Не знаю, як це почалось – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА

Related posts:

1. НА ТРУНУ ОЛЬЖИЧЕВІ – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА Був стрункий, неначе ясень, Гарний, мов царенко. Де наш красень, де наш красень? – Вмер, вмер молоденький! Ой не вмер він, ой не вмер він Смертію своєю, Не зеленим вкритий дерном Дбайливо ріднею! І китайка жалобова Очі не прикрила. Може, галич десь у рові Сині очі пила. Очі пила, тіло рвала Пазуром хижацьким На поталу, […]...
2. ВОЛИНСЬКІ БУКОЛІКИ – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА У луках гра сумна сопілок. Хіба пашня зросла безсило? Чи між пшеничних, житніх піль Вродились колоси сліпі? Чи корінь вітер-сонце сушить? Чи не справдився сон пастуший – Багатство золотих черед, Розшитий ременем намет, Чемерка бита та наопліч І сплетений аркан з коноплі? Або вода знесла шувар, І млин, і села в хижий яр? У луках […]...
3. Щастя згублені ключі – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА Щастя згублені ключі. Як би їх знайти хутчій! Пошукати в лісі, в полі, Запитать, зустрівшись, долі: “Ти горою, доле, йшла, Чи мої ключі знайшла З золотими обідками? Щоб пізнати, що ті самі, Там намітку під кісник Накарбовано з весни. Чом я пояс попустила? Не інакше – злая сила. Чом цяцькований обруч Не тулила обіруч?” Посміхнеться […]...
4. Створив ти землю, оболоки – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА Створив ти землю, оболоки Й людину дотиком і дихом, Чинив добро і діяв лихо, Ти повнив дні й вершив ти роки. Являвся пращуру, вогненно Злітав до хатнього порога. На землю ти зсилав Дажбога І вергав їй сліпу Морену. Владав ти всесвітом, Свароже! Впаду на твар свою: воскресни! Твого народу жрець безчесний Вклонився Одіну. Чи ж […]...
5. Хилились стязі, пнулись вгору – ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА Хилились стязі, пнулись вгору І хвилювались, як ковиль. Усе зловісніш і суворіш Темніли черню корогви. Світ хижим птахом, звіром кидавсь, Стріл гнало чорно, яко тьми, А обіч страшно йшла Обида І дотикалася крильми. Було червоне поле бою. Лягали ратію брати. А день відтрублював сурмою І золотив щити. День догоряв так світозарно! Душа просила корабля. Десь […]...
6. Оксана Лятуринська. Поезії Тема. ЛPK № 1. Оксана Лятуринська. Поезії. Мета: ознайомити учнів з особистістю Оксани Лятуринської, її поезіями; розвивати навички виразного читання, вміння висловлювати свою думку; виховувати бажання діяти на благо Вітчизни. Обладнання: портрет О. Лятуринської, виставка її книг; аудіозапис пісні “Видиш, брате мій…”; відгуки про творчість О. Лятуринської. Епіграф. Оксана Лятуринська є поетка Божою милостю, і […]...
7. Оксана Лятуринська (1902-1970) Оксана Лятуринська Оксана Лятуринська – поет, новеліст, скульптор. Народилася 1902 р. біля Вишневця (що і пояснює ще один її псевдонім – Роксана Вишневецька) на Волині. На еміграцію до Чехословаччини виїхала 1924 р. Навчалася на філософському факультеті Кардового університету та в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. Працювала за фахом скульптора та муляра. З 1924 […]...
8. ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА В КОЛІ ДІЯЧІВ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО ЗАРУБІЖЖЯ Л. С. Монастирецький, Кандидат філологічних наук, професор; В. І. Василюк, Аспірант (Житомирський педуніверситет) В статті розглядається творчість маловідомої української письменниці Оксани Лятуринської, яка займає Визначне місце серед поетів празької школи Оксані Лятуринській належить одне з провідних місць серед діячів культури українського зарубіжжя і, осо-бливо, в колі поетів-емігрантів, які об’єдналися в так званій “празькій поетичній школі”. […]...
9. КНЯГИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ (ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА) Петро КОНОНЕНКО Відомий літературознавець Юрій Бойко зауважив: “Оксана Лятуринська є поетка Божою милостю, і тільки жалюгідні еміграційні умови винні в тому, що вона досі не стала славною і широко знаною…” скрізь. Коли 1983 року вийшла найповніша книжка “Вибраного” О. Лятуринської (з передмовою Ю. Шевельова), стало очевидним: Лятуринська – одна з найвидатніших оригінальних постатей української поезії […]...
10. Празька школа українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. розкрити учням значення творчості “Празької школи” українських письменників у розвитку національного літературного процесу, ознайомити із доробком окремих письменників. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрети представників “празької школи”, тексти поезій. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Як вирішує Остап Вишня проблему людини і природи у “Мисливських усмішках”? […]...
11. ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ, МАБУТЬ, МАЙБУТНЄ – ЛІНА КОСТЕНКО *** Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… Не забувайте незабутнє, Воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне На сто ерзаців у собі! Минають фронди і жіронди, Минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, Вона ніколи не мине. Любіть травинку, і тваринку, І сонце завтрашнього дня, […]...
12. Осіння ніч – ОКСАНА КУНЕЦЬ Осіння ніч Танцює полум’я у темряві півночі, Підморгує у хтивому танку; Вдивляюся в твої блакитні очі, І бачу сітку відблисків тонку. У полум’ї нам з’явиться майбутнє – Той незбагненний синявий туман, В якому і минуле незабутнє, Й омріяний в думках самообман. Окреслила нам свічка коло світла, І все навколишнє втонуло у пітьмі… Лише тепло, і […]...
13. Не знаю, що стало зо мною… – Не знаю, що стало зо мною…: Генріх Гейне – Романтизм Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє, – Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже – смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, І косу розчісує ним, […]...
14. Перлина – ОКСАНА КУНЕЦЬ Перлина І. Чекай на мене на світанні під горою, біля струмка. Я прийду, коли небо ще ледь сірітиме, бліда від передранкового холоду. Ти нічого не скажеш, лише подивишся пильно в очі, аж я здригнуся, і серце стисне чи то від щастя, чи то від розпуки. Ти візьмеш мене за руку, і ми підемо вгору. Стежка […]...
15. НА ДОБРАНІЧ – ОКСАНА ІВАНЕНКО – Українська література – Література для дітей Був собі, жив собі невеличкий жучок. Де він жив – хто його знає. То у лісі літав, то на луках. Де ніч застане – там і засне. Такому малому хіба багато треба! А який він був – може, хочете знати? Ох, важко сказати про це… Як сідав на гілочці, пташки казали: – Он зелений жучок, […]...
16. Що я знаю про Київ – І варіант – 7 клас – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Столиця моєї Батьківщини – Київ. Це прекрасне місто справедливо визнано одним із найбільш зелених мегаполісів світу. Багато письменників намагалися передати його красу у своїх творах. Але, на мою думку, Київ треба пізнавати самостійно, бо відкривається він кожному по-різному. Я на все життя запам’ятаю це місто таким, яким побачив його вперше. Ми приїхали в Київ наприкінці […]...
17. ВІРШ ПРО КОМАРІВ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Розповім вам не про Львів, А про львівських комарів. (Ясно, що не комарами Львів мій знаний між містами. Не про це моя розмова. А от пісня “Ми зі Львова”- Скрізь, де я їх зустрічала, Тільки так мені звучала Пісня комарів). Купу львівських комарів (це вони у Львові купа, А в дорозі завжди група) Я зустріла […]...
18. Я знаю силу слова – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя […]...
19. Я знаю в праосені пору – Ф. І. Тютчев * * * Есть в осени первоначальной Короткая, по дивная пора – Весь день стоит как бы Хрустальный, И лучезарны вечера… Где бодрый серп гулял и падал Колос, Теперь уж пусто все – Простор везде,- Лишь паутины топкий волос Блестит на праздной борозде. Пустеет воздух, птиц не слышно Боле, Но далеко еще до первых Зимних […]...
20. Чому, сказати, й сам не знаю – АНДРІЙ МАЛИШКО Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серцi стiльки лiт Ота стежина в нашiм краю Одним одна бiля ворiт. На вечоровiм виднокрузi, Де обрiй землю обнiма, Нема кiнця їй в темнiм лузi, Та й повороту теж нема. Кудись пiшла, не повертає, Хоч бiля серця стеле цвiт, Ота стежина в нашiм краю Одним одна бiля […]...
21. НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗО МНОЮ.. – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – 9 КЛАС Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє, – Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже – смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, І косу розчісує ним, […]...
22. Знаю – медом сонця, ой Ладо – ЄВГЕН МАЛАНЮК Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі – весна. О моя степова Елладо, Ти й тепер антично ясна. А між нами простір – гураганом. Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б… Половецьким хижацьким ханом Полонив тебе синій степ. Десь там квітнеш вишневим цвітом, Десь зітхаєш в веснянім часу, А мені ти – […]...
23. Не знаю, хто мене зробив орлом – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Не знаю, хто мене зробив орлом, Хто кігті дав і дзьоб тяжкий, мов лом, Хто наказав летіти в темну хлань, В безодню, повну стогону й волань… Як Прометей, прикута до скали, Біліла жінка в кублищах імли. І загуділо в дебрі кам’яній: “Лети до неї й вирви серце їй!” Я зрозумів, що обрано […]...
24. ДРУЗІ ЗА ЛИСТУВАННЯМ – Оксана ЛУЩЕВСЬКА Скорочено Розділ 1 Танцюй! Танцюй! “Танцюй! Танцюй!” – долинуло з-за дверей. Дівчинка блискавкою зіскочила з ліжка і вибігла до вітальні. Мама стояла посеред кімнати і тримала в руках жовтий конверт, яким вертіла туди-сюди. – Ксенечко, мусиш танцювати, – підморгнула, звертаючись до доньки. – Маєш листа! На твій вибір: самбу чи румбу. Ксеня піднялася навшпиньки, кривляючись, […]...
25. Не знаю, що стало зо мною – ІЗ “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ * * * Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє,- Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже – смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, І косу […]...
26. Л. КОСТЕНКО “ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “ПАСТОРАЛЬ XX СТОРІЧЧЯ”, “ТУТ ОБЕЛІСКІВ ЦІЛА РОТА”, “ЖИТТЯ ІДЕ І ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР”, “СВІТЛИЙ СОНЕТ”, “ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ, МАБУТЬ, МАЙБУТНЄ”, “РОЗКАЖУ ТОБІ ДУМКУ ТАЄМНУ…”, “МАРУСЯ ЧУРАЙ” Варіант 1 1. Дл. Л. Костенко безкомпромісність – це… А Основна риса героїв її творів. Б Лейтмотив поетичної діяльності поетеси. В Уособлення власної життєвої місії. Г Пароль віршів митця. 2. Визначте першу збірку творів Ліни Василівни. А “Сад нетанучих скульптур”. Б “Проміння землі”. В “Мандрівники серця”. Г “Вітрила”. 3. Л. Костенко – не тільки ніжний […]...
27. КОВТОК КОХАННЯ – ОКСАНА КУНЕЦЬ Жаги відпий ковток один єдиний, Без суму, без жалю віддай мені себе По краплі. До кінця. І день по днині Просочуйся, вплітайся, май мене… Твої-мої клітини, кров… Бажання З очей твоїх струмить і хоче назавжди Затримати мене в цю мить єднання, Щоб стали ми – одне, навіки, я і ти… Це потім згасне жар… Нам […]...
28. СПОКУТА – ОКСАНА КУНЕЦЬ СПОКУТА Нічна станція вражала порожнечею. Давила на груди тишею і гуркотом ескалаторів. Стала на стрічку блискучих східців і знову подумала, яка ж вона довга, ця дорога донизу, ці Золоті Ворота до підземелля, де завжди потойбічно холодно й гуляють вітри. Ескалатор попереду був зовсім безлюдний, нікогісінько. Пізня ніч, звичайно, спати час, а не їздити. А кінця-краю […]...
29. Крила – ОКСАНА КУНЕЦЬ … я не ангел, мій любий, я не ангел і не маю крил… але вночі, коли я чую крізь сон твій дотик, відчуваю спиною і сідничками тебе всього, так міцно притиснутого до мене, твої руки, що охоплюють мене, мов мушлі, тримають, ховають, стискають груди… о, мій раче-самітнику, ти знайшов свою мушлю і тягнеш у неї […]...
