ТРАВЕНЬ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

Related posts:

1. НОТНА АБЕТКА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ ДО З дому на дощик Вибіг наш котик. Дощик і котик Мокрі на дотик. РЕ Плаче ридма рева, Бо злякався лева. – Не реви, будь ласка, То левина маска. МІ Місяць у місті Свиту замовляє. З Місяця кравчик Мірочку знімає. Буде пошита Свита аж за місяць. – Чому аж за місяць?- Питається Місяць. ФА Фарбували […]...
2. ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – МАЛИЙ ВІЗ Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро – як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. – Де ти поночі вештаєшся? – […]...
3. КАЗКА ПРО ДЖМЕЛЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Джміль жужукає: – Жу-жу, Я кажу тобі, кажу, Брате-джмелю, був я в місті, В місті тиждень був-пробув, І не просто був – на рідкість Ким я тільки там не був: Пасажиром у трамваї, У театрі глядачем, Слухачем в аероклубі, У кафе споживачем. Скрізь і всюди мій приліт Викликав аплодисменти. Признаюсь: були моменти, Що мені крутився […]...
4. ЩО ТАМ? ХТО ТАМ? – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Звідкіля ці рипи-скрипи? Може, йдуть вони від липи – Вітер гне її в цю мить, А вона рипить-скрипить? Ні, надворі нині тихо, А в квартирі, як на лихо, Вже зітхає хтось і плаче, Ні, не плаче вже, а наче Скачуть миші по столах У рипучих чобітках. Ні, не миші. За стіною Вже орудують пилою. Видається, […]...
5. ЛЕДАЩО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Вставай,- кажу,-ледащо! А він питає: – Нащо Вставати і вмиватись, І їсти, і вдягатись? О, мамою для нього, Для ледаря такого Я б не хотіла бути. Встає він, позіхає, Півдня штанці вдягає, І сам, хоч вже великий, Не взує черевики. О ні, для нього дідом, Ні татом, ні сусідом Я б не хотіла бути. […]...
6. ЦІКАВО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Ви любите, друзі, Я вірю, я знаю,- Широкий і тихий Проспект Серед Гаю. Не бачили, кажете? Навіть не чули? А площі ж Берізок, Либонь, не минули? І площа Берізок Вам навіть не снилась? І брама Зелена У сні й не світилась! Й зупинки Грибної Не знаєте, діти?! Одне тільки можу – Ідо вас пожаліти… Ми […]...
7. ТРУТЕНЬ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Він туристом нарядився І в дорогу спорядився: На краватці в нього кобра, На плечі спортивна торба З написом “пардон-мерсі”. На подвір’я нині зранку Він під’їхав на таксі. І одразу, просто з моста, Прогудів: – Стрічайте гостя! Я прибув не впорожні – Торба грошей при мені. Тож негайно – за оплату – Піднайміть мені кімнату З […]...
8. ХІХІКАЛО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Приїхало Хіхікало – Балакало; базікало. Якби весь день балакало – Було б ще півбіди, Якби весь день базікало – І це ще півбіди, Якби ходило-плакало – Це також півбіди. Але ж воно, Хіхікало, Хіхікати приїхало. – Хі-хі! Село! Я з міста! – А що – з одного тіста Виліплюють містян, А з іншого селян? – […]...
9. ДРІЗД І НІС – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Дрізд хвалився на весь ліс: – Ну й красивий в мене ніс, Кращого ніхто не має, Кращих просто не буває! Як почув те качконіс, Розсміявся в ніс дроздові: – Ось у мене ніс так ніс!- Як лопата наготові. Тут орел махнув крилом: – Ніс мій гострий і загнутий, Ось таким повинен бути, Як у мене, […]...
10. ТРАВНЕВИЙ ДОЩ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Перше травня, знає кожен,- Демонстрація-парад. Дощ пустився йти: “А може,- Повернутися назад? Ні, не буду повертатись, Раз рішився, то піду. Власні рішення міняти Не годиться на ходу”. …Дощ не став нам на заваді, Йдуть колони, як розмай. Свято праці! На параді Дощ крокує з усіма. Він хіба не роботяга? Він так само трудівник! Це ж […]...
11. ЛІСОВА КАЗКА ДЛЯ МАЛИХ І ДЛЯ ДОРОСЛИХ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ І Новина! Новина! Дуже, дуже радісна! Запищали зайченята: – Вже весна іде, весна! Гримнув заєць: – Слухать тата! – Не весна, а НОВИНА. Де перо моє, де ручка? З вами тут дійду до ручки! Знов безладдя в хаті в нас, Де перо?- питаю вас. Зайченята запищали: – Ми не бачили, не брали! Мама просить: – […]...
