Гротеск
Гротеск (фр. grotesque – химерний, незвичайний, від італ. grotta – грот, печера) – вид художньої образності, для якого характерними є: 1) фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм (звідси, зв’язок Г. із карикатурою й огидним); 2) поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрасних якостей (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено-поетичного з грубо натуралістичним), що веде до абсурду, робить неможливою логічну інтерпретацію гротескного образу; 3) заперечення усталених художніх і літературних норм (звідси зв’язок Г. з пародією, травестією, бурлеском); 4) стильова неоднорідність (поєднання мови поетичної з вульгарною, високого стилю з низьким і т. п.). Г. відкрито й свідомо створює особливий – неприродний, химерний, дивний світ: саме таким показує його читачеві автор (на відміну від фантастичного світу як умовно-реального). Термін Г. походить від знайдених на межі XV-XVI ст. Рафаелем Санті у римських підземних гротах химерних настінних малюнків з поєднанням рослинних і тваринних форм. Г. використовувався ще в міфології та античній літературі (Аристофан, Плавт).
На Г, грунтуються ренесансні твори “Гаргантюа і Пантагрюель” Ф. Рабле і “Похвала глупоті” Е. Роттердамського, просвітницький твір “Мандри Гуллівера” Дж. Свіфта, романтичні твори Е.-Т.-А. Гофмана (“Повелитель блох”, “Крихітка Цахес”). Дуже поширеним Г. стає у XX ст., особливо у творах модерного спрямування: відновлюються старі традиції Г., з’являються його нові форми (Ф. Кафка, І. Еренбург, Б. Брехт, В. Маяковський, В. Гомбрович, С. Мрожек, Юрій Клен). Елементи Г. наявні у сатиричних творах Т. Шевченка. Гротескними є “Ботокуди” та “Доктор Боссервісер” І. Франка, “Досвід коронації” К. Москальця, “Московіада” Ю. Андруховича. Цікаві приклади Г. спостерігаються у творчості М. Бажана на межі 20-30-х (“Розмова сердець”, “Гетто в Гумані”, “Сліпці” та ін.), а також у поемі “Гофманова ніч”:
Ось він сидить, цей куций Мефістофель,
Недобрих учт похмурий бенкетар.
Ах, що йому до жінчиних пантофель,
Врядовницьких чинів, і орденів, і чвар!
Ковтає мовчки дим, вино слизьке і слину,
Мовчить, і дивиться, і гне свою живу,
Загострену, мов голий нерв, брову,
Неначе сласний кіт худу і хтиву спину.
Тож він – гігантський кіт, улесливо солодкий,
То ж він – замучений уявою маньяк,
В гурті розпутників, поетів і кривляк
Сидить з лицем диявола й девотки.
Г. різниться і від алегорії, за якою будується раціональне іносказання.
Related posts:
- Сатира, пародія і гротеск в літературі Сатира (лат. Satira, від saturo – суміш) – в основному негативне ставлення автора до предмета своєї творчості (зображуваної дійсності), що визначає загальний характер створюваних образів і вибір образотворчих і виразних засобів. Сатира може проявлятися в будь-якому роді літератури – епосі, драмі, ліриці. Велика роль сатири в оновленні та розвитку літературної мови: вводячи розмовні, а іноді […]...
- Гротеск – Автологічний тип художнього образу – Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Гротеском називають такий художній образ, в якому свідомо порушуються норми життєвої правдоподібності, підкреслено протиставляються реальне та ірреальне, ті чи інші сторони зображуваного змальовуються у фантастично-перебільшуваному, загостреному вигляді. Власне кажучи, будь-який художній образ є умовним, побудованим на перебільшенні, оскільки в ньому відтворюється така дійсність або в такому її вигляді, в якому вона ніколи не існувала насправді. […]...
- Гротеск и гіпербола, абсурд, алегорія в романі Франсуа Рабле “Гаргантюа и Пантагрюель” Опираясь на фольклорные источники, автор создал образы людей, жадных к знаниям и к самой жизни. Огромный рост Грангузье, Гаргантюа и Пантагрюэля были олицетворением их безграничных знаний, чрезвычайной образованности, благородства чувств, искренности, доброты и способности на самопожертвование ради обиженных. Великаны-короли создавали законы, направленные на благосостояние своего народа. Сатира и гиперболы Рабле не абстрактные, они опираются на […]...
- Гротеск Салтикова-Щедріна Більшість градоначальників – пройдисвіти і авантюристи. Ось лише один яскравий “зразок”. Градоначальник Ламврокакіс – “побіжний грек, без імені та по батькові і навіть без чину, спійманий графом Кирилов Розумовським в Ніжині, на базарі. Торгував грецьким милом, губкою і горіхами “. У його характеристиці яскраві особливості стилю сатирика: смисловий контраст (“понад те, був прихильником класичної освіти”) […]...
- Сатирико – метафоричний зміст твору “Крихітка Цахес”. Іронія та гротеск у творі як важливі риси індивідуального стилю Гофмана Мета: навчити учнів визначати у творі наявність іронії та гротеску; розвивати навички аналізу художнього твору; виховувати найкращі риси людського характеру. Обладнання: аркуші із запитаннями для “Каруселі”. Тип уроку: урок – дослідження; комбінований. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань 1. Експрес – опитування “Продовжити речення” . Гофман народився… . . Закінчив… факультет університету. . Перший літературний […]...
- Твір на тему: Гротеск і гіпербола в романі Франсуа Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” Епоха Відродження дала світові безліч славних імен: письменників, скульпторів, художників, музикантів. Митці-гуманісти вбачали об’єкт своєї творчості в зображенні людини, її почуттів, розумових здібностей і якостей, бо і самі митці цієї видатної епохи теж були неординарними особистостями. Можна навіть сказати, що епоха створювала людину нового часу, а людина створювала епоху. Франсуа Рабле – представник французького Ренесансу, […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ГРОТЕСК І СОЦІАЛЬНУ САТИРУ – Ернст Теодор Амадей Гофман Ernst Theodor Amadeus Hoffmann (1776-1822) – Романтизм у Німеччині – Від романтизму до реалізму 38 класу ви вже знаєте про такі різновиди комічного в літературі, як сатира, гумор, іронія, сарказм. Пригадаймо, що сатирою називають різке висміювання недосконалості світу, людських вад. На відміну від гумору, який асоціюється з доброзичливою усмішкою, жартом, для сатири характерне гнівне засудження того, проти чого (або кого) її застосовують. Сатиру, спрямовану на викриття негативних явищ у […]...
- САТИРИКО-МЕТАФОРИЧНИЙ ЗМІСТ ТВОРУ Е. ГОФМАНА “КРИХІТКА ЦАХЕС НА ПРІЗВИСЬКО ЦИННОБЕР”. ІРОНІЯ ТА ГРОТЕСК У ТВОРІ ЯК ВАЖЛИВА ОЗНАКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ГОФМАНА – ДОБА ВІДРОДЖЕННЯ. ДОБА ПРОСВІТНИЦТВА Мета: формування предметних компетентностей: навчити учнів визначати у творі наявність іронії та гротеску; розвивати навички аналізу художнього твору; виховувати найкращі риси людського характеру; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність та критичне мислення учнів; комунікативної: формувати навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційної: формувати вміння визначати роль деталі […]...
- ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі досить часто зустрічаються твори, в яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів і суміжних галузей суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Людина тут зображується ніби у двох планах; з одного боку, передаються […]...
- Метафізична лірика, або Метафізична школа “Метафізична лірика”, або “Метафізична школа” – стильова течія англійських поетів-маньєристів XVII ст. (Дж. Донн, Дж. та Е. Герберти, Г. Кінг, Дж. Клівленд та ін.), названа так прихильниками раціоналістичних нормативів класицизму, противниками творчої свободи, які в поняття “метафізика” (грецьк. meta та phisuca – по фізиці, після фізики) вкладали свій упереджений, неадекватний зміст (Дж. Драйден, С. Джонсон): […]...
- Ідейність літератури Ідейність літератури – одна з істотних якостей літератури, зумовлена оцінним ставленням письменника до зображеного і представленого у творах світу (відображеного чи створеного уявою, ізоморфного з реальним світом чи деформованого, небувалого), внаслідок чого ідейність виявляється як пафос, як естетична ідея, виражається цілісною структурою твору і поза його структурою не існує (див.: Безідейність, Деідеологізація, Ідеологія, Заангажована література). […]...
