ІНІЙ – ПАВЛО ТИЧИНА

Ой цвілось життя зелене –

Юнь моя

– чорнобрів’я!

Тисяча півтонів, тіней…

А тепер же –

Що зустрів я?

Сивий впав на мене

Іній…

Сивий, сивий іній…

Що ж. Нічого. Це нічого.

Серце,- цить!

Чого ти спориш?

В мене ж вік – новий, зустрічний.

То й зустрінем…

Все суворіш

Мислить розум строго –

Вічний.

Мислить розум вічний…

Хай той іній і сріблиться,-

Та в душі ж

Його немає!

У душі – зелені вруна.

Злегка тьмяні? –

Хто їх знає…

Бо й зимою ж глиця

Юна.

Свіжо-тьмяно-юна…

Може, бренькав я на лірі?

Мо’ в житті

Скакав телятком?

А народ хай сам розсудить.

Бджілку люблять

З повним взятком.

Думка ж – дії щирі

Будить.

Думка дії будить…

Той, хто інею боїться,

Радості

В собі не має.

Мов пісок сухий. Мов дюна.

Серце в мене

Все співає:

Бо й зимою ж глиця

Юна.

Свіжо-тьмяно-юна…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ІНІЙ – ПАВЛО ТИЧИНА