30. ЩО ТАМ? ХТО ТАМ? – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Звідкіля ці рипи-скрипи? Може, йдуть вони від липи – Вітер гне її в цю мить, А вона рипить-скрипить? Ні, надворі нині тихо, А в квартирі, як на лихо, Вже зітхає хтось і плаче, Ні, не плаче вже, а наче Скачуть миші по столах У рипучих чобітках. Ні, не миші. За стіною Вже орудують пилою. Видається, […]...
31. Оксана ЛУЩЕВСЬКА Оксана Лущевська – українська дитяча письменниця – народилася в місті Тальне Черкаської області. Закінчила філологічний факультет Уманського державного педагогічного університету імені Павла Григоровича Тичини 2004 року. Оксана Лущевська зараз мешкає в Сполучених Штатах, проте не припиняє творити для малих українців. Із 2010 по 2012 рік навчалася в магістратурі Пенсильванського державного університету (США), нині – аспірантка […]...
32. Малий Віз – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – скорочено Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро – як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. Дмитрик разом з ліжком поїхав у […]...
33. ЛЕДАЩО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Вставай,- кажу,-ледащо! А він питає: – Нащо Вставати і вмиватись, І їсти, і вдягатись? О, мамою для нього, Для ледаря такого Я б не хотіла бути. Встає він, позіхає, Півдня штанці вдягає, І сам, хоч вже великий, Не взує черевики. О ні, для нього дідом, Ні татом, ні сусідом Я б не хотіла бути. […]...
34. ТРУТЕНЬ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Він туристом нарядився І в дорогу спорядився: На краватці в нього кобра, На плечі спортивна торба З написом “пардон-мерсі”. На подвір’я нині зранку Він під’їхав на таксі. І одразу, просто з моста, Прогудів: – Стрічайте гостя! Я прибув не впорожні – Торба грошей при мені. Тож негайно – за оплату – Піднайміть мені кімнату З […]...
35. ТРАВЕНЬ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Я травень – сонця помічник, Я в сонця сонячний двірник, Щоденно вранці на зорі Стрічаю сонце у дворі, Кажу до нього: – В добрий час, Ласкаво просимо до нас! Я травень – місяць-килимар, А ще вигадник і штукар, Луги вкриваю килимами, Дружу з бездомними птахами, В зелених килимах густих Ліплю будиночки для них. Я травень […]...
36. Твір на тему “Що я знаю про війну?” Моя вчителька часто розповідала нам про війну. Щороку на свято 9 Травня в нашому місті ми з ветеранами несемо квіти на могили невідомих солдатів. А потім вони розповідають нам про воєнний час. Наше покоління не знає, який жахливою була війна, і за це ми повинні дякувати наших дорогих ветеранів. Одного разу я запитав у мами: […]...
37. Скорочено – МАЛИЙ ВІЗ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – 5 КЛАС У червні зоряне небо так відбивалося в озері, що саме те озеро здавалося небом: варто пірнути – й полетиш. І Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. А вдома […]...
38. ВІРШІ – ОКСАНА ФІТЕЛЬ *** Теплим крiликом забiгло лiто Нам за пазуху М’яке пухнасте З очицями Схожими на рубiни Настрибавшись по Хрустких капустах Притомилось примружилось I задрiмало Певно Наснилось Йому Щось жахливе… Нашi крiлики одичавiли Пороздирали груди у кров I кожен побiг у своє лiто Ми теж розбрелись У пошуках нiжних рубiнiв. *** Дiти бiлого мiсяця Взявшись за руки […]...
39. ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – МАЛИЙ ВІЗ Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро – як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. – Де ти поночі вештаєшся? – […]...
40. КАЗКА ПРО МАЛЕНЬКОГО ПІКА – ОКСАНА ІВАНЕНКО – Українська література – Література для дітей Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити вище від усіх. Навпаки, вони були дуже привітні з усіма пташками, завжди бадьорі, співучі і непосидючі. Просто їм здавалося, що там, нагорі, їм буде і безпечніше, і веселіше, і так взагалі вили гнізда […]...