Home ⇒ 👍Література ⇒ ПРИ САМОТІ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін
ПРИ САМОТІ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін
При самоті моїй: галуззя скине
Печаль огненну, й неживе…
Хоч, мов стіною, світло – все блакитне,
Де димна глибина пливе.
Тріпочеться листок, до крови кожний,
Та зілля доцвіта останнє.
Уже тебе побачити не можна,
Хоч море гаснути не стане.
А листя: світлене, веселе-зорне,
Прогляне, спалахнувши в щирість.
Така ж печаль мене тоді огорне,
Як берег шелестіння ширить.
Жалі, мов дощ, листками пролилися,
Коли до каменя наспів.
Шукає серце щастя: це – як в лісі
Дитятко ловить голубів.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)
Related posts:
- ОКЕАН – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін Уже за мною голубині сестри, Кигичучи, мов сон, витають; Як море все на віщім перехресті, Та все спливає в сиву тайну. Чого це незриданні зграї кружать Без сонця до мого чола? Нас доля – як не стали ще подружжя – Вже океаном розвела… Вже досвітом на глибині відчаю, Де риза пориває вічно; О, рідне серце! […]...
- НАДБЕРЕЖНИЙ ДОСВІТ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін І Марева від озера відходять, А туман: як потойсвітній. Ми – самокрадіжні; сонця одяг Скинули, бо мало втіхи. Зодягаємся в півтіні мерхлі, Без надій, що – й луг палає, Несучи ікони в мідній церкві Осени! крізь горе спрагле. Все – в блаженний жеврій, все з листками, Погляди предвіччя близить: Кличучи! вам квіти відмикати З вікон […]...
- САД – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін І На чорній ніженьці, мов срібна хмарка, вишня світиться: і синьогруда птиця, важка, розкішну гілку колихає, і меншенька: крізь листя пурхнула; майнула тінь крилата по сірій грядці, по квітниках… І джміль у жовто-чорній ризоньці, шукач гудучий, віється й мерщій тікає понад травою. Світло. Звідкись – хмара. Тінь. І от тоді тюльпани так таємно в тій […]...
- ГОЛУБИНИЙ МІСТ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін Стала в лазурі туча, Туча чорнокипуча. Як корабель – загриміла, заплакала – як немовля… Спочуває їй земля. Тим часом сонечко на небі чорні кайдани порозбивало, Порозбивало, в десять сурмок променистих заграло. Шипшина щаслива, троянда радіє. Тільки верби зеленоволосі В поривах печалі й досі; – Світлі краплі ронять, ронять сивий лист На голубиний міст… А там […]...
- ПОРЯТУНОК – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін Від узгір’я тонкорукий кущик Обізвався білотою. Ні негода впівночі не скрушить; Чи – як він, до дня достою? Здіймуться вали пожеж небесних, Плотик місяця женучи. Враз: галузками душі простертись, Та – до сонця в тихі учні… Та від нього брати на обриві Приступець найнедорожчий – Тільки й місця: молитвам! добрівши З вихору – в старій […]...
- ДОЧАСНА ДОЛЯ – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін І Враз веселка з усміхів бровою Склала в тучі семицвітник… Так: само кохання молодою Вірністю з недолі втішить. В серці гроз – веселка погасала, Як з вікна вино розлите. В серці: осінь згадка! хоч і красна, А безсмертником не сквітне. Вслід само кохання відголосить Все крилатістю з безумства. І довіку звіть, як свідків – сосни, […]...
- СУДНА ДОРОГА – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін І Дві неділі, дві вінечні долі, Над гризню гармат рідніли. Хоч від гілки віолет медовий Близько брався до одвірків. Грішник, де з навал незваних танків Близять розблиски в розбої, – Став: стріляйте! а не згоден знати Тьми з неправди гробової. І калікою з обжинків крови, Дотерпівши смерть, як прірву, Звівся – кривду ночі відбороти: В […]...
- ДІВЧИНІ – ІВАН БАГРЯНИЙ – Іван Павлович Лозов’ягін В час вечірній, час печальний Я Тебе чекаю в храм мій – У кімнаті сонця сальви І махорки тиміям… Ти прийди, моя далека, Через хащі вечорові, – Обернись хоч в тінь лелеки І розправ крилаті брови. Підніми очей зіниці, Підведи до сонця профіль… Ну, чого кричать так птиці, На хрести чіпляють строфи? Над Собором, як […]...
