Короткий переказ – Малий Віз – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ
ОКСАНА СЕНАТОВИЧ
Зорі з червневого неба відбивалися в озері, здавалося, що озеро – це небо. Дмитрик полетів, намацав ногою дно того неба, розплющив очі. Вхопився за дишель (товсту жердину біля воза, до якого прив’язують коней) Малого Воза (сузір’я Малої Ведмедиці) і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз (сузір’я Великої Ведмедиці), а Малий Віз повіз Дмитрика додому.
Як тільки вдома хлопчик заснув, закрутилися Возові колеса й повезли його у невідоме.
Дмитрик зрозумів, що йому все тут невідоме, он і товариство якесь унизу.
А внизу козаки варили куліш і чекали кого завгодно – турків, татар, друзів, недругів, але такого дива не ждали. І сказали, що лежнів до гурту не беруть, а як набридатиме, то ще й шаблею відгонять. Дмитрик аж упав із ліжка з несподіванки. Йому дали ложку й запросили до каші. Потім почали розпитувати, скільки йому років, що він шукає. Дмитрик відповів, що йому десять років і він має справу до Івана Сірка. А козаки сказали, що їм по триста десять років. Щодо отамана Сірка, то він зараз у Львові, де один письменник пише про нього книжку. Тож Сірко хоче все перечитати, щоб чого про нього не добрехали. І Дмитрик сказав, що посперечався з товаришем про те, чи були в козаків підводні човни. Козаки хитро посміхнулися та повідомили, що їхній отаман саме й радиться у Львові, чи називати ті човни підводними. От тоді хлопчик і прочитає.
Дмитрик сказав, що не може довго чекати. Тоді козаки запропонували Дмитрикові самому оглянути той човен, який був подібний до великої жовтої черепашки.
І Дмитрик хотів залізти в човен, але козаки не пустили, веліли швидко в ліжко лягати, бо скоро вистрелить козацька ракета і його будитимуть. Хлопчик здивувався. Виявляється, у козаків були ще й ракети!
Через кілька днів Дмитрик пішов до міста в книгарню й запитав книжку про Сірка. Але книжки ще не було, і Дмитрик вирішив, що трохи почекає, а потім сам вирушить до Львова знайде Сірка, і поїдуть вони… Куди, поки що не знає.., Але хай Сірко вирішить – Дмитрик справжній козак чи такий собі звичайнісінький шукач пригод.
Коментар
Казка О. Сенатович із легким гумором розповідає про допитливого хлопчика Дмитрика, який цікавиться історією свого народу й захоплюється мужністю, винахідливістю запорозьких козаків та їхнього отамана Івана Сірка.
Related posts:
- Скорочено – МАЛИЙ ВІЗ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – 5 КЛАС У червні зоряне небо так відбивалося в озері, що саме те озеро здавалося небом: варто пірнути – й полетиш. І Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. А вдома […]...
- Малий Віз – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – скорочено Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро – як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. Дмитрик разом з ліжком поїхав у […]...
- ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – МАЛИЙ ВІЗ Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро – як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому. – Де ти поночі вештаєшся? – […]...
- Вивчаємо казку О. Сенатович “Малий Віз” А. Ситченко, Доктор педагогічних наук; Н. Огренич, Кандидат педагогічних наук Миколаїв “Чарівний сон Дмитрика як умовний літературний прийом. Характеристика образу хлопчика. Роль уявного і фантастичного у казці. Поєднання у творі минулого і сучасного” (із навчальної програми). Тему козацької минувшини, славної української історії продовжує розкривати в 5-у класі Оксана Сенатович у казці “Малий Віз”, на вивчення […]...
- Короткий переказ – Казка про калинову сопілку – ОКСАНА ЗАБУЖКО Дівчинка народилася з місяцем на лобі – невеликою багряною міткою-серпиком. Мати переживала, що то за знак, хотіла вірити, що на добре, на якусь особливу долю. Вечорами розчісувала доньку, розказувала казки про дівчину-золотоволоску, про Ганну-панну. Ганна росла гордою, розумною не по літах, а сільські кумасі тільки дивувалися. Не знали, яка гризота матері Марії – адже вона […]...
