ЛІСОВА КАЗКА ДЛЯ МАЛИХ І ДЛЯ ДОРОСЛИХ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ
І
Новина! Новина!
Дуже, дуже радісна!
Запищали зайченята:
– Вже весна іде, весна!
Гримнув заєць:
– Слухать тата! –
Не весна, а НОВИНА.
Де перо моє, де ручка?
З вами тут дійду до ручки!
Знов безладдя в хаті в нас,
Де перо?- питаю вас.
Зайченята запищали:
– Ми не бачили, не брали!
Мама просить:
– Не пищіть,
Тата треба зрозуміть.
Він схвильований, як вітер,
Бо до нас
Вже їдуть з міста
Три майстри-спеціалісти –
Кравчик, Шевчик і Кондитер.
Відкривається БЮРО
Добрих послуг
Для малих і для дорослих.
– Ось вам ручка, ось перо
І з чорнилом цукорничка!
Буде вивіска-табличка.
Заєць пише, пише, пише,
А зайчиха:
– Тсс! Тихіше,
Не сміятись, не дрочитись,
Тато може помилитись.
Зайченята “шу-шу-шу”,
Перейшли на шепіт.
УХ!
БЮРО
ДОБРИХ ПОСЛУГ
ДЛЯ МАЛИХ І ДЛЯ ДОРОСЛИХ
КРАВЧИК, ШЕВЧИК І КОНДИТЕР
2
Заєць каже:
– Будем жить!
Уявіть собі на мить:
Кожен, кожен замовляє
Все, чого душа бажає.
Ось наприклад: я спочатку
Підберу собі краватку
І жилет в рожеву клітку,
Він мені згодиться влітку.
Ну а далі, ну а далі
Ми замовимо сандалі,
Мамі пару… добре… дві!
Хай стрибає по траві,
Ну а дітям скільки треба?
– їм чотири пари треба…
– Гроші падають нам з неба?!
Тато б’є себе у груди:
– Як ти скажеш, так і буде.
– Ще дві курточки й берети.
Менший писнув:
– І котлети,
Гарно бігати в беретах
При капустяних котлетах.
Старший пирснув:
– І не ПРИ
А з котлетом говори.
– Ви хлоп’ята-розум’ята!-
І крізь сміх
Помирила мама їх.
3
– Їдуть з міста?
Видно, там спеціалістам
Вже затісно,- каже дід
Старий ведмідь,
Каже, не дивується:
– Навіть взимку в білий ліс
Для МАЙСТРІВ зелений в’їзд
І зелена вулиця.
Лис хіхікнув:
– Діду, вам
Ще в очах не зеленіє?
Не збагну, не знаю сам,
Звідкіля це вітер віє?
Покахикує:
– Кхе-кхе,
В мене хутро дороге,
А життя дорожче – СКАРБ,-
Треба взяти це на карб!
А лисиця-страхівниця
Із контори ЛІСОСТРАХ
Усміхнулась для годиться
І сказала тричі “ах!”
– Ах!
Живемо у час тривожний,
Помилитись може кожний.
– Ах!
Тільки той не помилявся,
Хто у нас застрахувався.
– Ах!
Все на світі може бути.
В разі чогось – у грошах
Ваші скарби повернути
Гарантує ЛІСОСТРАХ.
Засміялися куріпки:
– Це сорока носить плітки,
А лисиця при нагоді
Сіє паніку в народі.
Це така у неї хворість:
Скрізь з усього мати користь.
– Це про мене ви, куріпки!? –
Оком блиснула лисиця,-
Все це плітки? Це сорока
Принесла їх на хвості?
Подивіться ви, куріпки!
Он табличка на щиті.
БЮРО
ДОБРИХ ПОСЛУГ
ДЛЯ МАЛИХ І ДЛЯ ДОРОСЛИХ
КРАВЧИК, ШЕВЧИК І КОНДИТЕР
4
– Це БЮРО,-
Заєць лапою притопує,-
Звільнить нас
Від зайвих клопотів.
Хто там, хто це там – “но-но”
Тарабанить у вікно?
Це сорока-білобока
З новиною не новою
Та доповненням новим
До цієї новини:
Скоро з’являться ВОНИ,
Та вони
Тільки в місті, тільки в місті
Фахівці-спеціалісти,
Тут у лісі кожен з них
Фігурує, як аматор.
– Як аматор?- заєць-тато
Аж задумався, принишк,-
Що це значить? На “аматор”
Подивись, стара, в словник.
Мама книжку розкриває,
Сторінки перегортає
І читає:
– Так-так-так, аматор-атор,
Авіатор,
Агітатор,
Апробатор,
Алігатор…
Зайченята, як могли,
Запищали:
– Ви взяли,
Мамо, мам, не той словник,
Подивіться, це СЛОВНИК
УКРАЇНСЬКИХ
РИМ.
– Грець з ним!-
Заєць піт на лобі витер.
5
Кравчик, Шевчик і Кондитер –
Три аматори-мисливці,
Отже, кожен при рушниці.
– Хто рушницю взяв з собою,
Той чи влітку, чи зимою
Їде в ліс не по суниці,-
Так сказали дві сови,
Дві розумні голови:
– Торочити ж про бюро
Все одно, що про шевро.
– Що таке “шевро”?
– Пш-к, пш-к!-
Потім глянем у словник.
Все. КІНЕЦЬ. Питань нема.
Розбігайтесь по домах.
Стало в лісі тихо-тихо.
Всі розбіглись по домах.
– Хто тут спить? Це ти, зайчихо? –
Запитали сови.
– Ах! Ви вже вибачте мені.
В цій незвичній метушні
Ні-ні-ні, я не заснула,
Може, трішки задрімала,
Та все чула, і почула
Про шевро.
Що ж, дві курточки з шевро
Я б замовила в БЮРО.
Тут зі сміху дві сови
Узялись за голови
І качались “у-ху-ху”
Півгодини по снігу.
Потім встали, обтрусились,
На зайчиху подивились:
– Ти ще тут?
Гм! При такому
Вже запізно йти додому.
Вже он чути стрілянину!
Залишайся, ми не злі.
Разом цю лиху годину
Перебудемо в дуплі.
6
Перебудемо-“д-д-д”,
На сьогодні
Ми усі, як ті зайці,
Безборонні.
Наступа на п’яти страх,
Зеленіє всім в очах.
“Добрі послуги”… Хо-хо!
Це з чиєї ласки?
Трах-бабахнуло… Це хто
Захотів ковбаски?
Впав на сніг нещасний лис,
Зашумів тривожно ліс.
Облилося кров’ю серце,
Хоч-не-хоч, а доведеться,
Дорогий читачу мій,
І мені у дії цій
Втрутитись, як автору.
Бо пішла нечесна гра,
Я вже чую свист: пора
Автора на мило.
Я – ЗА ПРАВОМ АВТОРА,-
Що захочу, те зроблю
Із трьома аматорами:
Зніму стружку, пропісочу,
З шкіри скраю ремені.
Ви – в руках у мене!
– Ми – в руках? Ти хто така?
Автор казки? Ха-ха-ха!
Обіцяли не стріляти?
Обіцяти не могли –
Пе-ре-ду-ма-ли!
З шкіри скраєш ремені?!
Не лякай, пусті старання:
Знай, у нас на полювання
Дозвіл в кожного в кишені.
Ха-ха-ха…
Ще й зухвало заявляють:
– Все живе перестріляєм!
Що робити? Мушу вихід
Із безвиході шукати!
Я метнулась на пораду
До Ведмедя у міськраду.
– Хто ви? Звідки? На посаді?..
Автор казки… Що ж, ми раді…
Все це так… Проблеми лісу…
Словом йдіть…- подумав: “К бісу”,-
А сказав:
– До Лиса йдіть.
Йду до Лиса
(це поверхом нижче).
Лис:
– Що? Що? Допомогти?
Раджу нерви берегти.
До Лисиці не піду,
Містом йду, тремчу -“д-д-д”.
Зустрічаю дві Сови –
Дві розумні голови.
– Низько кланяюся вам,
Так і так, кажу, безвихідь…
– Ти хіба не знаєш? Вихід
Вже знайшовся сам.
Наші діти, любі діти
(їм під силу все на світі!)
Вже приборкали зухвальців,
Вже зухвальці ті на пальцях
Вийшли з лісу.
– Як?
– А так.
Поки ти металась тут
Із кута у кут у місті,
Долетіли до дітей
Ці тривожні вісті.
Діти – давні друзі лісу,
Діти дуже люблять ліс.
“Всіх мисливців з лісу “к бісу!”-
Прийняли вони на “біс”.
Ну а далі, ну а далі
Натиснули на педалі,
І поїхало-пішло.
Що було там, те було.
Все було, як має бути.
Діти можуть все на світі,
Все під силу нашим дітям:
І дитині
Обеззброїти мисливця
Все одно,
Що суницю проковтнути,
Досить усміхнутись.
Взимку в лісі біло-біло.
Та сьогодні там незвичні
На снігу сліди суничні
Дітям горло обпекли,
Пройняли морозом тіло:
НАМОРОЗИЛИ СУНИЦЬ
ТРИ МИСЛИВЦІ ІЗ РУШНИЦЬ,-
Три дурисвіти дорослі
Із бюро недобрих послуг.
Ну, скажіть, хіба вона,
Ця робота, не дурна?
Тут мисливці втрьох:
– Апчхи!
Ваша правда!
Лопухи ми, лопухи.
– От і все,-
Сказали Сови,-
Все. Кінець. Пита…
– О, ні,
Ви вже вибачте мені!
Не закінчена ще казка,
Ось, будь ласка, і
КІНЕЦЬ
Заєць піт на лобі витер,
Зуба виплюнув у сніг:
– Це дикун, а не кондитер.
Як він може! Як він міг!
Зайченята:- Мамо, ма…
Затулили очі лапками:
– Нас не видно, нас нема.
– Любі діти, тато тут!
А де мама, наша мама?
Ой, життя – це справді драма,
А без мами, а без мами
Не одна, а цілих дві.
Ось і мама:
– Ви живі!
– Ми живі, живі, живі!
А з нагоди отакої,
Мамо, можна?
Можна, можна!
Нині просто необхідно
Зайченятам-пустунятам
Походить на голові!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)