Характеристика Галицько-Волинського князівства
Об’єднаним державою Галицько-Волинські землі стали при видатного князя Ярослава Осмомисла.
Ярослав Володимирович Осмомисл (бл. 1130-1187) – князь Галицький (1153-1187). Осмомисл означає “той, у якого вісім умів”, тобто дуже розумний.
Територія держави приваблювала сусідні країни і постійно доводилося давати відсіч полякам, угорцям і степовикам – кочівникам.
Князівство стало українським політичним центром з розвиненою економікою, які продовжують російські культурні традиції.
Географічне положення
Місцезнаходження держави створювало вигоди для його економічного розвитку. Князівство розташовувалося на південному заході Русі, займало родючі чорноземи.
Якщо дивитися на карту, то південь території князівства омивали води Дунаю, схід – води повноводних річок Стиру та Прип’яті.
Політичний устрій
Абсолютна самодержавство – така форма правління приваблювала князів. Вони управляли законодавчої, виконавчої та судової владою.
Правителі мали право займатися дипломатичною діяльністю. Але без боярського оточення, без рішення “думи”, князь не міг приймати рішення з найважливіших питань.
Державний лад князівства не можна було назвати самодержавним. Володар “даний Богом” повинен був рахуватися з боярами і місцевою аристократією. Головні з них були в управлінській верхівці і старшої княжої дружини. Управління духовенством складалося з шести єпархій.
Населення
Становило кількох соціальних шарів.
До них відносили:
- Мужів, вотчинниківі феодалів, вони були землевласниками на час княжої служби. Церковну знати, яка розпоряджається земельними угіддями і селянами. Ремісників, які володіють майстернями і виготовляють різні товари. Смердів або селян, найчисленнішу категорію населення, які не мають власності, сплачують данину і живуть громадами.
У князівстві розташовувалися в основному поселення східних слов’ян, хоча зустрічалися в невеликих кількостях ятвагов, преси, литовці та поляки.
Списків перепису не збереглося, тому про чисельність населення інформації немає.
Особливості господарства
Господарство в князівстві було направлено:
- На обробку сільськогосподарських угідь, де популярними злаками були овес і жито; На розведення коней, овець і свиней; На полювання і рибну ловлю; На солеваріння – популярному промислі; На будівництво та деревообробку; На розвиток ковальського, ювелірного, збройового та гончарної справи.
Торгівля розвивалася погано через відсутність морських і річкових портов. Клімат на території держави сприяв розквіту сільського господарства.
Зовнішня політика
Протягом всієї історії князівства, починаючи з його освіти і до кінця існування, тривали військові дії з сусідніми державами.
У різний час правителі здійснювали набіги або оборонялися, ними підписувалися мирні угоди спочатку з Польщею, Угорщиною і з половцями.
Варто зазначити: занепаду князівства сприяло загострення відносин з сусідами і нездатність дати їм відсіч.
Економіка
Базувалася на сільськогосподарської діяльності, на розробці багатих родовищ солі і на розвитку ремесел.
Її особливістю було ведення натурального господарства, найбільші поставки солі і розташування сільгоспугідь на чорноземних землях. Найбільш відомим продуктом, який купували сусідні держави, був хліб.
У княжу казну надходили податки, побори, данина і конфісковане у феодалів майно.
Особливості архітектури
XIII століття відомий появою кам’яних і цегляних фортець. На землях князівства такі замки з’явилися в Кам’янці, Чорторийську і Холмі. Їх особливістю було збереження придніпровських архітектурних традицій, романських архітектурних стилів.
Споруди оброблялися вишуканим білим каменем, облицьовувались плитками з кераміки, рельєф яких прикрашали географічні та рослинні візерунки.
Збереглося небагато соборів, побудованих в князівстві, на їхню опису ці споруди були не менш величними, ніж Софія Київська, радує своєю красою і в наш час.
З’явилися і оборонні споруди – вежі, які називали донжони.
Великі міста
Всього в князівстві налічувалося близько 80 міст.
До найбільших відносяться:
- Львів, названий в честь князя Лева Даниловича; Володимир Волинський, який є центром князівства через його вигідного розташування; Галич з його розкішною архітектурою.
Культура
Сприяла зародженню нових творчих напрямків, що збагатили всю східноєвропейську культуру. Її особливістю було поєднання давньоруських традицій і традицій сусідніх європейських держав.
У живопису велике місце займала іконопис, як відображення впливу церкви на культурне життя держави.
Якщо описувати коротко історію Галицько-Волинського князівства, то потрібно зазначити, що воно було потужним і економічно розвиненою державою з чудовою архітектурою та культурними традиціями.
Структура влади, а саме зосередження її в князівських і боярських руках, сприяло ослаблення могутності країни під впливом зовнішньої політичної сили.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)