Home ⇒ 👍Література ⇒ Клаптик безмежності – ОКСАНА КУНЕЦЬ
Клаптик безмежності – ОКСАНА КУНЕЦЬ
Клаптик безмежності
Засміяна
Пилком старої липи,
Замріяна
Твоїм веселим сміхом,
Безмежності
Не осягну, напевне,
В залежності
Від слів твоїх даремних.
Нехай слова
Не відкривають душу;
Росте трава –
Топтати її мушу.
Скажи мені
Лише одну таїну:
Навіщо дні
Тікають без упину,
Куди летять
Щасливих снів хвилини,
І як відтять
Безмежності тканину?
Лишім собі
Один маленький клаптик,
В якому ми –
Закохані назавжди…
27.04.2000
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Перлина – ОКСАНА КУНЕЦЬ Перлина І. Чекай на мене на світанні під горою, біля струмка. Я прийду, коли небо ще ледь сірітиме, бліда від передранкового холоду. Ти нічого не скажеш, лише подивишся пильно в очі, аж я здригнуся, і серце стисне чи то від щастя, чи то від розпуки. Ти візьмеш мене за руку, і ми підемо вгору. Стежка […]...
- СПОКУТА – ОКСАНА КУНЕЦЬ СПОКУТА Нічна станція вражала порожнечею. Давила на груди тишею і гуркотом ескалаторів. Стала на стрічку блискучих східців і знову подумала, яка ж вона довга, ця дорога донизу, ці Золоті Ворота до підземелля, де завжди потойбічно холодно й гуляють вітри. Ескалатор попереду був зовсім безлюдний, нікогісінько. Пізня ніч, звичайно, спати час, а не їздити. А кінця-краю […]...
- КОВТОК КОХАННЯ – ОКСАНА КУНЕЦЬ Жаги відпий ковток один єдиний, Без суму, без жалю віддай мені себе По краплі. До кінця. І день по днині Просочуйся, вплітайся, май мене… Твої-мої клітини, кров… Бажання З очей твоїх струмить і хоче назавжди Затримати мене в цю мить єднання, Щоб стали ми – одне, навіки, я і ти… Це потім згасне жар… Нам […]...
- Осіння ніч – ОКСАНА КУНЕЦЬ Осіння ніч Танцює полум’я у темряві півночі, Підморгує у хтивому танку; Вдивляюся в твої блакитні очі, І бачу сітку відблисків тонку. У полум’ї нам з’явиться майбутнє – Той незбагненний синявий туман, В якому і минуле незабутнє, Й омріяний в думках самообман. Окреслила нам свічка коло світла, І все навколишнє втонуло у пітьмі… Лише тепло, і […]...
- Крила – ОКСАНА КУНЕЦЬ … я не ангел, мій любий, я не ангел і не маю крил… але вночі, коли я чую крізь сон твій дотик, відчуваю спиною і сідничками тебе всього, так міцно притиснутого до мене, твої руки, що охоплюють мене, мов мушлі, тримають, ховають, стискають груди… о, мій раче-самітнику, ти знайшов свою мушлю і тягнеш у неї […]...
- ВІРШ ПРО КОМАРІВ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Розповім вам не про Львів, А про львівських комарів. (Ясно, що не комарами Львів мій знаний між містами. Не про це моя розмова. А от пісня “Ми зі Львова”- Скрізь, де я їх зустрічала, Тільки так мені звучала Пісня комарів). Купу львівських комарів (це вони у Львові купа, А в дорозі завжди група) Я зустріла […]...
- З ПАМ’ЯТІ РОКІВ – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Клаптик землі коло хати, І з чорнобривцями сад… Каже засмучена мати: Літ не вернути назад. Осінь моя вже запізня, Мерзну щораз і в теплі… Може, залишиться пісня, Наче душа, на землі. Може, без мене знадає – Там, на могильнім горбі, Як ми жили в цьому краї – Завжди у праці, в журбі. Як виживали з […]...
- БУРУЛЬКА – ОКСАНА ІВАНЕНКО – Українська література – Література для дітей Вранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток, і вони всі сяяли і промінилися. А в садку, на тому розі будинку, де починалася ринва, – з’явилася бурулька. Вона переливалася на сонці всіма кольорами райдуги. Вона була дуже гарна. – Ви, напевне, з дорогоцінного каміння? – спитав її з пошаною маленький снігурчик. “А може, вона […]...
- ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – МАЛИЙ ВІЗ Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро – як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. – Де ти поночі вештаєшся? – […]...
