СУДНА ДОРОГА – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін

І

Дві неділі, дві вінечні долі,

Над гризню гармат рідніли.

Хоч від гілки віолет медовий

Близько брався до одвірків.

Грішник, де з навал незваних танків

Близять розблиски в розбої, –

Став: стріляйте! а не згоден знати

Тьми з неправди гробової.

І калікою з обжинків крови,

Дотерпівши смерть, як прірву,

Звівся – кривду ночі відбороти:

В знаках дикістю звірину.

Вибийся з тенет: мов олень рани,

Огняної – в плечі хворі.

По крижинах моря, в вибух браних,

Вийди крізь метіль безкормиць…

Тінню непривітною, а встати –

З праху, з пастки навернувшись:

Тінню Савла – на поріг останній,

Де досвітлюються душі.

Нивами обнов, де й горе кожне,

Множиться на грізний сполох:

До джерел, як птах з пожеж, чи зможе

Перейти душа поволі?

Дві неділі – дві любові: в крузі

Сонця й місяця взоріли,

Обіходячи, аж море скрушить

Гріх і посклада зернини.

II

Дві неділі, – де не змовкне в ярмах

Океан! (і гори чули);

Що одна світанний вінчик брала,

Друга з полудня палючий.

Подаровано не мідну скриню,

А сердечну правду в денність.

Знов галузками садів наринуть,

Ганячись, вали квітневі.

Все, що зріднене від серця – вічне;

Понад океанний розпач:

Буде все біліти! в зірці скличе –

Жити, де зійшла, дівоча.

На безмежності по димній смузі,

Переходячи, вітрильце –

Свідчить, свічкове! хоч вітер змучив:

Півпелюстки з бурі бризне.

Нам розділено стежки пропащі –

З вибухів, при злих руїнах…

Скрізь війна: світопожежний ящер

Пекла! – до країв куріла.

Морок стінами біди з безодні

Від зірок стежки відрізав –

Хоч трояндні відсвіти назовні

В хмарі, що пашить, залізна.

Вже ізгой – на другім боці ночі –

До пророцтва зміг припасти…

Мирний океан! стокрилля множить:

З горами, біліш від айстри.

Друга на порозі перестріла,

Від його човнів і серпня,

Витканого з блискавки – неділя

Друга: криник! милосердна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

СУДНА ДОРОГА – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін