СУДНА ДОРОГА – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін
І
Дві неділі, дві вінечні долі,
Над гризню гармат рідніли.
Хоч від гілки віолет медовий
Близько брався до одвірків.
Грішник, де з навал незваних танків
Близять розблиски в розбої, –
Став: стріляйте! а не згоден знати
Тьми з неправди гробової.
І калікою з обжинків крови,
Дотерпівши смерть, як прірву,
Звівся – кривду ночі відбороти:
В знаках дикістю звірину.
Вибийся з тенет: мов олень рани,
Огняної – в плечі хворі.
По крижинах моря, в вибух браних,
Вийди крізь метіль безкормиць…
Тінню непривітною, а встати –
З праху, з пастки навернувшись:
Тінню Савла – на поріг останній,
Де досвітлюються душі.
Нивами обнов, де й горе кожне,
Множиться на грізний сполох:
До джерел, як птах з пожеж, чи зможе
Перейти душа поволі?
Дві неділі – дві любові: в крузі
Сонця й місяця взоріли,
Обіходячи, аж море скрушить
Гріх і посклада зернини.
II
Дві неділі, – де не змовкне в ярмах
Океан! (і гори чули);
Що одна світанний вінчик брала,
Друга з полудня палючий.
Подаровано не мідну скриню,
А сердечну правду в денність.
Знов галузками садів наринуть,
Ганячись, вали квітневі.
Все, що зріднене від серця – вічне;
Понад океанний розпач:
Буде все біліти! в зірці скличе –
Жити, де зійшла, дівоча.
На безмежності по димній смузі,
Переходячи, вітрильце –
Свідчить, свічкове! хоч вітер змучив:
Півпелюстки з бурі бризне.
Нам розділено стежки пропащі –
З вибухів, при злих руїнах…
Скрізь війна: світопожежний ящер
Пекла! – до країв куріла.
Морок стінами біди з безодні
Від зірок стежки відрізав –
Хоч трояндні відсвіти назовні
В хмарі, що пашить, залізна.
Вже ізгой – на другім боці ночі –
До пророцтва зміг припасти…
Мирний океан! стокрилля множить:
З горами, біліш від айстри.
Друга на порозі перестріла,
Від його човнів і серпня,
Витканого з блискавки – неділя
Друга: криник! милосердна.
Related posts:
- ОКЕАН – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін Уже за мною голубині сестри, Кигичучи, мов сон, витають; Як море все на віщім перехресті, Та все спливає в сиву тайну. Чого це незриданні зграї кружать Без сонця до мого чола? Нас доля – як не стали ще подружжя – Вже океаном розвела… Вже досвітом на глибині відчаю, Де риза пориває вічно; О, рідне серце! […]...
- САД – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін І На чорній ніженьці, мов срібна хмарка, вишня світиться: і синьогруда птиця, важка, розкішну гілку колихає, і меншенька: крізь листя пурхнула; майнула тінь крилата по сірій грядці, по квітниках… І джміль у жовто-чорній ризоньці, шукач гудучий, віється й мерщій тікає понад травою. Світло. Звідкись – хмара. Тінь. І от тоді тюльпани так таємно в тій […]...
- ПРИ САМОТІ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін При самоті моїй: галуззя скине Печаль огненну, й неживе… Хоч, мов стіною, світло – все блакитне, Де димна глибина пливе. Тріпочеться листок, до крови кожний, Та зілля доцвіта останнє. Уже тебе побачити не можна, Хоч море гаснути не стане. А листя: світлене, веселе-зорне, Прогляне, спалахнувши в щирість. Така ж печаль мене тоді огорне, Як берег […]...
- ПОРЯТУНОК – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін Від узгір’я тонкорукий кущик Обізвався білотою. Ні негода впівночі не скрушить; Чи – як він, до дня достою? Здіймуться вали пожеж небесних, Плотик місяця женучи. Враз: галузками душі простертись, Та – до сонця в тихі учні… Та від нього брати на обриві Приступець найнедорожчий – Тільки й місця: молитвам! добрівши З вихору – в старій […]...
- ГОЛУБИНИЙ МІСТ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін Стала в лазурі туча, Туча чорнокипуча. Як корабель – загриміла, заплакала – як немовля… Спочуває їй земля. Тим часом сонечко на небі чорні кайдани порозбивало, Порозбивало, в десять сурмок променистих заграло. Шипшина щаслива, троянда радіє. Тільки верби зеленоволосі В поривах печалі й досі; – Світлі краплі ронять, ронять сивий лист На голубиний міст… А там […]...
- НАДБЕРЕЖНИЙ ДОСВІТ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін І Марева від озера відходять, А туман: як потойсвітній. Ми – самокрадіжні; сонця одяг Скинули, бо мало втіхи. Зодягаємся в півтіні мерхлі, Без надій, що – й луг палає, Несучи ікони в мідній церкві Осени! крізь горе спрагле. Все – в блаженний жеврій, все з листками, Погляди предвіччя близить: Кличучи! вам квіти відмикати З вікон […]...
- ДОЧАСНА ДОЛЯ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін І Враз веселка з усміхів бровою Склала в тучі семицвітник… Так: само кохання молодою Вірністю з недолі втішить. В серці гроз – веселка погасала, Як з вікна вино розлите. В серці: осінь згадка! хоч і красна, А безсмертником не сквітне. Вслід само кохання відголосить Все крилатістю з безумства. І довіку звіть, як свідків – сосни, […]...
- Василь Барка – УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ Василь Костянтинович Барка (справжнє прізвище – Очерет) народився у селі Соло-ниця біля міста Лубни на Полтавщині 16 липня 1908 року. Батько після поранення на фронті Першої світової війни змушений був продати ділянку землі й переїхати до Лубен. Василь почав вчитися в духовному училищі (“бурсі”), котре після революції було реорганізоване на “трудову школу”. 1927 року він […]...
- Золотий бумеранг – ІВАН БАГРЯНИЙ – Іван Павлович Лозов’ягін І В орбіті сонця Альма Матер Маршрутом зоряних фрегатів В етері з гуготом летить Крізь цілий ряд тисячоліть… Ані на мить, Ані на цаль Не схибивши, невтомно ходить – Космічний еліпсис виводить І разом з сонцем гне в безодні Непередбачену спіраль. З яких же воль? Якого бога? І з примхи дьявола якого? Куди й по […]...
- Рідна Мова – ІВАН БАГРЯНИЙ – Іван Павлович Лозов’ягін М о в о р і д н а! Колискова Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти, – Гей, яка ж прекрасна Ти! Перше слово – крик любови, Сміх і радість немовляти – Неповторне слово “М а т и” – Про життя найперше слово… Друге слово – гімн величний, Грім звитяг і клекіт орлій, – […]...
- ДІВЧИНІ – ІВАН БАГРЯНИЙ – Іван Павлович Лозов’ягін В час вечірній, час печальний Я Тебе чекаю в храм мій – У кімнаті сонця сальви І махорки тиміям… Ти прийди, моя далека, Через хащі вечорові, – Обернись хоч в тінь лелеки І розправ крилаті брови. Підніми очей зіниці, Підведи до сонця профіль… Ну, чого кричать так птиці, На хрести чіпляють строфи? Над Собором, як […]...
- ГУЛЯЙ-ПОЛЕ – ІВАН БАГРЯНИЙ – Іван Павлович Лозов’ягін Лежить Гуляй-Поле в крові і в сльозах, Потоптане, смертю розоране, В бомбових кратерах і черепах, В гільзах, В ожугах, В м’язах, В трісках… І навіть не крячуть ворони – Жахаються круки, минають здаля, – Шкіриться жаско, смердить земля. Смердить і душить фосфором і тротилом, Паленим м’ясом і динамітом… І вже не збагнеш тут, де ж […]...
- ДОРОГА – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК – Я йду, йду, мамо. – Не йди не йди, сину… Пішов, бо стелилася перед його очима ясна і далека. Кожні ворота минав, усі білі вікна. Любив свою дорогу, не сходив з неї ніколи. Уднину вона була безконечна, як промінь сонця, а вночі над нею всі звізди ночували. Земля цвіла і квітками своїми сміялася до […]...
- Василь Барка У нього неквапна хода і задумливий погляд, спрямований у далину і водночас ніби в самого у себе, живе аж надто скромно, аскетично й усамітнено, навіть на зустріч із земляками, що приїздять у Глен Спей (а це українське поселення неподалік Нью-Йорка), приходить не завжди. Той погляд несе в собі тепле світло, той погляд продовжує жадібно вбирати […]...
- Іван Багряний – Іван Павлович Лозов’ягін (2 жовтня 1907 – 25 серпня 1963) Іван Багряний ІВАН БАГРЯНИЙ – ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ І ПИСЬМЕННИК Іван Багряний вписав своє ім’я в історію як найвидатніший політичний речник першої еміграції з Радянського Союзу. “Стара” еміграція вийшла за кордон порядком оборонної війни з окупантом, вона не жила під окупантом, її руки і ризи були чисті від будь-яких […]...
- Барка Василь – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Василь Барка (справжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 р. у селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько його служив у козачій частині, повернувся покаліченим із російсько-японської війни. Сім’я постійно бідувала, батько теслював, доглядав із трьома синами чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, що виробляли […]...
- Василь Барка – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС початку XX століття (1900-1930 pp.) Василь Барка належав до того покоління митців, якому доводилося розпочинати літературу нової соціалістичної доби, а отже, якому у вирі пореволюційних літ просто неможливо було уникнути помилок. А якщо таких помилок і не було, то їх усе одно знаходили: сталінська репресивна машина нависла над усім, що називалось українським. Працював науковим працівником Краснодарського художнього музею і закінчував […]...
- Письменники української діаспори (Василь Барка) Ім’я Василя Барки – видатного українського письменника, що проживає далеко за межами рідної землі (США), про твори якого в діаспорі написано багато критичних та літературознавчих досліджень, для нас, українців на Україні, щойно відкривається. Нам не доводилось читати ні його прозових речей, ні поетичних творів, ні, тим паче, філософських праць релігійної тематики. Але нинішні можливості ліквідації […]...
- Василь Костянтинович Барка(Очерет)- Біографія (Народився 16 липня 1908) Василь Барка ‘ я – Василь Костянтинович Очерет) АВТОБІОГРАФІЯ 16 липня 1908 – село Солониця: дата і місце народження. Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами – рештками козацького табору Северина Наливайка – та широкими солончаками поблизу: звідти в час біди люди, приходячи за десятки верст, брали “ропу” замість соли; можливо, […]...
- Улас Самчук і Василь Барка Кінець 20-х – початок 30-х років ХХ ст. ознаменувався для України, яка була тоді в складі СРСР – найстрашнішого, мабуть, прикладу тоталітарної держави в історії, приходом тяжких, дуже тяжких часів. За підрахунками Юрія Лавріненка, одного з небагатьох діячів національного відродження, якому вдалося вижити і під час Другої світової війни виїхати на Захід, в УРСР у […]...
- Скорочено – ЖОВТИЙ КНЯЗЬ – ВАСИЛЬ БАРКА Василь Барка 1 Мати наряджає доню й радіє. Але вдушу закрадається тривога – знову навіщось повели чоловіка в сільраду. Чіпляються і гризуть: давай – як не гроші, так хліб. Сім’я зі страхом чекає батька – чи не станеться чогось жахливого. Збираються йти до церкви. Оленка несміливо питає, чи, може, їй не йти, а то з […]...
- Навіщо я? Куди моя дорога?”(Іван Драч) – Іван Драч (1936) – Українська література другої половини XX століття Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі. У цей столітній і стобальний шторм Я кидаюсь в буремні гори-хвилі. (Іван Драч) У плеяді шістдесятників поет, кіносценарист, перекладач Іван Драч вирізнявся особливою оригінальністю, іскрометністю, потягом до експериментаторства. Мистецьке обдаровання і здатність реформувати поезію, співвіднести її з науково – технічними досягненнями […]...