- СТРАХ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Привітався я: – Гав-гав, Будь здоров, Іванку-друже, Та своїм вітанням дуже Я Іванка налякав. Чом тремтиш увесь, небого, Хоч школяр ти вже, а зблід? Досі цуцика малого Ти боїшся, а не слід. Ще якби я був бульдогом Чи вівчаркою – а так Аж ніяк незрозумілий Твій, Іванку, переляк. Гав-гав-гав – ти бліднеш знову, А раз […]...
- ЛЮДЯМ ТРЕБА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Для школярок шовку треба Шириною на півнеба. Та їм шкода на обнови Тяти небо волошкове. Хлопці з ранку до зорі М’яч ганяли б у дворі, Кушпелою-пилюгою Вкрили б сонце над собою. Але ж людям, людям треба, Треба сонячного неба! А школярки всі зірки Нанизали б у разки І ходили б у намисті Гонорові, променисті. Але […]...
- КИСЛИЧКА – ОКСАНА ІВАНЕНКО – Українська література – Література для дітей Спочатку їй дуже подобалось, і ніхто не знав, що вона така гірка. Та й сама вона навіть не догадувалась. Повесні вкривались її гілочки легким свіжим листям – кисличка дихала ним щосили – і росла та міцніла. Влітку розросталися вередливі кущі терну, широка папороть, у лісі ставало вогко і темно від густої зелені, і тільки вершечки […]...
- ЩО СКАЗАТИ ТРЕБА? – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Три бабусі і дві мами Із онуками й синами Йдуть до скверика гуляти. Починає рахувати Наймолодша мама діток І цукерками вгощати Всіх підряд: П’ять цукерок – п’ять хлоп’ят. Кожен з них цукерку взяв І собі до рота вклав. Три бабусі і дві мами Разом сплеснули руками: – Що сказати треба, діти? Але діти (ну і […]...
- Посткриптум. Поема-лист – Оксана ЗАБУЖКО Cavalcando l’art’ier per un cammino Pensoso de l’andar che mi sgradia, Trovai Amore in mezzo de la via In abbito leggier di peregrino. ………………………………………………. Quando mi vide, mi chiamo per nome, E disse: “Io vegno di lontana parte, Ov’era lo tuo cor per mio volere; E recolo a servir novo piacere”. Allora presi di lui […]...
- ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ВИСТАВКУ “ПОРТРЕТИ МАМ” – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Портрети малювали Малята-дошкільнята. Ніхто в співавтори Не брав собі ні брата, Ні старшої сестри. Самі намалювали, На виставку прислали. Тому кажу зарання: Чекає вас на виставці І сміх, і здивування. Вхідні квитки: три посмішки, Один ласкавий погляд, І просимо На ОГЛЯД. ПЕРША МАМА Трішки схожа на солдата Чи на велетня-гімнаста: Десять гудзиків бляшаних І лампаси […]...
- ДРУЗІ ЗА ЛИСТУВАННЯМ – Оксана ЛУЩЕВСЬКА Скорочено Розділ 1 Танцюй! Танцюй! “Танцюй! Танцюй!” – долинуло з-за дверей. Дівчинка блискавкою зіскочила з ліжка і вибігла до вітальні. Мама стояла посеред кімнати і тримала в руках жовтий конверт, яким вертіла туди-сюди. – Ксенечко, мусиш танцювати, – підморгнула, звертаючись до доньки. – Маєш листа! На твій вибір: самбу чи румбу. Ксеня піднялася навшпиньки, кривляючись, […]...
- НЕЗВИЧАЙНЕ НАВЧАННЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ І музики, і співу Я вчилась у птахів – У славних музикантів, Відомих співаків. Сольфеджіо навчала Синиця молода, А грати на сопілці Я вчилась у дрозда. У білки лісової, З якою я на “ти”, Домашнє господарство Я вчилася вести. А в пасічники вивести Мені заздалегідь Увічливо дав згоду Люб’язний дід-ведмідь. Уроки філософії У мене вів […]...
- НОТНА АБЕТКА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ ДО З дому на дощик Вибіг наш котик. Дощик і котик Мокрі на дотик. РЕ Плаче ридма рева, Бо злякався лева. – Не реви, будь ласка, То левина маска. МІ Місяць у місті Свиту замовляє. З Місяця кравчик Мірочку знімає. Буде пошита Свита аж за місяць. – Чому аж за місяць?- Питається Місяць. ФА Фарбували […]...
- ЩО ТАМ? ХТО ТАМ? – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Звідкіля ці рипи-скрипи? Може, йдуть вони від липи – Вітер гне її в цю мить, А вона рипить-скрипить? Ні, надворі нині тихо, А в квартирі, як на лихо, Вже зітхає хтось і плаче, Ні, не плаче вже, а наче Скачуть миші по столах У рипучих чобітках. Ні, не миші. За стіною Вже орудують пилою. Видається, […]...
