Фінансовий сектор економіки та його структура
Поняття сектора економіки
Економіка країни миє розглядатися, як система галузей і сфер народного господарства, пов’язаних один з одним і надають взаємний вплив. При цьому її складові елементи можуть групуватися за певними ознаками. Таке групування проводиться для полегшення дослідження, аналізу та управління економічною системою. У західній практиці на підставі системи національних рахунків за схожими характеристиками господарських процесів виділяють окремі сектори економіки.
Економічний сектор являє собою сукупність господарюючих суб’єктів, об’єднаних схожими цілями, функціями і поведінкою.
Важливо відзначити, що крім перерахованих вище схожих ознак, суб’єкти мають однакові джерела фінансування, що впливає на схожість їх функціонування на ринку.
В економічній літературі прийнято виділяти чотири економічних сектора:
- Домашні господарства; Виробничі підприємства; Держустанови; Нерезиденти та іноземні підприємства, що діють за кордоном.
До домашнім господарствам відносяться всі господарюючі осередку суспільства всередині країни, діяльність яких пов’язана із задоволенням власних потреб. Вони можуть бути власниками виробничих факторів, отримуючи з них пасивний дохід, який можуть вкладати або зберігати.
Підприємницький сектор становить вся сукупність господарських форм, зареєстрованих і діючих на території країни. Як правило, даний сектор ділять на фінансові та нефінансові підприємства. Перші забезпечують рух фінансових коштів, другі займаються безпосереднім виробництвом, розподілом, продажем економічних благ.
До державним установам відносять всю сукупність організацій, що знаходяться під керівництвом державного апарату і забезпечують його потреби і цілі.
Зовнішній сектор характеризується зовнішньоекономічною діяльністю країни. Через взаємодію з іноземними компаніями і нерезидентами формується певна частка національного доходу. До цього сектору так само відносяться дипломатичні місії, зарубіжні військові бази, міжнародні організації, що знаходяться в межах національної території.
Поняття фінансового сектора економіки
Сектора економіки можуть поділятися за різними ознаками. Так, щодо належності власності виділяють приватний сектор (корпорації, підприємства, індивідуальні підприємці), державний сектор. Залежно від економічної мети – фінансовий, реальний і невиробничий сектора. По виду виробленої продукції виділяють первинний, вторинний, третинний, четвертинний і п’ятирічну сектора.
Фінансовий сектор формується з господарюючих суб’єктів, що надають фінансові послуги іншим економічним суб’єктам, в тому числі послуги страхування та пенсійного забезпечення.
Важливою відмінністю від нефінансового сектора є той факт, що підприємства даної сфери надають тільки фінансові послуги і не займаються виробництвом. Крім того, організації даного сектора можуть виконувати фінансове посередництво.
Фінансове посередництво являє собою діяльність, при якій суб’єкт накопичує кошти за рахунок прийняття зобов’язань на себе з метою перенаправлення грошових потоків іншим господарюючим суб’єктам через систему кредитування або покупки фінансових активів і так далі. Можна виділити наступні особливості даного роду діяльності: виникнення фінансових зобов’язань; зміна фінансових потоків через спеціальні інструменти; взяття ризиків за грошовими операціями на себе.
Можна сказати, що фінансовий сектор є сполучною ланкою між іншими секторами національної економіки. Він виконує посередницьку роль, перенаправляючи грошові потоки між різними сферами діяльності. Фінансовий сектор виступає центром накопичення грошових ресурсів, створює можливості для господарюючих суб’єктів скористатися позиками та іншими фінансовими послугами. Держава здійснює регулювання даного сектора через законодавчу базу і контроль через відстеження суворого дотримання прийнятих норм.
Межі фінансового сектора складно визначити. У розвиненій економіці або економіці з хорошими темпами зростання інституційні одиниці даного сектора поширюються, поглиблюються надаються ними. При цьому йде розширення застосовуваних фінансових інструментів. Фінансові підприємства проникають в усі сфери життя суспільства, полегшуючи діяльність інших господарюючих суб’єктів і надаючи їм ширші і доступні засоби реалізації цілей і поточних завдань.
Структура фінансового сектора
Існує міжнародний стандарт, який визначає структуру фінансового сектора економіки. Він був розроблений і впроваджений Міжнародним валютним фондом. Згідно з його постановою сектор поділяється на:
Депозитні організації, до яких відносять центральні банки, банки і грошові фонди.
Інші фінансові організації, куди входять інвестиційні компанії, посередники у сфері фінансів, допоміжні фінансові компанії, компанії, що обслуговують ризики утворила їх головний корпорації, страхові компанії та фонди пенсійного забезпечення.
В Україні основний фінансовою організацією, що займається управлінням і контролем над усіма грошовими операціями в країні є Нацбанк України. Всі інші організації діляться на кредитні і некредитні. До перших відносять банківські структуру, а так же небанківські кредитні організації. Некредитні компанії представлені:
- Ринком цінних паперів і його учасниками; Інвестиційні компанії незалежні, керуючі, які займаються пенсійним забезпеченням; Депозитарії, що забезпечують роботу перерахованих вище фондів; Організації, що обслуговують операції на фондовому ринку; Страхові організації; Компанії, що не відносяться до банківського сектору, але надають кредити; Рейтингові агентства; Ломбарди; Сільськогосподарські кооперативи.
Крім того, існує так званий “тіньовий фінансовий сектор”, який так само займається фінансовим забезпеченням інших економічних сфер. Сюди відносять операції поза фондових бірж, а так само лізингові операції і факторинг.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)