Галицько-Волинський літопис

Російські південно-західні землі набагато менше, ніж у Подніпров’ї, страждали від набігів кочівників. Вони були густо населені і розташовували багатими запасами корисних копалин. Особливе значення мали соляні копальні в Галицькій землі, які постачали сіллю населення не тільки своїх, а й сусідніх територій. На південному заході Русі були родючі чорноземні землі, які за сприятливих кліматичних умов давали можливість отримувати велику кількість сільськогосподарської продукції, що вивозиться в сусідні країни.

Успішний економічний розвиток, формування і посилення феодальної вотчини, великого боярського землеволодіння призвели до того, що вже при князя Володаря і Василька Ростиславича (1084-1124) галицькі землі вийшли з-під влади київського князя. Економічний підйом у Галицько-Волинському князівстві був перерваний монголо-татарською навалою. В кінці XIII в. спостерігався господарський занепад в Галицько-Волинському князівстві. Відповідно до договору, укладеного в 1352 р між Польщею та Литвою, Галицькі землі відійшли до Польщі, а Волинські – до Литви.

Для характеристики економічної думки південно-західних князівств російської держави важливим джерелом є Галицько-Волинський літопис, що містить опис подій з початку XIII в. до 1292 р ній розповідається про економічну політику галицьких та волинських князів, заохочували розвиток ремесел, торгівлі і торгових шляхів. З цією метою будувалися міста, надавалася допомога городянам у їхній боротьбі з боярами. Городяни високо оцінювали діяльність Данила Галицького як покровителя промисловості. Він запрошував у своє князівство умілих ремісників, торгових людей, що сприяло розвитку продуктивних сил.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Галицько-Волинський літопис