- ТРУТЕНЬ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Він туристом нарядився І в дорогу спорядився: На краватці в нього кобра, На плечі спортивна торба З написом “пардон-мерсі”. На подвір’я нині зранку Він під’їхав на таксі. І одразу, просто з моста, Прогудів: – Стрічайте гостя! Я прибув не впорожні – Торба грошей при мені. Тож негайно – за оплату – Піднайміть мені кімнату З […]...
- Короткий переказ – Маруся Богуславка – УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ДУМИ На Чорному морі, на білому камені стоїть кам’яна темниця, а в ній перебуває в неволі сімсот козаків. Світу Божого, сонця праведного вони не бачать, втратили лік дням. Аж ось прибуває до них дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка та й питає, чи знають вони, який день нині в їхній землі. Бідні невільники не знають, а Маруся їм […]...
- Короткий переказ – Цвіт щастя – Богдан Лепкий – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ-ЛЮДИНА?” Богдан Лепкий Малий хлопчик запитав маму, що таке щастя. Мати, не знаючи, як пояснити, говорила дитині, що то доля, такий гарний цвіт, який важко дістати, але від нього на серці робиться мирно й весело. Хлопчик хотів принести того цвіту для себе й для матусі, але не знав, де він росте. І ненька показала йому луки […]...
- Короткий переказ – Казка про яян – ЕММА АНДІЄВСЬКА ЕММА АНДІЄВСЬКА Якось пастушок, погнавшись за козою, впав у провалля. Коли отямився, то побачив, що лежить на площі великого міста; кожен житель там будує свою вежу, яка весь час завалюється. Пастушок хотів розпитати, що це за місто, але на його питання ніхто не відповідав. Лише один дідусь сказав, що тут живуть самі яяни, які визнають […]...
- Короткий переказ – Олень Август – ЄВГЕН ГУЦАЛО ЄВГЕН ГУЦАЛО Женя повертався зі школи. Йому було весело. Раптом він побачив, що у скверику напроти знімають кіно. Один чоловік сидів на високому стільці перед незрозумілим масивним апаратом і їздив із ним по рейках, то наближаючись, то віддаляючись від жовтого автобуса. А біля автобуса повільно виростала черга – дідусь із газетою, молодиця з кошиком, дівчина […]...
- ОКСАНА СЕНАТОВИЧ (1941-1997) ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Оксана Павлівна Сенатович народилася 2 січня 1941 року в Бережанах Тернопільської області, у родині сільських учителів. Писати почала ще у шкільні роки. У 1957 р. в колективному збірнику “Яблуневий цвіт” були вміщені її поезії. У 1962 р. закінчила механіко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. При інституті діяла літературна студія, яку відвідувала Оксана. Керував […]...
- ЩО ТАМ? ХТО ТАМ? – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Звідкіля ці рипи-скрипи? Може, йдуть вони від липи – Вітер гне її в цю мить, А вона рипить-скрипить? Ні, надворі нині тихо, А в квартирі, як на лихо, Вже зітхає хтось і плаче, Ні, не плаче вже, а наче Скачуть миші по столах У рипучих чобітках. Ні, не миші. За стіною Вже орудують пилою. Видається, […]...
- ЛЕДАЩО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Вставай,- кажу,-ледащо! А він питає: – Нащо Вставати і вмиватись, І їсти, і вдягатись? О, мамою для нього, Для ледаря такого Я б не хотіла бути. Встає він, позіхає, Півдня штанці вдягає, І сам, хоч вже великий, Не взує черевики. О ні, для нього дідом, Ні татом, ні сусідом Я б не хотіла бути. […]...
- СТРАХ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Привітався я: – Гав-гав, Будь здоров, Іванку-друже, Та своїм вітанням дуже Я Іванка налякав. Чом тремтиш увесь, небого, Хоч школяр ти вже, а зблід? Досі цуцика малого Ти боїшся, а не слід. Ще якби я був бульдогом Чи вівчаркою – а так Аж ніяк незрозумілий Твій, Іванку, переляк. Гав-гав-гав – ти бліднеш знову, А раз […]...
