ПОРЯТУНОК – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін

Від узгір’я тонкорукий кущик

Обізвався білотою.

Ні негода впівночі не скрушить;

Чи – як він, до дня достою?

Здіймуться вали пожеж небесних,

Плотик місяця женучи.

Враз: галузками душі простертись,

Та – до сонця в тихі учні…

Та від нього брати на обриві

Приступець найнедорожчий –

Тільки й місця: молитвам! добрівши

З вихору – в старій сорочці.

Часом душу втишити зболілу

Просфоркою сяйва в морі,

Та щодня читати з небосхилу

Вголос тропарі соборні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПОРЯТУНОК – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін