ЗА ВСІХ СКАЖУ… – ПАВЛО ТИЧИНА

ЗА ВСІХ СКАЖУ…

За всіх скажу, за всіх переболію,

Я кожен час на звіт іду, на суд.

Глибинами не втану, не змілію,

Верхів’ями розкрилено росту.

Ніколи так душа ще не мужала!

Ніколи так ще дух не безумів!

О дух ясний – без яду і без жала –

Давно ти снив? – а вже сучасний дій

Всього мене обняв, здавив, напружив,

І я встаю, нову вдихаю міць.

Не мрію, ні, повіки я розмружив –

Іронія і гордість на лиці,

Іронія…

Товариство, яке мені діло,

Чи я перший поет, чи останній?

Надівайте корони і йдіть,

Отверзайте уста…

Товариство, яке мені діло,

Чи я пізній предтеча, чи ранній?

Удавайте пророків і йдіть,

Отверзайте уста…

Там за мною, за мною, за мною

Я не знаю, там скільки іде!

Перед мене твердою ходою

Наступаючий день.

Там за мною, за мною, за мною

І від плуга й від трудних станків.

Перед мене щасливеє море,

Море голів…

Ну куди ж я піду після цього,

Ну куди ж я оглянусь на вас,

Коли сонце пронизує розум,

Сонце уста?

Я дійшов свого зросту і сили,

Я побачив ясне в далині.

Товариство, яке мені діло,

Чи я перший, чи ні?

1922


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЗА ВСІХ СКАЖУ… – ПАВЛО ТИЧИНА