12. НЕЗВИЧАЙНЕ НАВЧАННЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ І музики, і співу Я вчилась у птахів – У славних музикантів, Відомих співаків. Сольфеджіо навчала Синиця молода, А грати на сопілці Я вчилась у дрозда. У білки лісової, З якою я на “ти”, Домашнє господарство Я вчилася вести. А в пасічники вивести Мені заздалегідь Увічливо дав згоду Люб’язний дід-ведмідь. Уроки філософії У мене вів […]...
13. СПРАВЕДЛИВИЙ ПРИСУД – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Вліз приблуда у квартиру, Там поцупив кусень сиру. І за мить той сир ум’яв, І на мене загарчав. Я зловив за хвіст приблуду, Поволік його до суду, На пустир, де поміж трав Суд поважний засідав. Судді справу обсудили І таке постановили: – Тому, хто зловив приблуду Й приволік його до суду, Змайструвати халабуду, Поселити в […]...
14. МУРАШИНА АВТОСТРАДА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Квітне в полі конюшина. Йде бригада мурашина. Ця бригада автостраду Прокладає у житах, Через поле і леваду – Автостраду для великих І малесеньких комах. Поки буде прокладати Автостраду на землі, Тій бригаді пригравати І на скрипках, і на трубах Будуть оси і джмелі. Автострадою тією Тільки жвава, працьовита Комашня і мурашня Буде їздити, ходити І […]...
15. ЛЮДЯМ ТРЕБА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Для школярок шовку треба Шириною на півнеба. Та їм шкода на обнови Тяти небо волошкове. Хлопці з ранку до зорі М’яч ганяли б у дворі, Кушпелою-пилюгою Вкрили б сонце над собою. Але ж людям, людям треба, Треба сонячного неба! А школярки всі зірки Нанизали б у разки І ходили б у намисті Гонорові, променисті. Але […]...
16. ЩО СКАЗАТИ ТРЕБА? – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Три бабусі і дві мами Із онуками й синами Йдуть до скверика гуляти. Починає рахувати Наймолодша мама діток І цукерками вгощати Всіх підряд: П’ять цукерок – п’ять хлоп’ят. Кожен з них цукерку взяв І собі до рота вклав. Три бабусі і дві мами Разом сплеснули руками: – Що сказати треба, діти? Але діти (ну і […]...
17. ГАНЯ ЩЕ НЕ УЧЕНИЦЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Ганя ще не учениця, Ще не знає букв усіх, Та зуміє відрізнити Від смородини горіх. Відрізняє дуб від граба І ялицю від сосни. Знає, як говорить жаба, Знає, де живуть лини. Хоч не ходить ще до школи, Хоч вона іще маленька, Та не сплутає ніколи З підосичником опенька. Вовчі ягоди й калину Безпомильно розрізняє, Кожну […]...
18. ГУСКА ПАНЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ В гуски Пані є всі дані, Щоб літати, а вона В білій сукні у ковбані Копошиться дотемна. Я підходжу до ковбані І кажу до гуски Пані: – Паню, птаха ти чи ні? Дай-но відповідь мені! Паня крила піднімає І з ковбані вибігає, І біжить, крильми лопоче – В небо синє знятись хоче. Узяла розгін, підбилась, […]...
19. СІЛЬСЬКЕ КІНО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Крок за кроком на поляні Стадо попасом бреде, Так, як на кіноекрані, Стиха кадр за кадром йде. Раптом хтозна відкіля Появилось тут хлоп’я, І на нього круторого Навіжений, Мов з арени, З ревом кинувся бугай. Ай! А поляна рівна, гола. Що робити? Що робить? Лиш однісінька тополя Край поляни височить. І хлоп’я те без підказу, […]...
20. КВІТНЕВІ ДИВА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Весною у квітні, весною у квітні Зі сну потягаються липи столітні, А саджанці-липки, бруньки у росі, Роз’їжджають в трамваях або таксі. Ну а мандрівки весною у квітні, Якщо вже мандрівки – то кругосвітні: Он джміль в золотому вбранні, як маркіз, Довершив круг вишні енний круїз. Весною у квітні, весною у квітні Вже обжилися шпаки перелітні. […]...
21. ВІРШ ПРО КОМАРІВ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Розповім вам не про Львів, А про львівських комарів. (Ясно, що не комарами Львів мій знаний між містами. Не про це моя розмова. А от пісня “Ми зі Львова”- Скрізь, де я їх зустрічала, Тільки так мені звучала Пісня комарів). Купу львівських комарів (це вони у Львові купа, А в дорозі завжди група) Я зустріла […]...
22. ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – БЕЗЦІННИЙ СКАРБ Скільки коштує школяр? Не про гроші річ вестиму, Не про те,- а скільки пар Він чобіт зносив за зиму? Що там гроші! Не його ж Купувати-продавати. За хорошого ж – ого! – Півжиття віддати! Заохоти з добрих слів Учневі потрібні. Вчителі на сівачів Працею подібні. Сіють зерна у весну – Посівбу щасливу (не горохом об […]...
23. ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – УВАГА! ШПАКИ НА КОЛЕСАХ – Шпаки на колесах. Дорогу шпакам! Як мати, прошу у тривозі Усіх перестрічних від імені мам: – Увага! Шпаки вже в дорозі. – Чи конче потрібні колеса шпакам? – Бурчать на шпаків самоскиди. – Потрібні, потрібні, так само, як вам, Вони ж, як і ви, непосиди! Гальмує таксі, і водій за кермом Гукає: – Привіт […]...
24. ШВИДЕНЬКО, ШВИДКО, ЩЕ ШВИДШЕ! – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Швиденько вставай І до школи збирайся. Рухайся швидше, Не стій, а вмивайся. – Сідай, швидше снідай, Кому я кажу! – Хіба ви не бачите, Я вже сиджу. Сердиться мама, Сердиться тато: – Ти мало їси, А говориш багато. Учня жде школа, Батьків робота. Шмигляє ложка З тарілки до рота. – Швиденько, швидко, Ще швидше! […]...
25. НАЙКРАЩИЙ ЛІКАР СМІХ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Говорить школа… Як там Наш учень дорогий? Не видужав?… Це як так – Вмирає від нудьги? – Повірте, чесне слово, Син знов у ліжко зліг. Потрібен терміново Найкращий лікар Сміх. – Вже виїхав!.. З букетом!.. Алло, готуйте чай. Приїде у кареті Із написом “трамвай”. Приїхав. – Де тут хворий? Привіт! привіт! привіт! Роззувся – […]...
26. МИ РОЗБИЛИ СКЛЯНКУ З ЧАЄМ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Ти розбив! – Ні, ти розбила! – Ти штовхнув! – А ти впустила! – Ти тюхтій. – А ти незграба. – Баобаб! – Ти баобаба! Вже школярка – наче хмарка, Очі повні сліз. Школярка Дмухає на пальчик свій. – Обпекла? – А ти радій! Та школярик посмутнів: – Я… ти вибач, не хотів, Я […]...
27. ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ВИСТАВКУ “ПОРТРЕТИ МАМ” – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Портрети малювали Малята-дошкільнята. Ніхто в співавтори Не брав собі ні брата, Ні старшої сестри. Самі намалювали, На виставку прислали. Тому кажу зарання: Чекає вас на виставці І сміх, і здивування. Вхідні квитки: три посмішки, Один ласкавий погляд, І просимо На ОГЛЯД. ПЕРША МАМА Трішки схожа на солдата Чи на велетня-гімнаста: Десять гудзиків бляшаних І лампаси […]...
28. ПРО ТИРАДУ, РУЛАДУ, БРАТАНИЧА І ПЛИТКУ ШОКОЛАДУ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Добрий день,- кажу папузі. А вона (від здивування?) Замість чемного вітання Виголошує тираду: – Купиш плитку шоколаду, Купиш плитку шоколаду. – Хоч ми з вами і не друзі,- Це вже я кажу папузі,- Як-не-як, таке вітання Викликає здивування. Може, пташко, ви голодні, Ще не снідали сьогодні? Вам картоплі? Чи пшона? Може, хліба? А вона […]...
29. Малий Віз – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – скорочено Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро – як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. Дмитрик разом з ліжком поїхав у […]...
30. Твір на тему “Травень місяць” Варіант 1 Що можна написати про травень? Тільки хороші слова! Травень – це буйство весняних фарб, квіти в садах і на клумбах. Це чисте зоряне небо вночі, ніжні світанки вранці. Травень – перша гроза, розквіт веселки після теплого дощу. Це росиста трава, дзвінкий спів птахів, що в’ють гнізда для майбутніх пташенят. Це перші виїзди на […]...
31. Скорочено – МАЛИЙ ВІЗ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – 5 КЛАС У червні зоряне небо так відбивалося в озері, що саме те озеро здавалося небом: варто пірнути – й полетиш. І Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. А вдома […]...