- Оксана ЛУЩЕВСЬКА Оксана Лущевська – українська дитяча письменниця – народилася в місті Тальне Черкаської області. Закінчила філологічний факультет Уманського державного педагогічного університету імені Павла Григоровича Тичини 2004 року. Оксана Лущевська зараз мешкає в Сполучених Штатах, проте не припиняє творити для малих українців. Із 2010 по 2012 рік навчалася в магістратурі Пенсильванського державного університету (США), нині – аспірантка […]...
- ЛІСОВА КАЗКА ДЛЯ МАЛИХ І ДЛЯ ДОРОСЛИХ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ І Новина! Новина! Дуже, дуже радісна! Запищали зайченята: – Вже весна іде, весна! Гримнув заєць: – Слухать тата! – Не весна, а НОВИНА. Де перо моє, де ручка? З вами тут дійду до ручки! Знов безладдя в хаті в нас, Де перо?- питаю вас. Зайченята запищали: – Ми не бачили, не брали! Мама просить: – […]...
- Короткий переказ – Малий Віз – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Зорі з червневого неба відбивалися в озері, здавалося, що озеро – це небо. Дмитрик полетів, намацав ногою дно того неба, розплющив очі. Вхопився за дишель (товсту жердину біля воза, до якого прив’язують коней) Малого Воза (сузір’я Малої Ведмедиці) і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз (сузір’я Великої Ведмедиці), а Малий Віз […]...
- КАЗКА ПРО МАЛЕНЬКОГО ПІКА – ОКСАНА ІВАНЕНКО – Українська література – Література для дітей Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити вище від усіх. Навпаки, вони були дуже привітні з усіма пташками, завжди бадьорі, співучі і непосидючі. Просто їм здавалося, що там, нагорі, їм буде і безпечніше, і веселіше, і так взагалі вили гнізда […]...
- СЕРДЕШНА ОКСАНА – ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Любій моїй жінці Анні Григорівні Квітка (Скорочено) Нема на світі нічого луччого і Богу милішого, як серце матері до своїх діточок! Скільки б їх у неї не було, чи десятком Бог благословив, чи тільки одним одно – для неї рівні, жодного любить, усіх рівно пестує, за всяким рівно вбивається. Дев’ять здоровенькі край неї, потішають її, […]...
- ВІРШІ – ОКСАНА ФІТЕЛЬ *** Теплим крiликом забiгло лiто Нам за пазуху М’яке пухнасте З очицями Схожими на рубiни Настрибавшись по Хрустких капустах Притомилось примружилось I задрiмало Певно Наснилось Йому Щось жахливе… Нашi крiлики одичавiли Пороздирали груди у кров I кожен побiг у своє лiто Ми теж розбрелись У пошуках нiжних рубiнiв. *** Дiти бiлого мiсяця Взявшись за руки […]...
- ЦІКАВО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Ви любите, друзі, Я вірю, я знаю,- Широкий і тихий Проспект Серед Гаю. Не бачили, кажете? Навіть не чули? А площі ж Берізок, Либонь, не минули? І площа Берізок Вам навіть не снилась? І брама Зелена У сні й не світилась! Й зупинки Грибної Не знаєте, діти?! Одне тільки можу – Ідо вас пожаліти… Ми […]...
- ХІХІКАЛО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Приїхало Хіхікало – Балакало; базікало. Якби весь день балакало – Було б ще півбіди, Якби весь день базікало – І це ще півбіди, Якби ходило-плакало – Це також півбіди. Але ж воно, Хіхікало, Хіхікати приїхало. – Хі-хі! Село! Я з міста! – А що – з одного тіста Виліплюють містян, А з іншого селян? – […]...
- ГОРОБЦІ ТА ВИШНЯ – ГРЕБІНКА ЄВГЕН Глянь, мянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летятьь з осели Гарвбці? Дивлюсь, у сад, побрались ївалодці. На Вишеньці їх сеть-то насідало, І бенкезараз підняли; Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні Із ранку самого до пізньої пори, Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду, Що їй превесело, […]...
- ТРАВЕНЬ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Я травень – сонця помічник, Я в сонця сонячний двірник, Щоденно вранці на зорі Стрічаю сонце у дворі, Кажу до нього: – В добрий час, Ласкаво просимо до нас! Я травень – місяць-килимар, А ще вигадник і штукар, Луги вкриваю килимами, Дружу з бездомними птахами, В зелених килимах густих Ліплю будиночки для них. Я травень […]...
- ТРУТЕНЬ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Він туристом нарядився І в дорогу спорядився: На краватці в нього кобра, На плечі спортивна торба З написом “пардон-мерсі”. На подвір’я нині зранку Він під’їхав на таксі. І одразу, просто з моста, Прогудів: – Стрічайте гостя! Я прибув не впорожні – Торба грошей при мені. Тож негайно – за оплату – Піднайміть мені кімнату З […]...
