Я УТВЕРЖДАЮСЬ – ПАВЛО ТИЧИНА

Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! –

А сила знову розцвіла.

Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить – я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

Тевтоніє! Мене ти пожирала,

Як вішала моїх дочок, синів

І як залізо, хліб та вугіль крала…

О, як твій дух осатанів!

Ти думала – тобою весь з’їдаюсь? –

Та, подавившись, падаєш в тріву…

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! –

А сила знову розцвіла.

Сини мої, червоні українці,

Я буду вас за подвиг прославлять,-

Ідіть батькам на допомогу й жінці,

Дітей спішіте визволять!

Па українських нивах, на російських,

Па білоруських – я прошу, молю! –

Вбивайте ворогів, злодюг злодійських,

Вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я – я не стидаюсь,

Гляджу їх, мов пшеницю ярову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

Із ран – нове життя заколоситься,

Що з нього світ весь буде подивлять,

Яка земля! яко зерно! росиця! –

Ну як же не сіять?

І я сіяю, крильми розгортаюсь,

Своїх орлів скликаю, кличу, зву…

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,

Добробут в нас підніметься, як ртуть,

Заблискотять косарки в житі,

Заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,

Пущу над сонцем хмарку, як брову…

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! –

А сила знову розцвіла.

Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!

Тобі ж кладу я дошку гробову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

1943 р. 16 вересня.

Кремлівська лікарня.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Я УТВЕРЖДАЮСЬ – ПАВЛО ТИЧИНА