Промисловість: шість головних напрямків розвитку
Виробництво в епоху НТР розвивається за шести головних напрямів. Перший напрямок – електронізація, тобто насичення всіх галузей людської діяльності засобами електронно-обчислювальної техніки. Завдяки електронізації зовсім змінюється технологія багатьох виробничих процесів.
Якщо електронна промисловість на початку НТР ще входила до складу електротехніки, то в середині 80- х рр.. за вартістю продукції вже зрівнялася з нафтовою промисловістю, на рубежі 90- х рр.. обігнала автомобільну, а наприкінці 90-х – хімічну промисловість. Нині вартість її продукції вже перевищує 1 трлн. дол
Електронна промисловість багато в чому визначає весь хід НТР. Найбільший розвиток ця галузь отримала в США, Японії, ФРН, деяких нових індустріальних країнах.
Другий напрямок – комплексна автоматизація. Вона почалася в 50-х рр.. у зв’язку з появою ЕОМ. Якісно новий етап комплексної автоматизації пов’язаний з появою в 70-х рр.. мікроЕОМ і мікропроцесорів, які вже ” отримали прописку ” у багатьох галузях виробничої та невиробничої сфер. З мікропроцесорами пов’язана воістину нова ера в застосуванні різноманітних електронно-механічних маніпуляторів, які чеський письменник К. Чапек ще в 20-і рр.. назвав роботами. У свою чергу, виникнення робототехніки спричинило за собою створення гнучких виробничих систем, заводів – автоматів.
Роботобудування в наші дні також стало однією з найбільш важливих наукомістких галузей виробництва, а загальне число промислових роботів у світі в 1999 р. перевищило 1 млн. Найбільшим парком таких роботів володіють Японія, США, ФРН, Італія, Франція.
Японія випереджає всі країни світу не тільки за кількістю промислових роботів (50% світового парку), а й за оснащеністю ними виробництва. На кожні 10 тис. робітників, зайнятих в автомобільній промисловості, припадає 800 роботів, тоді як у США – 300.
Третій напрям – перебудова енергетичного господарства, заснована на енергозбереженні, вдосконаленні структури паливно-енергетичного балансу, більш широкому використанні нових джерел енергії. Особливо багато проблем викликає розвиток атомної енергетики. До кінця 90- х рр.. у світі діяло вже 450 ядерних енергоблоків. Найбільший розвиток ця галузь отримала в США, Франції, Японії, ФРН, Росії, на Україні. Проте останнім часом, побоюючись можливих екологічних наслідків, багато країн скорочують свої програми спорудження АЕС.
Четвертий напрямок – виробництво нових матеріалів. Сучасне виробництво пред’являє набагато вищі вимоги до старих конструкційних матеріалів – чорним та кольоровим металам, синтетичним полімерам, частка яких зросла. Але воно викликало до життя і принципово нові композиційні, напівпровідникові, керамічні матеріали, оптичне волокно, а також такі ” метали XX в. “, Як берилій, літій, титан (метал номер один аерокосмічної промисловості) і багато інших.
П’ятий напрям – прискорений розвиток біотехнології. Цей напрямок виникло в 70-і рр.., Але вже стало одним з найперспективніших. Біотехнологія і біоіндустрії, також належать до найбільш наукомістким новітнім галузям НТР, особливо успішно розвиваються в США, а також в Японії, ФРН, Франції.
Шосте напрямок – космизация. Розвиток космонавтики призвело до виникнення ще однієї новітньої наукоємної галузі – аерокосмічній промисловості. З нею пов’язана поява багатьох нових машин, приладів, сплавів, деякі з них потім знаходять застосування в некосмічних галузях.
Поряд з цими найважливішими новими напрямками в епоху НТР продовжують відігравати велику роль і такі стали вже традиційними шляхи вдосконалення виробництва, як його механізація, електрифікація, хімізація.
Управління. Сучасний етап НТР характеризується новими вимогами до управління. У відповідь на запити практики виникла особлива наука про управління – кібернетика. Одночасно це і наука про інформацію. Ми живемо в епоху ” інформаційного вибуху “, коли обсяг наукових знань і кількість джерел інформації ростуть дуже швидко.
Випуск різної інформаційної техніки вже став однією з новітніх наукоємних галузей виробництва, а її обслуговування викликало до життя нові спеціальності – програмістів, операторів та ін Інформатика дозволяє здійснювати системний підхід, застосовувати економіко – математичне моделювання.
Велике вплив вона робить і на розміщення виробництва. Так, багато наукомісткі галузі тяжіють в першу чергу до джерел добре організованою і різноманітної інформації, як правило, знаходяться у великих містах і міських агломераціях. У зарубіжній Європі, Японії, Америці, Австралії з вуличного телефону-автомата можна зв’язатися з кожним континентом.
У наші дні вже існує світовий інформаційний простір. Велику роль у його створенні відіграє Інтернет – всесвітня комп’ютерна телекомунікаційна система, початок якої було покладено в США в 1969 р. Нині нею користуються вже десятки мільйонів людей в усьому світі.
Загальна інформатизація не обійшла стороною і географічну науку, у складі якої виник новий напрям – географічна інформатика, або геоінформатика. У свою чергу, розвиток геоінформатики призвело до створення геоінформаційних систем (ГІС). Впровадження ГІС – технологій в географію зачепило багато її галузі, і в першу чергу картографію. Вже створені світові електронні атласи, що розрізняються за характером і мови. Національні електронні атласи видані в США, Канаді, Японії, Швеції, Китаї та в багатьох інших країнах.
Геоінформатика – один з головних напрямків з’єднання географічної науки з досягненнями сучасного етапу НТП.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)