32. Блакитний травень – ПРИЙДИ, ВЕСНО, З РАДІСТЮ Матеріал уроку. Микола Сингаївський “Вийшов травень з лісу”. Мета. Ознайомити із життєвим та творчим шляхом поета Миколи Сингаївського, формувати уміння аналізувати віршовані твори, вчити учнів захоплюватися красою природи; розвивати їхню уяву, фантазію, Обладнання. Портрет М. Сингаївського, збірки творів для дітей, таблиця 3 (додаток 3), аудіозапис пісні “Чорнобривці”. Хід уроку І. Удосконалення читацьких навичок. 1. Вправа, […]...
33. ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ. ОКСАНА СЕНАТОВИЧ. ВЕСЕЛИЙ СМІХ – ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ – І семестр Мета: активізувати читацькі інтереси учнів; удосконалювати навички виразного і свідомого читання віршованих творів; розвивати образну уяву, здатність розрізняти реальність і вигадку; виховувати любов до рідного слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Звуконаслідувальна вправа. Гра “Що як звучить?” Жук літає угорі і дзижчить… (жу-жу). Вуж сховався у норі і шипить…(іиу-іиу). Шелестить трава… […]...
34. Місяць травень Місяць травень – переддень літа, завершальний місяць весни. Якщо місяць квітень вважається “навесні води”, то травень – це “весна зелені”. Це місяць першого гроз, поновлення землі, зеленого шуму. Травень – кінець весни, літа початок. Травень – давньоруська назва місяця травня; дійсно все навколо покривається травою, квітами, дерева – зеленню. Римляни третій місяць року називали Майус, […]...
35. Створив ти землю, оболоки – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА Створив ти землю, оболоки Й людину дотиком і дихом, Чинив добро і діяв лихо, Ти повнив дні й вершив ти роки. Являвся пращуру, вогненно Злітав до хатнього порога. На землю ти зсилав Дажбога І вергав їй сліпу Морену. Владав ти всесвітом, Свароже! Впаду на твар свою: воскресни! Твого народу жрець безчесний Вклонився Одіну. Чи ж […]...
36. Клаптик безмежності – ОКСАНА КУНЕЦЬ Клаптик безмежності Засміяна Пилком старої липи, Замріяна Твоїм веселим сміхом, Безмежності Не осягну, напевне, В залежності Від слів твоїх даремних. Нехай слова Не відкривають душу; Росте трава – Топтати її мушу. Скажи мені Лише одну таїну: Навіщо дні Тікають без упину, Куди летять Щасливих снів хвилини, І як відтять Безмежності тканину? Лишім собі Один маленький […]...
37. КОВТОК КОХАННЯ – ОКСАНА КУНЕЦЬ Жаги відпий ковток один єдиний, Без суму, без жалю віддай мені себе По краплі. До кінця. І день по днині Просочуйся, вплітайся, май мене… Твої-мої клітини, кров… Бажання З очей твоїх струмить і хоче назавжди Затримати мене в цю мить єднання, Щоб стали ми – одне, навіки, я і ти… Це потім згасне жар… Нам […]...
38. СПОКУТА – ОКСАНА КУНЕЦЬ СПОКУТА Нічна станція вражала порожнечею. Давила на груди тишею і гуркотом ескалаторів. Стала на стрічку блискучих східців і знову подумала, яка ж вона довга, ця дорога донизу, ці Золоті Ворота до підземелля, де завжди потойбічно холодно й гуляють вітри. Ескалатор попереду був зовсім безлюдний, нікогісінько. Пізня ніч, звичайно, спати час, а не їздити. А кінця-краю […]...
39. Хилились стязі, пнулись вгору – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА Хилились стязі, пнулись вгору І хвилювались, як ковиль. Усе зловісніш і суворіш Темніли черню корогви. Світ хижим птахом, звіром кидавсь, Стріл гнало чорно, яко тьми, А обіч страшно йшла Обида І дотикалася крильми. Було червоне поле бою. Лягали ратію брати. А день відтрублював сурмою І золотив щити. День догоряв так світозарно! Душа просила корабля. Десь […]...
40. НЕХАЙ І ТАК – Микола Вороний Нехай і так, що я той раб нікчемний, Що часом падає, щоб підвестися знов; Та знай і ти, що біль мій – не даремний, Що він вигоює, витроює любов. Коли я раб – то раб, що рве кайдани, Що не скоряється, нести не хоче гніт . Нехай горять, нехай ятряться рани, Та крізь криваву млу […]...