- ПЛАН – Ф. ПЕТРАРКА, ДЖ. БОККАЧЧО, М. СЕРВАНТЕС, В. ШЕКСПІР – ЗЛЕТ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ В ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ – 8 клас Доба європейського Відродження I. Хронологічні межі Відродження. (Відродження, або Ренесанс (франц. renaissance – розквіт), – могутній ідеологічний і культурний рух, зумовлений переходом суспільства Західної та Центральної Європи до нової соціально економічної формації. Хронологічні межі періоду: з другої половини XIII ст. в Італії, з XIV і XVCT. в інших країнах до останньої чверті XVI – початку […]...
- Загальна характеристика кремнію Позначення цього елемента в таблиці Менделєєва – Si (silicium – “силіциуму”). У таблиці він стоїть в четвертій групі третього періоду. Є неметалом. Перша назва цього елемента – силіцій. В середині 19 століття його стали називати “кремнієм”. Основні особливості: Другий за поширеністю елемент таблиці Менделєєва. Аналог вуглецю – це елемент (а також його генетичний ряд) зі […]...
- Говірний вірш Говірний вірш – інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу, павзної системи інтонації мовлення. При цьому простежується широка варіативність поєднання довгих та коротких, повних та неповних речень, довільні лексичні сполуки, фразеологічні звороти, еліптичні форми експресивного характеру. Г. в. широко застосовував […]...
- Де коронували британських монархів? Соборна церква Святого Петра в Вестмінстері, яку зазвичай називають Вестмінстерським абатством, була зведена в Лондоні. Її будівництво почалося в XIII столітті і тривало цілих 5 століть. Вестмінстерське абатство, зі своїми квадратними вежами і ажурними арками, являє собою один з найяскравіших прикладів середньовічної готичної архітектури. Однак для кожного жителя Великобританії ця стародавня церква є ще й […]...
- Фабула Фабула (лат. fabula – байка, розповідь, переказ, казка, історія) – один із невід’ємних чинників сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних творах, на відміну від самих подій – сюжету твору. Ф. виникає в конкретному сюжеті як продукт творчості митця. Основу її складають […]...
- Коротка характеристика бароко в мистецтві і літературі Бароко – це напрям у літературі та мистецтві в 17-18 століттях, яке прийшло на зміну Відродженню. Слово “бароко” перекладається як “перлина неправильної форми”. Таку назву дано невипадково. Основними рисами бароко стали асиметрія, тяжіння до контрастів, до пишної, ускладненій формі, парадності. Бароко поєднало в собі мистецтво готики і Відродження. Як і мистецтво Відродження, воно було гуманістичним […]...
- Жарт Жарт – 1). Вислів, витівка, дотеп, комічна дія тощо, які викликають сміх і служать для розваги. Експресії словесного жарту нерідко сприяють римоване мовлення, діалог, каламбур, алогізми тощо: – Ти що привіз? – Лій. – Трохи постій. – А ти що? – Мед. – Ставай наперед. – А ти що привіз? – Горілку! – Берись за […]...
- Тарас Шевченко – Перебендя (Перебендя старий, сліпий) Перебендя старий, сліпий, Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає. А хто грає, того знають І дякують люде: Він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить. Попідтинню сіромаха І днює й ночує; Нема йому в світі хати; Недоля жартує Над старою головою, А йому байдуже; Сяде собі, заспіває: “Ой не шуми, […]...
- Гомерівське питання У науці багато століть ведеться суперечка по так званому “гомерівському питанню”. Це питання про особистості Гомера, про походження поем “Іліада” і “Одіссея”, про історичному часі в поемах. З XVIII ст. набула поширення теорія про те, що “Іліада” і “Одіссея” є творами усної народної творчості, а самого поета Гомера не існувало. Підставами для такого висновку послужили […]...