- Короткий переказ – Жовтий князь – ВАСИЛЬ БАРКА ВАСИЛЬ БАРКА Мати наряджає доню й радіє. А в душі тривога – навіщо чоловіка знову повели в сільраду. Мабуть, знову – давай як не гроші, так хліб. Оленка несміливо питає, чи можна їй не йти до церкви, а то з неї сміються і вчителі, й учні. Син-первісток підкорився загалові і вважає віру пережитком. Мати сказала […]...
- Скорочено – ЖОВТИЙ КНЯЗЬ – ВАСИЛЬ БАРКА – 11 КЛАС 1 У неділю Дарія Олександрівна збирає свою дочку, щоб піти разом у церкву. Оленка трохи опирається, бо боїться, що з неї будуть сміятися у школі. Сини взагалі кудись побігли, щоб не йти до церкви. Оленка тримає на колінах зошита. Колись мати дуже її посварила за погані літери, і тепер дівчинка хоче похвалитися своїми успіхами. Батька […]...
- Поезія як “дорога болю” – Василь Стус (1938-1985) – Українська література другої половини XX століття Василь Стус як поет формувався під впливом творів Тараса Шевченка, Павла Тичини, поезії “Розстріляного відродження”, водночас враховував досягнення західноєвропейської лірики XX століття, яку читав в оригіналі. Поет захоплювався новітніми течіями у філософії. Улюбленими філософами Стуса були французькі екзистенціалісти й митці Жан Поль Сартр, Альбер Камю. Це й визначило його поетичний світ, зумовило світосприймання й мислення. […]...
- Жовтий князь – Василь Барка – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС початку XX століття (1900-1930 pp.) У романі Василя Барки “Жовтий князь” відтворені реальні події і явища голодомору. Тема голоду в Україні 1932-1933 pp. – найболючіша оповідь В. Барки, якій він, крім поетичних творів, присвятив великі епічні полотна – романи “Жовтий князь” і “Рай”. За основу твору “Жовтий князь” письменник взяв спогади земляка, який описав долю близької йому родини. Крім цього, […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – IV варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ БАРКА – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Голодомор… Моторошне слово. Страшне воно не тільки тим, що означає трагедію, смерть, загибель багатьох людей, а й тим, що ця загибель – частина чийогось нелюдського задуму, що вона влаштована штучно. Неможливо уявити, щоб хтось міг спланувати страждання мільйонів людей, спокійно дивитися на ці муки та ще й казати: “Жити стало краще, жити стало веселіше”. А […]...
- Дорога долі, дорога болю Василя Стуса В. Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозреченно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей. Вірш “Як добре те, що смерті не боюсь я” можна вважати програмним для поета. У цій поезії чітко окреслений трагічний, […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – ІІ варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ БАРКА – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Нічого страшнішого за голодомор, мабуть, не відбувалося в українській землі. Про нього пам’ятають як про нашесть, яка змела з лиця землі більшість українців, вкоротивши віку і старим людям, і маленьким дітям. Здавалося, що українців збираються зовсім знищити. Мабуть, так і було, бо письменники, яким довелося жити в ті роки й які не схотіли мовчати, намагаючись […]...
- Творчі роботи наших користувачів – ДОРОГА ДОЛІ, ДОРОГА БОЛЮ ВАСИЛЯ СТУСА – Українська література – шкільна програма 12 класів – учнівські твори Творчі роботи наших відвідувачів Василь Стус ДОРОГА ДОЛІ, ДОРОГА БОЛЮ ВАСИЛЯ СТУСА Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозречно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей. Вірш “Як добре те, що смерті не боюсь […]...
- Геніальний співець українського відродження”(Василь Барка) – Павло Тичина (1891 – 1967) – Українська література 1920-1930 років Павло Тичина (1891 – 1967) Геніальний співець українського відродження”(Василь Барка) Павло Тичина оспівав духовне і національне відродження народу, його волелюбність і державотворчу роль. Поет брав участь у багатотисячному мітингу на Софійській площі під час проголошення незалежності України. Тоді у всіх церквах Києва одночасно забили у дзвони: Україною поширився золотий гомін свободи. Переживши глибоке потрясіння від […]...
