Ідейність літератури

Ідейність літератури – одна з істотних якостей літератури, зумовлена оцінним ставленням письменника до зображеного і представленого у творах світу (відображеного чи створеного уявою, ізоморфного з реальним світом чи деформованого, небувалого), внаслідок чого ідейність виявляється як пафос, як естетична ідея, виражається цілісною структурою твору і поза його структурою не існує (див.: Безідейність, Деідеологізація, Ідеологія, Заангажована література). Ідейність письменника – відданість його як особистості певній системі ідей, що приводить до свідомого їх обстоювання, цілеспрямованого втілення ідей у власні художні твори, до тенденційності. Перед літературознавцем, який визнає І. л., постає проблема: по-перше, відрізнити органічну ідейність твору від тенденційності як ілюстративного втілення наперед засвоєної ідеї; по-друге, оцінити майстерність письменника, який домігся єдності ідейності і художності; по-третє, не переносити оцінних критеріїв, відповідних природі заангажованої літератури, на твори самодостатньої естетичної вартості; по-четверте, вміти відчути і збагнути відмінність між ідейним задумом фізичного автора (тобто реального письменника) та ідейною позицією текстуального автора – образу автора, втіленого в тексті (випадок, який здавна відомий як невідповідність т. зв. суб’єктивної та об’єктивної чи об’єктивізованої ідеї).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Ідейність літератури