- Просторіччя Просторіччя – одна з форм національної мови, разом із народними говорами складає некодифіковану усну сферу загальнонаціональної комунікації – народно-розмовний стиль. На відміну від діалектів, а також жаргонів, П. має наддіалектний характер. Особливістю П. є використання нелітературних шарів лексики і відносно вільних синтаксичних побудов: манаття, мармиза, мо’ (може), шкарбани, розшолопати, хохма. Однак у П. представлені одиниці […]...
- Що таке сатира в літературі? Сатирою в літературі, як правило, називають поетичний твір великого обсягу, в якому присутнє негативне або різко засуджує і обурене зображення властивостей і якостей окремих типових осіб чи цілої групи осіб і явищ. Простіше кажучи, сатира – це будь-який твір комічного жанру, що містить різко виражений критикує характер фактів чи об’єктів дійсності. Сила сатири в літературних […]...
- Що таке епітет в літературі? Епітет – це слово, що наділяє наступне слово виразністю, образністю. Воно являє собою як би визначення цього слова. Найчастіше епітет є прикметником, рідше – прислівником, але також він може бути дієсловом або навіть іменником. В якості яскравого прикладу можна розглянути фразу “крилаті гойдалки”, що містить у собі епітет “крилаті”. Даний епітет допомагає читачеві уявити перед […]...
- БУЗИНОВИЙ ЦАР – ЛІНА КОСТЕНКО – Українська література – Література для дітей У садочку-зеленочку Ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, Подивлюся я піду. Баба каже: – Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, Бузиновий цар сидить. Брови в нього волохаті, Сиві косми пелехаті. Очі різні, брови грізні, Кігті в нього як залізні, Руки в нього хапуни – Так і схопить з бузини! […]...
- Мій ангел такий маленький – ГАЛИНА КИРПА Народилася 1950 р. – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Мій ангел такий маленький, Ну просто крихітка – Навіть не бачу, Чи вій сидить На моєму плечі. Обкладинка до збірки творів Г. Кирпи Мій ангел такий легенький, Ну просто пушинка – Я навіть не чую, Як він сидить На моєму плечі. Мій ангел такий тихенький, Ну просто тихіший трави – Я навіть не знаю, Коли […]...
- Коротке повідомлення про Жанну Д’Арк Жанна Д’Арк, прозвана Орлеанською дівою – юна дівчина з-під Орлеана, що жила в 15-му столітті. Вона стала національною героїнею Франції і шанується досі. Коли англійці в черговий раз напали на Францію під час Столітньої війни, Жанна створила партизанський загін для боротьби з загарбниками. Франція вже частково була окупована, дух французів зломлений, здавалося – кілька місяців, […]...
- Інтертекстуальність Інтертекстуальність (фр. intertextualite – міжтекстовість) – міжтекстові співвідношення літературних творів. Полягає у: 1) відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання та ін.; 2) явному наслідуванні чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл І напрямів) – тут мають місце всі різновиди стилізації. Терміном “І.” користуються […]...
- Кредо Кредо (лат. credo – вірю) – символ віри; основи світогляду письменника, його переконань, які позначаються на творах, увиразнюють стиль, утверджують його естетичну та грома-дянську позицію в мистецтві і в суспільстві. Прикладом К. може бути вірш Г. Чупринки “Credo”, в якому обгрунтовується його художня та громадянська платформа, суголосна принциповим критеріям інших митців (у даному випадку – […]...
- Жести Жести (фр. geste, букв.: чин) – французький героїчний епос, цикли поем на історичні сюжети (збереглося близько 90), створювані на межі ХІ-ХП ст. В основі Ж. – фольклор раннього періоду та літературні твори, оброблені мандрівними музиками-жонглерами. Цикли об’єднувалися легендарним центральним персонажем – Карлом Великим як виразником державотворчості (“Пісня про Роланда”), почасти Гільйомом д’Оранжем (“Жести Гарена де […]...
- Список рекомендованої літератури – Літературний процес 1-ї половини ХІХ століття 1. Єфремов С. Історія українського письменства / С. Єфремов. – К. : Феміна, 1995. – 688 с. 2. Історія української літератури ХІХ століття : підручник : у 2 кн. / за ред. акад. М. Г. Жулинського. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 1. – 656 с. 3. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. / […]...
