Утворення Великого Князівства Литовського

З попереднього семінару нам відомо, що внаслідок феодального занепаду (II половина XII ст.) Перше східнослов’янське держава. Київська Русь втрачає своє державне значення.

У першій половині XI ст. Галицько-Волинське князівство поступово занепадає. На нього посилюється тиск з боку Польщі, Угорщини, Литви, а також татар. Нарешті галицько-волинські землі стають здобиччю сусідніх держав.

В XI ст. українські землі, роздроблені на окремі князівства і ослаблені золотоординським ігом, підпали під владу кількох феодальних держав. Після смерті 1340 Галицько-Волинського князя Юрія II Польща й Угорщина напали на Галичину, яка внаслідок довгої та виснажливої боротьби остаточно перейшла 1387 до Польщі, Молдавське князівство захопило Буковину.

Тим не менш, найбільшу частину українських земель було приєднано до Литовського князівства, яке утворилося в XIII ст. За князя Гедиміна в першій половині XI ст. литовці приєднали Берестейщину, а згодом і Пинщину. У 1340 р волинським князем став Любарт Гедимінович. Він опанував Xолмской та Волинської землями. У 1350-х роках за князювання Ольгерда Литва приєднала до своїх володінь Чернігово-Сіверські землі, 1362 – Наддніпрянщина разом з Києвом, а 1363-го – Поділля. Населення цих територій майже не здійснювало опору литовським князям, які прихильно ставилися до українських звичаїв їх системи управління. Місцева знать зберегла свої володіння та привілеї, російська мова була визнаний державним, їм писали угоди, літературні твори. Не втратила значення і навіть поширила свій вплив православна церква.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Утворення Великого Князівства Литовського