- ХІХІКАЛО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Приїхало Хіхікало – Балакало; базікало. Якби весь день балакало – Було б ще півбіди, Якби весь день базікало – І це ще півбіди, Якби ходило-плакало – Це також півбіди. Але ж воно, Хіхікало, Хіхікати приїхало. – Хі-хі! Село! Я з міста! – А що – з одного тіста Виліплюють містян, А з іншого селян? – […]...
- ТРАВНЕВИЙ ДОЩ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Перше травня, знає кожен,- Демонстрація-парад. Дощ пустився йти: “А може,- Повернутися назад? Ні, не буду повертатись, Раз рішився, то піду. Власні рішення міняти Не годиться на ходу”. …Дощ не став нам на заваді, Йдуть колони, як розмай. Свято праці! На параді Дощ крокує з усіма. Він хіба не роботяга? Він так само трудівник! Це ж […]...
- ЦІКАВО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Ви любите, друзі, Я вірю, я знаю,- Широкий і тихий Проспект Серед Гаю. Не бачили, кажете? Навіть не чули? А площі ж Берізок, Либонь, не минули? І площа Берізок Вам навіть не снилась? І брама Зелена У сні й не світилась! Й зупинки Грибної Не знаєте, діти?! Одне тільки можу – Ідо вас пожаліти… Ми […]...
- ТРАВЕНЬ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Я травень – сонця помічник, Я в сонця сонячний двірник, Щоденно вранці на зорі Стрічаю сонце у дворі, Кажу до нього: – В добрий час, Ласкаво просимо до нас! Я травень – місяць-килимар, А ще вигадник і штукар, Луги вкриваю килимами, Дружу з бездомними птахами, В зелених килимах густих Ліплю будиночки для них. Я травень […]...
- ДРІЗД І НІС – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Дрізд хвалився на весь ліс: – Ну й красивий в мене ніс, Кращого ніхто не має, Кращих просто не буває! Як почув те качконіс, Розсміявся в ніс дроздові: – Ось у мене ніс так ніс!- Як лопата наготові. Тут орел махнув крилом: – Ніс мій гострий і загнутий, Ось таким повинен бути, Як у мене, […]...
- ЛІСОВА КАЗКА ДЛЯ МАЛИХ І ДЛЯ ДОРОСЛИХ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ І Новина! Новина! Дуже, дуже радісна! Запищали зайченята: – Вже весна іде, весна! Гримнув заєць: – Слухать тата! – Не весна, а НОВИНА. Де перо моє, де ручка? З вами тут дійду до ручки! Знов безладдя в хаті в нас, Де перо?- питаю вас. Зайченята запищали: – Ми не бачили, не брали! Мама просить: – […]...
- ЦИРК У ЛІСІ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Сміху, а крику! Сміху, а крику! Охи і ахи, вереск і крик У лісі збили птахів з пантелику: Цирк на колесах! приїхав цирк! Боксери вже б’ються, клоун сміється, Гримаси корчить. – А цей на траві,- Шепоче на вухо шпакові синиця,- Дивись-но, стоїть він на голові! Шпак дзьоба роззявив, забув про яєчка, Що у гніздечку грів-доглядав: […]...
- ГАНЯ ЩЕ НЕ УЧЕНИЦЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Ганя ще не учениця, Ще не знає букв усіх, Та зуміє відрізнити Від смородини горіх. Відрізняє дуб від граба І ялицю від сосни. Знає, як говорить жаба, Знає, де живуть лини. Хоч не ходить ще до школи, Хоч вона іще маленька, Та не сплутає ніколи З підосичником опенька. Вовчі ягоди й калину Безпомильно розрізняє, Кожну […]...
- Короткий переказ – Ой на горі та женці жнуть – ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ – СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ Ой на горі та женці жнуть, А попід горою, Попід зеленою, Козаки йдуть. Гей, долиною, Гей, широкою, Козаки йдуть. А попереду Дорошенко Веде своє військо. Веде запорізьке Хорошенько! Посередині пан хорунжий1. Під ним кониченько, Під ним вороненький Сильне-дужий! А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн та люльку. Необачний! “Гей, вернися, Сагайдачний, Візьми свою жінку. […]...