- З ЛІТЕРАТУРИ БАРОКО – УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ Бароко ( пал. bаroссо – дивний, химерний; португ. регolа barocса – перлина неправильней форми: фр. barocco розчиняти, пом’якшувати контур) напрям у літературі та мистецтві XVIІ – XVIII ст., позначений тяжінням до різких контрастів, пишної і навіть надлишкової метафоричності, алегорії, прагненням уразити читача пишним барвистим стилем, риторичним оздобленням творів. Бароко стало першим спільним художнім стилем, що […]...
- У чому своєрідність романтизму? Романтизм виник як заперечення класицизму. Водночас – це й новий етап у розвитку літератури кінця XVIII – початку XIX ст. В Німеччині та Англії він з’явився у 90-х роках XVIII ст.,. в російській, польській літературах – після 1815 року, в українській – ще пізніше, на межі 20-х-30-х років XIX століття. Незважаючи на те, що творчість […]...
- Романтика як пафос і романтизм як літературний напрям: чим вони різняться? Романтика – це особливий стан душі, викликаний прагненням до ідеалу піднесеного, прекрасного, незвичайного. В художній літературі романтика виявляється в зображенні яскравих та героїчних аспектів життя, у змалюванні образів, незадоволених буденністю, прозаїчним існуванням, які мріють про його зміну на краще. У таких випадках говорять, що письменник відтворює певні романтичні аспекти дійсності – романтику праці, подвигу, творчих […]...
- Що таке синтаксис? Синтаксис – це розділ граматики, який вивчає синтаксичний лад мови, а саме: – словосполучення, речення, текст; – способи з’єднання слів і форм слів у словосполучення і речення; – способи з’єднання простих і складних речень; – способи з’єднання речень у тексті. Роль синтаксису в спілкуванні З грецької мови слово “синтаксис” перекладається як “побудова”, так можна говорити […]...
- Філогенія Філогенія – частина біології, що розглядає питання про походження організмів один від одного. Як особлива галузь вона майже ніде не викладається і не викладається, хоча входить як необхідна складова частина майже в кожен відділ наукового курсу. В даний час навряд чи знайдеться хоч один біолог, який не брав би вчення про філогенії або брав його […]...
- Г – Словник літературознавчих термінів – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009 Словник літературознавчих термінів Г Газéль (від араб, Gazal – ліричний вірш) – вірш, що складається не менш як з трьох, не більш як з 12 бейтів (двовіршів), пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (аа, ба, еа…), об’єднаних спільним мотивом. У кінцевому бейті автор неодмінно називає своє їм я або літературний псевдонім. Основний зміст газелей – […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО Й МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Предметом літературознавства є художня література, яка у свою чергу є частиною мистецтва, дослідженням якого займається мистецтвознавство. Отож, літературознавство і мистецтвознавство мають багато спільного. Насамперед обидві ці науки вивчають літературні твори, які образно відображають дійсність. Однак мистецтвознавець звертається, крім літературних, ще й до творів живопису, скульптури, архітектури, музичного мистецтва, яким також притаманне образне відображення дійсності. Живопис, […]...
- Курйозні вірші Курйозні вірші (фр. сuriеuх – допитливий, цікавий) – неординарні за формою, вишукані поетичні твори, поширювані в українській поезії від барокової доби.(фігурні вірші, паліндроми тощо). Найпримітнішою постаттю у творенні К. в. був Іван Величковський – автор оригінальної рукописної збірки “Млеко, од вівці пастиру належне”, в якій він звернувся до різних форм К. в. З України К. […]...
- Тема Тема (грецьк. thеma – те, що лежить в основі) – коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Т. художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем. Т. іманентно пов’язана з конкретно-чуттєвим, образним мисленням, тяжіє […]...
- УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО (XVI-XVIII ст.) Відродження, а6о Ренесанс – переломна в історії європейської та світової культури епоха, відзначена бурхливим розквітом образотворчого мистецтва і літератури XV-XVI ст. Цей стиль був започаткований в Італії ще в XIV ст. під гаслом наслідування античного мистецтва. Діячів цього руху називали гуманістами, бо вони цікавились життям простих людей, відображали їхнє життя, боронили їхні права. Ця доба […]...