- ТРАВНЕВИЙ ДОЩ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Перше травня, знає кожен,- Демонстрація-парад. Дощ пустився йти: “А може,- Повернутися назад? Ні, не буду повертатись, Раз рішився, то піду. Власні рішення міняти Не годиться на ходу”. …Дощ не став нам на заваді, Йдуть колони, як розмай. Свято праці! На параді Дощ крокує з усіма. Він хіба не роботяга? Він так само трудівник! Це ж […]...
- ДРІЗД І НІС – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Дрізд хвалився на весь ліс: – Ну й красивий в мене ніс, Кращого ніхто не має, Кращих просто не буває! Як почув те качконіс, Розсміявся в ніс дроздові: – Ось у мене ніс так ніс!- Як лопата наготові. Тут орел махнув крилом: – Ніс мій гострий і загнутий, Ось таким повинен бути, Як у мене, […]...
- ЛЕДАЩО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Вставай,- кажу,-ледащо! А він питає: – Нащо Вставати і вмиватись, І їсти, і вдягатись? О, мамою для нього, Для ледаря такого Я б не хотіла бути. Встає він, позіхає, Півдня штанці вдягає, І сам, хоч вже великий, Не взує черевики. О ні, для нього дідом, Ні татом, ні сусідом Я б не хотіла бути. […]...
- НА ТРУНУ ОЛЬЖИЧЕВІ – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА Був стрункий, неначе ясень, Гарний, мов царенко. Де наш красень, де наш красень? – Вмер, вмер молоденький! Ой не вмер він, ой не вмер він Смертію своєю, Не зеленим вкритий дерном Дбайливо ріднею! І китайка жалобова Очі не прикрила. Може, галич десь у рові Сині очі пила. Очі пила, тіло рвала Пазуром хижацьким На поталу, […]...
- ГАНЯ ЩЕ НЕ УЧЕНИЦЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Ганя ще не учениця, Ще не знає букв усіх, Та зуміє відрізнити Від смородини горіх. Відрізняє дуб від граба І ялицю від сосни. Знає, як говорить жаба, Знає, де живуть лини. Хоч не ходить ще до школи, Хоч вона іще маленька, Та не сплутає ніколи З підосичником опенька. Вовчі ягоди й калину Безпомильно розрізняє, Кожну […]...
- КАЗКА ПРО ДЖМЕЛЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Джміль жужукає: – Жу-жу, Я кажу тобі, кажу, Брате-джмелю, був я в місті, В місті тиждень був-пробув, І не просто був – на рідкість Ким я тільки там не був: Пасажиром у трамваї, У театрі глядачем, Слухачем в аероклубі, У кафе споживачем. Скрізь і всюди мій приліт Викликав аплодисменти. Признаюсь: були моменти, Що мені крутився […]...
- ВОЛИНСЬКІ БУКОЛІКИ – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА У луках гра сумна сопілок. Хіба пашня зросла безсило? Чи між пшеничних, житніх піль Вродились колоси сліпі? Чи корінь вітер-сонце сушить? Чи не справдився сон пастуший – Багатство золотих черед, Розшитий ременем намет, Чемерка бита та наопліч І сплетений аркан з коноплі? Або вода знесла шувар, І млин, і села в хижий яр? У луках […]...
- Не знаю, як це почалось – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини зацвіли, Джерела срібло розлили, І палац став зі знаком лева, На пальці – перстень королеви. Упав самоцвіт на чоло – Життя стобарвність і тепло. – Все, що корону прикрашало, Обрана, посідай настало! – Невже? Невже? […]...
- СПРАВЕДЛИВИЙ ПРИСУД – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Вліз приблуда у квартиру, Там поцупив кусень сиру. І за мить той сир ум’яв, І на мене загарчав. Я зловив за хвіст приблуду, Поволік його до суду, На пустир, де поміж трав Суд поважний засідав. Судді справу обсудили І таке постановили: – Тому, хто зловив приблуду Й приволік його до суду, Змайструвати халабуду, Поселити в […]...
- ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – УВАГА! ШПАКИ НА КОЛЕСАХ – Шпаки на колесах. Дорогу шпакам! Як мати, прошу у тривозі Усіх перестрічних від імені мам: – Увага! Шпаки вже в дорозі. – Чи конче потрібні колеса шпакам? – Бурчать на шпаків самоскиди. – Потрібні, потрібні, так само, як вам, Вони ж, як і ви, непосиди! Гальмує таксі, і водій за кермом Гукає: – Привіт […]...