- Золотий бумеранг – ІВАН БАГРЯНИЙ – Іван Павлович Лозов’ягін І В орбіті сонця Альма Матер Маршрутом зоряних фрегатів В етері з гуготом летить Крізь цілий ряд тисячоліть… Ані на мить, Ані на цаль Не схибивши, невтомно ходить – Космічний еліпсис виводить І разом з сонцем гне в безодні Непередбачену спіраль. З яких же воль? Якого бога? І з примхи дьявола якого? Куди й по […]...
- ГУЛЯЙ-ПОЛЕ – ІВАН БАГРЯНИЙ – Іван Павлович Лозов’ягін Лежить Гуляй-Поле в крові і в сльозах, Потоптане, смертю розоране, В бомбових кратерах і черепах, В гільзах, В ожугах, В м’язах, В трісках… І навіть не крячуть ворони – Жахаються круки, минають здаля, – Шкіриться жаско, смердить земля. Смердить і душить фосфором і тротилом, Паленим м’ясом і динамітом… І вже не збагнеш тут, де ж […]...
- Василь Барка У нього неквапна хода і задумливий погляд, спрямований у далину і водночас ніби в самого у себе, живе аж надто скромно, аскетично й усамітнено, навіть на зустріч із земляками, що приїздять у Глен Спей (а це українське поселення неподалік Нью-Йорка), приходить не завжди. Той погляд несе в собі тепле світло, той погляд продовжує жадібно вбирати […]...
- Василь Костянтинович Барка(Очерет)- Біографія (Народився 16 липня 1908) Василь Барка ‘ я – Василь Костянтинович Очерет) АВТОБІОГРАФІЯ 16 липня 1908 – село Солониця: дата і місце народження. Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами – рештками козацького табору Северина Наливайка – та широкими солончаками поблизу: звідти в час біди люди, приходячи за десятки верст, брали “ропу” замість соли; можливо, […]...
- Барка Василь – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Василь Барка (справжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 р. у селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько його служив у козачій частині, повернувся покаліченим із російсько-японської війни. Сім’я постійно бідувала, батько теслював, доглядав із трьома синами чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, що виробляли […]...
- Улас Самчук і Василь Барка Кінець 20-х – початок 30-х років ХХ ст. ознаменувався для України, яка була тоді в складі СРСР – найстрашнішого, мабуть, прикладу тоталітарної держави в історії, приходом тяжких, дуже тяжких часів. За підрахунками Юрія Лавріненка, одного з небагатьох діячів національного відродження, якому вдалося вижити і під час Другої світової війни виїхати на Захід, в УРСР у […]...
- Скорочено – ЖОВТИЙ КНЯЗЬ – ВАСИЛЬ БАРКА Василь Барка 1 Мати наряджає доню й радіє. Але вдушу закрадається тривога – знову навіщось повели чоловіка в сільраду. Чіпляються і гризуть: давай – як не гроші, так хліб. Сім’я зі страхом чекає батька – чи не станеться чогось жахливого. Збираються йти до церкви. Оленка несміливо питає, чи, може, їй не йти, а то з […]...
- Письменники української діаспори (Василь Барка) Ім’я Василя Барки – видатного українського письменника, що проживає далеко за межами рідної землі (США), про твори якого в діаспорі написано багато критичних та літературознавчих досліджень, для нас, українців на Україні, щойно відкривається. Нам не доводилось читати ні його прозових речей, ні поетичних творів, ні, тим паче, філософських праць релігійної тематики. Але нинішні можливості ліквідації […]...
- Скорочено – ЖОВТИЙ КНЯЗЬ – ВАСИЛЬ БАРКА – 11 КЛАС 1 У неділю Дарія Олександрівна збирає свою дочку, щоб піти разом у церкву. Оленка трохи опирається, бо боїться, що з неї будуть сміятися у школі. Сини взагалі кудись побігли, щоб не йти до церкви. Оленка тримає на колінах зошита. Колись мати дуже її посварила за погані літери, і тепер дівчинка хоче похвалитися своїми успіхами. Батька […]...
- Василь Барка – УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ Василь Костянтинович Барка (справжнє прізвище – Очерет) народився у селі Соло-ниця біля міста Лубни на Полтавщині 16 липня 1908 року. Батько після поранення на фронті Першої світової війни змушений був продати ділянку землі й переїхати до Лубен. Василь почав вчитися в духовному училищі (“бурсі”), котре після революції було реорганізоване на “трудову школу”. 1927 року він […]...
