЧИНА ПАВЛО ТИЧИНА Не бував ти у наших краях! Там же небо – блакитні простори.,. Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш. Серце б’ється і б’ється в грудях… Не бував ти у наших краях. Не бував ти […]...

  40. Павло Тичина – життя і творчість Тичина – це шукання й шукання, праця й вимогливість і, нарешті вміння з безконечного типу образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший… Олесь Гончар Він був простий і незвичайний. Скромний і делікатний у поводженні з людьми. Дуже ввічливий і лагідний у розмові. Про нього можна сказати: найніжніший лірик. І це правда. Про нього можна сказати: поет з […]...

НА ЗАХИСТ МИРУ – ПАВЛО ТИЧИНА
«
»