Утворення Галицько-волинського князівства

Розкриваючи питання розвитку Галицько-волинського князівства треба вказати, що територія його простягалася від Угорщини та Польщі на заході до половецьких степах на сході і від Карпат на півдні до Литовським землям на півночі. Розвитку Галицько-Волинського князівства налаштовувало те, що тут були родючі землі з традиційною землеробською культурою, яка забезпечувала високі врожаї. Значний прибуток приносила торгівля. Землями князівства проходив важливий торговий шлях, що з’єднував Русь з країнами Центральної та Південно-східної Європи.

Після Любецького з’їзду 1097 Галіція відокремилася від Києва. Вона складалася з кількох дрібних князівств. Лише 1141 князь Володимир (Володимир Володарович) об’єднав їх і переніс свою столицю з Перемишля до Галича над Дністром. Розквіту і могутності князівство досягло за його сина Ярослава Осмомисла (1153-1187), який прагнув об’єднати всі руські землі. Про могутність князя Ярослава згадується в “Слові о полку Ігоревім”. Але після його смерті в Галичині спалахнули міжусобиці. У них брали участь місцеві бояри, чимало з яких діяло в союзі з угорцями та поляками. Волинь почала відіграти важливу роль під час правління Романа Мстиславича (11731205), що зі смерті галицького князя Володимира Ярославича 1199 об’єднав Галичину і Волинь, і став князем великого Галицько – Волинської держави.

Галицько-Волинське князівство відіграло важливу роль в історії України. Після занепаду Києва воно на ціле століття продовжило існування державності на східнослов’янських землях і стало головним політичним центром України.

Після загибелі Романа (1205г.) Південно-західна Русь вступила в смугу смути і князівсько-боярських конфліктів, які тривали понад 30 років.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Утворення Галицько-волинського князівства