- Короткий переказ – Жовтий князь – ВАСИЛЬ БАРКА ВАСИЛЬ БАРКА Мати наряджає доню й радіє. А в душі тривога – навіщо чоловіка знову повели в сільраду. Мабуть, знову – давай як не гроші, так хліб. Оленка несміливо питає, чи можна їй не йти до церкви, а то з неї сміються і вчителі, й учні. Син-первісток підкорився загалові і вважає віру пережитком. Мати сказала […]...
- В неволі, в самоті немає – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать. То сам собі оце шукаю Когось-то, з ним щоб розмовлять, Шукаю бога, а находжу Таке, що цур йому й казать. От що зробили з мене годи Та безталання; та ще й те, Що літечко моє святе Минуло хмарно, що немає Ніже єдиного случаю, Щоб до […]...
- Василь Барка – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС початку XX століття (1900-1930 pp.) Василь Барка належав до того покоління митців, якому доводилося розпочинати літературу нової соціалістичної доби, а отже, якому у вирі пореволюційних літ просто неможливо було уникнути помилок. А якщо таких помилок і не було, то їх усе одно знаходили: сталінська репресивна машина нависла над усім, що називалось українським. Працював науковим працівником Краснодарського художнього музею і закінчував […]...
- Жовтий князь – Василь Барка – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС початку XX століття (1900-1930 pp.) У романі Василя Барки “Жовтий князь” відтворені реальні події і явища голодомору. Тема голоду в Україні 1932-1933 pp. – найболючіша оповідь В. Барки, якій він, крім поетичних творів, присвятив великі епічні полотна – романи “Жовтий князь” і “Рай”. За основу твору “Жовтий князь” письменник взяв спогади земляка, який описав долю близької йому родини. Крім цього, […]...
- О Боже мій! Така мені печаль – ВАСИЛЬ СТУС О Боже мій! Така мені печаль І самота моя – така безмежна. Нема – вітчизни. Око обережно Обмацує дорогу між проваль. Ото мій шлях. Повернення. Чи – не. Ото мій шлях. Світ за очі – єдине. Пробач мені, дружино, вибач, сину, І матере – не проклени мене. Я геть подався. Шалом. Навмання. Я геть подався, […]...
- Геніальний співець українського відродження”(Василь Барка) – Павло Тичина (1891 – 1967) – Українська література 1920-1930 років Павло Тичина (1891 – 1967) Геніальний співець українського відродження”(Василь Барка) Павло Тичина оспівав духовне і національне відродження народу, його волелюбність і державотворчу роль. Поет брав участь у багатотисячному мітингу на Софійській площі під час проголошення незалежності України. Тоді у всіх церквах Києва одночасно забили у дзвони: Україною поширився золотий гомін свободи. Переживши глибоке потрясіння від […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – ІІІ варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ БАРКА – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Неможливо ні з чим порівняти той страшний голодомор 1933 року. Він був зроблений штучно, щоб знищити більшість українців, які славилися своїм волелюбством і не хотіли миритися з новим порядком володарювання. Щоб ніколи ми не змогли забути про ті страшні події, Василь Барка та інші українські письменники написали свої правдиві твори. Наче крик душі, залишилися їхні […]...
- Василь Симоненко – ГРУДОЧКА ЗЕМЛІ Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі, трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси. Бігла стежка вдалеч і губилась, А мені у безтурботні дні Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні. В них дзвеніло щастя непочате, Радість невимовна і жива, Коли їх виводили дівчата, Як ішли у поле на жнива. […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – IV варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ БАРКА – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Голодомор… Моторошне слово. Страшне воно не тільки тим, що означає трагедію, смерть, загибель багатьох людей, а й тим, що ця загибель – частина чийогось нелюдського задуму, що вона влаштована штучно. Неможливо уявити, щоб хтось міг спланувати страждання мільйонів людей, спокійно дивитися на ці муки та ще й казати: “Жити стало краще, жити стало веселіше”. А […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – ІІ варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ БАРКА – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Нічого страшнішого за голодомор, мабуть, не відбувалося в українській землі. Про нього пам’ятають як про нашесть, яка змела з лиця землі більшість українців, вкоротивши віку і старим людям, і маленьким дітям. Здавалося, що українців збираються зовсім знищити. Мабуть, так і було, бо письменники, яким довелося жити в ті роки й які не схотіли мовчати, намагаючись […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – І варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ БАРКА – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Є в історії нашої країни сторінки, які чомусь і не хочеться згадувати, настільки вони страшні, настільки жахають усіх своїм натуралізмом та, на жаль, ганебністю. Це, зокрема, голодомор 1933 року. Але про нього треба пам’ятати, щоб не допустити повторення, яке може назавжди припинити написання нових сторінок української історії. Жили на українській землі письменники, які не схотіли […]...