- Василь Стус. Іван Драч. Ліна Костенко. Іван Багряний. Євген Маланюк ПРОГРАМА Василь Стус. “Як добре те, що смерті не боюсь я”, “О земле втрачена, явися!..” Іван Драч. “Балада про соняшник” Ліна Костенко. “Страшні слова, коли вони мовчать”, “Українське альфреско”, “Маруся Чурай” Твори українських письменників-емігрантів Іван Багряний. “Тигролови” Євген Маланюк. “Стилет чи стилос?” Опорні поняття Шістдесятництво Дисидентство Громадянська лірика Патріотична лірика Балада Роман у віршах Пригодницький […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – І варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ БАРКА – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Є в історії нашої країни сторінки, які чомусь і не хочеться згадувати, настільки вони страшні, настільки жахають усіх своїм натуралізмом та, на жаль, ганебністю. Це, зокрема, голодомор 1933 року. Але про нього треба пам’ятати, щоб не допустити повторення, яке може назавжди припинити написання нових сторінок української історії. Жили на українській землі письменники, які не схотіли […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – ІІІ варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ БАРКА – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Неможливо ні з чим порівняти той страшний голодомор 1933 року. Він був зроблений штучно, щоб знищити більшість українців, які славилися своїм волелюбством і не хотіли миритися з новим порядком володарювання. Щоб ніколи ми не змогли забути про ті страшні події, Василь Барка та інші українські письменники написали свої правдиві твори. Наче крик душі, залишилися їхні […]...
- Морські судна Стародавні морські судна на Середземному морі були весловими, але в Північній Європі багато кораблі мали вітрила. Але цими вітрилами користувалися при попутному вітрі. Пізніше удосконалення вітрил дозволило кораблям просуватися вперед при бічному і навіть зустрічному вітрі. Завдяки цьому стали можливі великі плавання XV – XVI ст. Вітрильне суднобудування досягло розквіту на початку XVIII в., З […]...
- ДIМ НА ГОРI – ДОРОГА – Шевчук Валерій Олександрович ЧАСТИНА ДРУГА ГОЛОС ТРАВИ Оповідання, написані козопасом Iваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших ДОРОГА Наприкінці літа 1618 року в маєтку Гудищі сталася неймовірна подія. Повісився господар маєтку пан Юрій, не сказавши нікому жодного слова й не полишивши заповіту. Найнезрозуміліше було те, що у вчинкові пана Юрія не було глузду. Але […]...
- НЕ МОЖУ Я БЕЗ ПОСМІШКИ ІВАНА – ВАСИЛЬ СТУС * * * Не можу я без посмішки Івана Оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночі, коли Київ спить, А друга десь оббріхують старанно, Склепить очей не можу ні на мить, Він як зоря проміниться з туману, Але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить. Ні словом не озветься. Ані пари Із уст. Вусате сонечко моє! Несуть тобі […]...
- Окружна дорога – ЮРКО ПОКАЛЬЧУК Окружна дорога 1 Дорога з дому Не знаю навіщо люди одружуються, а поза тим ще й заводять дітей, якщо вони одне одному по барабану, а діти їм потрібні щоби на початку в перші кілька днів похвалитись перед друзями і набухуватись за це в дошку щодня впродовж кількох тижнів, а потім діти становлять чимдалі більші клопоти, […]...
- ДОРОГА (Уривки з поеми) Розділ І. Начало І З глухих кутків діставши древні посохи – Бамбукові, тернові, під горіх,- Ішли філософи, брели філософи Шукать начало пройдених доріг. Ах, диваки, не знались вони з масами!!! А поодинці упродовж сторіч Ціпками Землю Торсали і мацали, Щоб віднайти Дорогу всіх доріг. А їм під ноги, Предметно і звужено, Лягли […]...
- ДIМ НА ГОРI – СИНЯ ДОРОГА – Шевчук Валерій Олександрович Розділ другий СИНЯ ДОРОГА Одним дані сльози, що ллються при світлі струмками, Другим дані сльози, сховані в пітьму. Р. Тагор 1 Помалу відступав він у глибину зеленого сутінку, дощ шумів і плескотів, і дивився він сумно, а зелений сутінок розцвів несподіваним світлом – попереду лежала прозора куля, і він уже мав увійти до неї. Саме […]...