ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ВИСТАВКУ “ПОРТРЕТИ МАМ” – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

Портрети малювали

Малята-дошкільнята.

Ніхто в співавтори

Не брав собі ні брата,

Ні старшої сестри.

Самі намалювали,

На виставку прислали.

Тому кажу зарання:

Чекає вас на виставці

І сміх, і здивування.

Вхідні квитки: три посмішки,

Один ласкавий погляд,

І просимо

На ОГЛЯД.

ПЕРША МАМА

Трішки схожа на солдата

Чи на велетня-гімнаста:

Десять гудзиків бляшаних

І лампаси для прикраси

На мундирі носить мама.

П’яти вкупі, руки в боки –

В мами дуже строга міна,

Ніби щойно

Добре висварила сина

За невивчені уроки.

ДРУГА МАМА –

Справжня дама:

У перлистому намисті,

У сріблистому манто.

Два годинники на руку

Не забула начепити,

А браслетів, мабуть, сто.

Білі туфельки у мами

З каблучками-олівцями,

Жовтий шарф, як в каченяти,

І настільки широчезний

В мами-дами капелюх,

Що у двері не пропхати.

ТРЕТЯ МАМА –

Як усі на світі мами –

Із очима і вустами.

Має мама ніс і брови,

Має руки, на яких

По сім-вісім різних пальців,

Переважно голубих.

Тільки в мами ніг немає!

А хто знає,

Може, мама

У воді стоїть, а може,

На коліна мама стала

І стоїть отак – хто знає?

Попри все оте вона

Пречудова. Слів немає!

ЧЕТВЕРТА МАМА

Два вуха у мами,

Два ока глибокі,

Дві рожеві щоки,

Дві руки.

Та з причин невідомих

Вона, як лелека,

Стоїть на одній нозі.

На дорозі стоїть в пилюзі,

А дорога додому далека,

І щоб мамі додому дійти,

Не зашпортавшись і не упавши,

Хтось мусить її повести.

П’ЯТА МАМА,

Як Дюймовочка, маленька,

І на ній

Коротесенька сукенка

До колін.

В мами сині оченята,

Як у ляльки, рученята,

Бант-метелик у волоссі.

Лиш торбинку мама носить

Шириною з класну дошку,

І грубезну парасолю,

Висотою із тополю.

ШОСТА МАМА

В мами сукня голуба

І коса красива, руса,

Тільки замість губ у мами

Два червоні вуса.

(Бо художниця мала

Необачно пролила

На малюнок фарбу).

І тепер у мами вигляд

Дуже-дуже незавидний.

Не підходять, звісно, їй

Запорізькі пишні вуса.

Все ж рятують маму сукня

І коса красива руса.

СЬОМА МАМА

Іде

І на повідку

Начебто кішку веде,

А дуже можливо, що лева.

Бо грива

У звіра на повідку –

Справжнісінька лев’яча грива

(помилка можлива:

Художник без досвіду –

Сплутав знічев’я

З кішкою лева).

А може, а може, це аніяка

Не кішка і зовсім не лев,

А звичайний

Гривастий рудий собака.

Словом:

Мама іде

І на повідку

Звіра якогось веде.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ВИСТАВКУ “ПОРТРЕТИ МАМ” – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