- Церква святої Ірини – ВАСИЛЬ СТУС Церква святої Ірини Криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, Зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим я її розведу? Жінку лишив – на наругу, Маму лишив – на біду. Рідна сестра, як зигзиця, Б’ється об мури грудьми. Глипає оком в’язниця, Наче сова із пітьми. Київ за гратами, Київ Весь у квадраті […]...
- ЗА ЧИТАННЯМ ЯСУНАРІ КАВАБАТИ – ВАСИЛЬ СТУС Розпросторся, душе моя, На чотири татамі, Або кулься від нагая, Чи прикрийся руками. Хай у тебе є дві межі, Та середина – справжня, Марно, невіре, ворожить – Молода чи поважна. Посередині – стовбур літ, А обабоки – крона. Посередині – вічний слід (тінь ворушиться сонна). Ні до неба, ні до землі – Не сягнути нікуди. […]...
- НА ДОРОГУ ЙДУ Я В САМОТІ – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з боллю завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю […]...
- САМОТНЯ ЛАСТІВКА – ІВАН ДРАЧ – Українська література – Література для дітей Самотня ластівка на дроті – Одним одна, самотина. Всі ластівки давно в польоті, – Чому ж без вирію вона? Така вже осінь, що аж голо. Вже іній сонце розпина. У вирій лист летить навколо, Її мина, її мина. Чи, може, їй крило підбито, Чи, може, впала їй вина. Тут розп’ястися з цілим світом – Така […]...
- САМ ЗА ДЕРЕВОМ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ З-за дерева узнаю, що я вже не я, А дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я стою за деревом і думаю, як же мені бути, Щоб про мене люди знали тепер – коли я е дощ? Бо дощ тільки тоді є дощем, коли в довге волосся Вплітає соняшники, Бо тільки тоді […]...
- ТЕСТ 27. Іван Драч (“Балада про соняшник”). Василь Стус (“Як добре те, що смерті не боюсь я”, “О земле втрачена, явися!..”) 1. Укажіть на особливість поетичного стилю Івана Драча: А наскрізний ліризм, ніжність Б постійний, безупинний рух, змінність, розвиток В монотонність розповіді, надзвичайний спокій, статичність Г надмірне захоплення пейзажними замальовками 2. “Балада про соняшник” Івана Драча – це роздум про А глибинний зв’язок ліричного героя зі своїм народом Б самоаналіз власної душі і долі В суть […]...
- ДЕ НОЧУЄ ВОДЯНА ЛІЛЕЯ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання Є у ставу біла квітка – водяна лілея. Росте вона собі в воді. Радісно розкриває свої пелюсточки до сонця. Сідає на білу квітку метелик. Хоче переночувати, бо вже вечір наближається. Раптом квітка говорить: – Лети, метелику, шукай собі інших квіток, бо я лягаю вночі спати під водою. – Чому? – дивується метелик. – Бо […]...
- Василь Симоненко – ДІД УМЕР От і все. Поховали старезного діда, Закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане І ранком не піде Із косою під гору круту. І не стане мантачкою тишу будити, Задивлятися в небо, як гаснуть зірки. Лиш росою по нім буде плакати жито І пливтимуть над ним непомітно віки. От і все. Поховали хорошу […]...
- О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ – ВАСИЛЬ СТУС * * * О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні І лазурове простелися, Пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, Росою згадок окропи, Віддай усеблагій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, Де […]...
- Тематичне оцінювання В. Барка, Ю. Яновський, М. Куліш, І. Кочерга Мета. проконтролювати і виявити рівень розуміння прочитаних творів, уміння розмірковувати, робити узагальнення і висновки, висловлювати власні думки та оцінки. Тип уроку. урок обліку та контролю набутих знань. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Повідомлення теми і мети уроку, ознайомлення із запитаннями для тематичного контролю. III. Виконання роботи. (Учням пропонується 4 питання, кожне з яких оцінюється […]...
- АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА – Герасим’юк Василь (Версія) Василеві Портяку Був такий день, Коли не можна нічого тягти з лісу, Бо прилізе гадина додому. Були такі слова, Які вимовляти умів сліпий, Викликаючи гадину з-під хати, – Убити її. Була така гадина, Яка ховалася від холоду в печі І серед ночі цокала, як годинник. Була така година вдосвіта, Коли змія ота зігрілася на […]...