- ЩО СКАЗАТИ ТРЕБА? – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Три бабусі і дві мами Із онуками й синами Йдуть до скверика гуляти. Починає рахувати Наймолодша мама діток І цукерками вгощати Всіх підряд: П’ять цукерок – п’ять хлоп’ят. Кожен з них цукерку взяв І собі до рота вклав. Три бабусі і дві мами Разом сплеснули руками: – Що сказати треба, діти? Але діти (ну і […]...
- КАЗКА ПРО ДЖМЕЛЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Джміль жужукає: – Жу-жу, Я кажу тобі, кажу, Брате-джмелю, був я в місті, В місті тиждень був-пробув, І не просто був – на рідкість Ким я тільки там не був: Пасажиром у трамваї, У театрі глядачем, Слухачем в аероклубі, У кафе споживачем. Скрізь і всюди мій приліт Викликав аплодисменти. Признаюсь: були моменти, Що мені крутився […]...
- ЛЮДЯМ ТРЕБА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Для школярок шовку треба Шириною на півнеба. Та їм шкода на обнови Тяти небо волошкове. Хлопці з ранку до зорі М’яч ганяли б у дворі, Кушпелою-пилюгою Вкрили б сонце над собою. Але ж людям, людям треба, Треба сонячного неба! А школярки всі зірки Нанизали б у разки І ходили б у намисті Гонорові, променисті. Але […]...
- МУРАШИНА АВТОСТРАДА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Квітне в полі конюшина. Йде бригада мурашина. Ця бригада автостраду Прокладає у житах, Через поле і леваду – Автостраду для великих І малесеньких комах. Поки буде прокладати Автостраду на землі, Тій бригаді пригравати І на скрипках, і на трубах Будуть оси і джмелі. Автострадою тією Тільки жвава, працьовита Комашня і мурашня Буде їздити, ходити І […]...
- СПРАВЕДЛИВИЙ ПРИСУД – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Вліз приблуда у квартиру, Там поцупив кусень сиру. І за мить той сир ум’яв, І на мене загарчав. Я зловив за хвіст приблуду, Поволік його до суду, На пустир, де поміж трав Суд поважний засідав. Судді справу обсудили І таке постановили: – Тому, хто зловив приблуду Й приволік його до суду, Змайструвати халабуду, Поселити в […]...
- ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – БЕЗЦІННИЙ СКАРБ Скільки коштує школяр? Не про гроші річ вестиму, Не про те,- а скільки пар Він чобіт зносив за зиму? Що там гроші! Не його ж Купувати-продавати. За хорошого ж – ого! – Півжиття віддати! Заохоти з добрих слів Учневі потрібні. Вчителі на сівачів Працею подібні. Сіють зерна у весну – Посівбу щасливу (не горохом об […]...
- ГУСКА ПАНЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ В гуски Пані є всі дані, Щоб літати, а вона В білій сукні у ковбані Копошиться дотемна. Я підходжу до ковбані І кажу до гуски Пані: – Паню, птаха ти чи ні? Дай-но відповідь мені! Паня крила піднімає І з ковбані вибігає, І біжить, крильми лопоче – В небо синє знятись хоче. Узяла розгін, підбилась, […]...
- НЕЗВИЧАЙНЕ НАВЧАННЯ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ І музики, і співу Я вчилась у птахів – У славних музикантів, Відомих співаків. Сольфеджіо навчала Синиця молода, А грати на сопілці Я вчилась у дрозда. У білки лісової, З якою я на “ти”, Домашнє господарство Я вчилася вести. А в пасічники вивести Мені заздалегідь Увічливо дав згоду Люб’язний дід-ведмідь. Уроки філософії У мене вів […]...
- СІЛЬСЬКЕ КІНО – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Крок за кроком на поляні Стадо попасом бреде, Так, як на кіноекрані, Стиха кадр за кадром йде. Раптом хтозна відкіля Появилось тут хлоп’я, І на нього круторого Навіжений, Мов з арени, З ревом кинувся бугай. Ай! А поляна рівна, гола. Що робити? Що робить? Лиш однісінька тополя Край поляни височить. І хлоп’я те без підказу, […]...
