ГОЛУБИНИЙ МІСТ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін

Стала в лазурі туча,

Туча чорнокипуча.

Як корабель – загриміла, заплакала – як немовля…

Спочуває їй земля.

Тим часом сонечко на небі чорні кайдани порозбивало,

Порозбивало, в десять сурмок променистих заграло.

Шипшина щаслива, троянда радіє. Тільки верби зеленоволосі

В поривах печалі й досі; –

Світлі краплі ронять, ронять сивий лист

На голубиний міст…

А там сизокрилі: – мир вам! – протуркотали,

Пурхнули та й позникали.

От тоді-то, поправивши чорні шати,

Дрозд почав чарувати.

Світиться в світі радість, як небо, велика.

Дерева славлять небо; навіть і терен-каліка.

Дитяточко переходило через міст,

Узнало пісні добрий зміст.

– Люба птася! – тихо сказало,

Рученькою привітало.

Голівонька русява. Одеженька – лілія рожева.

Славлять небо дерева.

Стелися в шумі клена-каштана,

Над потоком піщана дорого…

О, свіжість несказанна

Життя земного!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

ГОЛУБИНИЙ МІСТ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін