Легка промисловість: склад, особливості розміщення
Легка промисловість включає в себе близько 30 великих галузей. Географічні проблеми розвитку легкої промисловості пов’язані з деякими її особливостями.
По-перше, її продукція безпосередньо впливає на рівень життя людей.
По-друге, це трудомістка галузь, в якій зайняті переважно жінки.
По-третє, розміри підприємств, як правило, невеликі.
Для легкої промисловості характерна менш виражена порівняно з іншими галузями територіальна спеціалізація, бо практично в кожному регіоні є ті чи інші її підприємства.
Фактори розміщення легкої промисловості
Фактори розміщення підприємств легкої промисловості різноманітні, проте можна виділити основні:
Сировинної, що впливає переважно на розміщення підприємств з первинної обробки сировини: наприклад, льонообробний фабрики розташовані в районах виробництва льону, шерстемо-ечние підприємства-в районах вівчарства, підприємства з первинної обробки шкір-поблизу великих м’ясокомбінатів:
Населенческій, тобто споживчий;
трудових ресурсів, що передбачає їх значна кількість і кваліфікацію, так як всі галузі легкої промисловості використовують переважно жіноча праця.
Текстильна промисловість
Географічні зрушення в легкій промисловості найбільш яскраво проявилися в її провідної галузі-текстильної промисловості. Незважаючи на те, що вона належить до типових старих галузей, в епоху НТР світове виробництво текстильних волокон виявляє тенденцію до постійного зростання. Але одночасно відбуваються кардинальні зрушення в структурі виробництва волокон, що виражаються в зменшенні частки натурального і збільшенні частки хімічного волокна. До початку 90-х років їх питома вага в сумарному виробництві вже майже зрівнявся. Але позначилася також і тенденція”повернення”до тканин і швейних виробів,. з натуральних волокон.
На початку 90-х років в світі проводилося більше 115 млрд. м2 тканин з натурального та хімічного волокна, причому, враховуючи кустарне виробництво, можна сказати, що ця галузь представлена в усіх країнах.
У світовій текстильної промисловості склалися п’ять головних регіонів. Східна Азія, Південна Азія, СНД, зарубіжна Європа і США. У кожному з них переважає виробництво бавовняних тканин і тканин з хімічних волокон, інші ж підгалузі (вовняна, лляна, шовкова) мають менш важливе значення. Але співвідношення цих регіонів змінилося за останні десятиліття. Так, з 50-х років частка економічно розвинених країн Заходу в світовому виробництві тканин та одягу постійно зменшується. Багато старопромислові райони, колишні піонерами промислової революції, прийшли в занепад. У країнах, що розвиваються ж, навпаки, спостерігається тенденція до прискореного зростання текстильної промисловості, де вона розвивається насамперед завдяки наявності дешевої робочої сили. Деякі країни мають вже в достатній мірі склалася текстильної галуззю. У них вона відноситься до числа традиційних: Індія, Пакистан, Бангладеш, Сирія, Туреччина, Бразилія, Аргентина та ін А в”нових індустріальних країнах”, навпаки, вона виникла порівняно недавно, але на сучасній основі.
Серед світових лідерів у виробництві тканин у складі провідної п’ятірки-Китай, Індія, Росія, США, Японія. Значна частина тканин, особливо готової одягу, із країн експортується в країни Заходу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)