- НОТНА АБЕТКА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ ДО З дому на дощик Вибіг наш котик. Дощик і котик Мокрі на дотик. РЕ Плаче ридма рева, Бо злякався лева. – Не реви, будь ласка, То левина маска. МІ Місяць у місті Свиту замовляє. З Місяця кравчик Мірочку знімає. Буде пошита Свита аж за місяць. – Чому аж за місяць?- Питається Місяць. ФА Фарбували […]...
- КВІТНЕВІ ДИВА – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Весною у квітні, весною у квітні Зі сну потягаються липи столітні, А саджанці-липки, бруньки у росі, Роз’їжджають в трамваях або таксі. Ну а мандрівки весною у квітні, Якщо вже мандрівки – то кругосвітні: Он джміль в золотому вбранні, як маркіз, Довершив круг вишні енний круїз. Весною у квітні, весною у квітні Вже обжилися шпаки перелітні. […]...
- ВІРШ ПРО КОМАРІВ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Розповім вам не про Львів, А про львівських комарів. (Ясно, що не комарами Львів мій знаний між містами. Не про це моя розмова. А от пісня “Ми зі Львова”- Скрізь, де я їх зустрічала, Тільки так мені звучала Пісня комарів). Купу львівських комарів (це вони у Львові купа, А в дорозі завжди група) Я зустріла […]...
- ШВИДЕНЬКО, ШВИДКО, ЩЕ ШВИДШЕ! – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Швиденько вставай І до школи збирайся. Рухайся швидше, Не стій, а вмивайся. – Сідай, швидше снідай, Кому я кажу! – Хіба ви не бачите, Я вже сиджу. Сердиться мама, Сердиться тато: – Ти мало їси, А говориш багато. Учня жде школа, Батьків робота. Шмигляє ложка З тарілки до рота. – Швиденько, швидко, Ще швидше! […]...
- НАЙКРАЩИЙ ЛІКАР СМІХ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Говорить школа… Як там Наш учень дорогий? Не видужав?… Це як так – Вмирає від нудьги? – Повірте, чесне слово, Син знов у ліжко зліг. Потрібен терміново Найкращий лікар Сміх. – Вже виїхав!.. З букетом!.. Алло, готуйте чай. Приїде у кареті Із написом “трамвай”. Приїхав. – Де тут хворий? Привіт! привіт! привіт! Роззувся – […]...
- ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – УВАГА! ШПАКИ НА КОЛЕСАХ – Шпаки на колесах. Дорогу шпакам! Як мати, прошу у тривозі Усіх перестрічних від імені мам: – Увага! Шпаки вже в дорозі. – Чи конче потрібні колеса шпакам? – Бурчать на шпаків самоскиди. – Потрібні, потрібні, так само, як вам, Вони ж, як і ви, непосиди! Гальмує таксі, і водій за кермом Гукає: – Привіт […]...
- МИ РОЗБИЛИ СКЛЯНКУ З ЧАЄМ – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ – Ти розбив! – Ні, ти розбила! – Ти штовхнув! – А ти впустила! – Ти тюхтій. – А ти незграба. – Баобаб! – Ти баобаба! Вже школярка – наче хмарка, Очі повні сліз. Школярка Дмухає на пальчик свій. – Обпекла? – А ти радій! Та школярик посмутнів: – Я… ти вибач, не хотів, Я […]...
- ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ВИСТАВКУ “ПОРТРЕТИ МАМ” – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Портрети малювали Малята-дошкільнята. Ніхто в співавтори Не брав собі ні брата, Ні старшої сестри. Самі намалювали, На виставку прислали. Тому кажу зарання: Чекає вас на виставці І сміх, і здивування. Вхідні квитки: три посмішки, Один ласкавий погляд, І просимо На ОГЛЯД. ПЕРША МАМА Трішки схожа на солдата Чи на велетня-гімнаста: Десять гудзиків бляшаних І лампаси […]...