Історія розвитку Галицько-Волинського князівства

Галицько-Волинське князівство належало династії Рюриковичів. Утворилося в 1199 році в результаті об’єднання нащадком Володимира Мономаха – Романом Мстиславичем Володимир-Волинської землі і міста Галич. Під час розпаду давньоруської держави, Галицько-Волинське князівство входило в число найрозвиненіших і великих князівств. У його складі налічувалося близько 9-ти земель і кілька територій сучасних областей.

Князі Галицько-Волинського князівства активно вели зовнішню політику в центральній і східній Європі. Головними конкурентами, які перебувають по сусідству з князівством були Польське та Угорське королівства, половці, а ближче до середини 13 століття ще й Золота орда з Великим князівством Литовським.

Взаємні відносини з Польщею, Угорщиною та Литвою

Галицько-Волинська держава з центром в Галичі виявилося під владою Польщі та Угорщини після смерті Романа Мстиславича в 1214 році. Однак уже в 1238 – 1264 р. р. Галицько-Волинське князівство знову знаходить сили і незалежність завдяки Мстиславу Удалому і синові Романа Мстиславича – Данилу.

Суспільний лад Галицько-Волинського князівства

Головною особливістю суспільного устрою князівства було те, що практично всі земельні володіння там перебували під владою численної групи боярства. Важливу роль грали вотчинники, вони боролися з несправедливою, на їхню думку, княжої владою, яка намагалася обмежити їх права на свою користь. До іншої групи належали служиві феодали. Найчастіше вони володіли землею лише тоді, поки перебували на службі. Вони забезпечували князю військо, яке складалося із залежних від них селян. Це було опорою в боротьбі з боярством для галицьких князів.

Нагорі феодальної драбини розташовувалася церковна знати. Вони володіли просторими землями і селянами. Основною частиною сільського населення Галицько-Волинського князівства були селяни. На території князівства розташовувалося понад 80 різних міст. Велику частину міського населення становили ремісники. Тут було безліч майстерень, а вироблена ними продукція, йшла на внутрішні і зовнішні ринки. Також непогані доходи приносила соляна торгівля.

Державний лад Галицько-Волинського князівства

Незважаючи на владу великого боярства, Галицько-Волинське князівство довше інших російських земель зберігало свою єдність. Галицьке боярство було на чолі, вирішувало, хто буде сидіти за князівським столом, а кого слід змістити. Вони вели свою владу за допомогою боярського ради, в складі якого були великі землевласники, єпископи і люди вищих державних посад. Через те, що в раді були бояри можна з упевненістю сказати, що в його владі перебував весь державний апарат управління.

Князі Галицько-Волинського князівства іноді скликали віче, але особливого впливу у них не було, так як тут була палацово-вотчина система управління.

Правова система князівства практично нічим не відрізнялася від системи інших російських земель періоду феодальної роздробленості. Дія норми “Руської правди” (з невеликими змінами) також поширювалося на території Галицько-Волинського князівства. Князі видали ряд нормативних актів, які гідні згадки, це:

Статутна грамота Івана Берладника (1134г.);
Рукопис князя Володимира Васильковича;
Статутна грамота Мстислава Даниловича (1289г.).
Передумови розпаду Галицько-Волинського князівства

Перебуваючи у феодальній залежності від Золотої Орди, відносини між нею і Галицько-Волинським князівством різко посилилися, сини Данила вели міжусобні війни, це спричинило за собою ослаблення князівства. Розпад Галицько-Волинського князівства стався через посилення на нього впливу Польщі і Литви, а також у зв’язку з одночасною смертю Льва і Андрія Юрьевичей в 1323 році. У 1339 Галицьке князівство було повністю захоплене Польщею, а в 1382 році Польща і Литва поділили між собою Волинь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Історія розвитку Галицько-Волинського князівства