Фінансовий аналіз: визначення

Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства (його кредито – і платоспроможності, можливості використання фінансових ресурсів і капіталу, здатності платити по рахунках). Також він покликаний виявити можливості підвищення ефективності ведення фінансової політики. Дані для аналізу надаються бухгалтерською звітністю.

Існує безліч методів оцінки фінансового аналізу, однак для отримання найбільш повної фінансової картини використовується комплексний підхід, що включає оцінку цілого ряду показників: рентабельності продажів, активів і власного капіталу, оборотності активів, вартості компанії та ін.

Оцінка показників рентабельності

Є кілька показників рентабельності, всі вони так чи інакше характеризують прибутковість бізнесу. Вони не залежать від масштабу бізнесу і тому дозволяють ставити довгострокові цілі.

ROE – Рентабельність власного капіталу показує віддачу інвестицій з точки зору прибутку і характеризує дохід, який власник зможе отримати з одиниці вкладених коштів.

ROE = Чистий прибуток / Середній розмір власного капіталу

Застосування ROE має певні обмеження. Бухгалтерський показник ROE дає уявлення про доходи, які компанія заробляє для своїх акціонерів. Але на основі цього показника можна оцінити ефективність бізнес-одиниць компанії, адже реальний дохід з’являється немає від активів, а від продажів. Крім того, багато компаній мають вагому частку позикового капіталу.

ROS – Рентабельність продажів показує, яку суму чистого прибутку отримує підприємство з одиниці грошових коштів проданої продукції. Фактично показник характеризує те, як реалізується продукція, і оцінює частку собівартості в продажу. Як правило, ROE використовується в компаніях, які мають відносно невеликі обсяги основних засобів і власного капіталу.

Зазвичай розраховується як відношення чистого прибутку (прибутку після оподаткування) за певний період до вираженого в грошових коштах обсягом продажів за той же період.

ROS = Чистий прибуток / Виручка

Оцінка ROE може бути завищена при низькому значенні середнього розміру власного капіталу. Розрахунок рентабельності продажів дозволяє отримати більш реалістичну картинку і об’єктивніше поглянути на стан справ підприємства.

ROA – Рентабельність активів дає уявлення про ефективність оперативної діяльності підприємства, в тому числі використання інвестованого капіталу. Є основним виробничим показником.

ROA = Операційний прибуток / Середній розмір сумарних запасів

Оцінка показників оборотності

TAT – оборотність активів, з одного боку, відображає інтенсивність використання активів, з іншого, показує, яку частину виручки компанія має з вкладених в активи коштів. При надлишкових вкладеннях в активи зменшується вільний Грошовий потік і ціна акцій компанії. При нестачі інвестицій, як правило, знижуються обсяги продажів, що також зменшує вільний грошовий потік і ціни акцій.

Виручка від реалізації продукції / Середньорічна вартість активів.

Оборотність дебіторської заборгованості (обсяг чистої виручки від реалізації по відношенню до середньої за період дебіторської заборгованості), а також зворотна величина – середній термін інкасації дебіторської заборгованості – дозволяють досить точно оцінити ефективність роботи підприємства з покупцями продукції.

Модель DuPont

Для того, щоб зв’язати воєдино вищеописані показники, була створена модель DuPont, дана у формі трикутника, на вершині якого знаходиться коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу ROA, а в основі – два факторних показники: рентабельність продажів (розмір прибутку NPM (Net Profit Margin)) і оборотність активів TAT (Total Assets Turnover).

ROE = NPM х TAT (або ROA = ROS х TAT)

Модель DuPont. jpg

Таким чином, рентабельність сукупних активів визначається двома факторами: прибутковістю продажів і оборотністю активів.

Фінансовий аналіз проектів

Мало хто з великих управлінських рішень настільки прозорі, що можна спокійно обійтися без фінансового аналізу, бо переваги і так очевидні. Деякі менеджери повністю передовіряють фінансовий аналіз бухгалтерам. Але це скоріше відхід від відповідальності, ніж просте передоручення розрахунків, оскільки фінансовий аналіз може “дати добро” або поставити хрест на продовженні проекту.

Багато керівників не знайомі з найбільш ефективними методами фінансового аналізу, що допомагають приймати обгрунтовані рішення. Такі слова, як дисконтований період окупності, внутрішня норма прибутковості, чиста приведена вартість і аналіз чутливості, здається, прямо-таки доводять, що фінансовий аналіз недоступний розумінню менеджерів. Але це не так.

Фінансовий аналіз, як основа для прийняття рішень, вимагає:

Знання того, який з методів підходить в даній ситуації;

Прогнозу майбутньої виручки, витрат і грошових потоків;

Розуміння відповіді, даного комп’ютером або калькулятором.

Методи

Загальновизнано, що методи фінансового аналізу повинні базуватися на грошових потоках, а не прибутку. Рішення слід приймати, виходячи з:

Майбутніх грошових потоків;

Пріростних і різницевих грошових потоків;

Загальнофірмових грошових потоків.

Кожен з цих термінів заслуговує пояснення.

При прийнятті рішень потрібно враховувати тільки майбутні грошові потоки. Не слід брати до уваги грошові потоки, які безповоротно пішли в минуле. Рішення повинно базуватися на тому, чи виправдані подальші витрати тими вигодами, які будуть отримані, якщо виходити з поточної оцінки майбутніх продажів.

Приростні і різницеві грошові потоки простіше, ніж здаються на перший погляд. Грошові потоки, які триватимуть незалежно від рішення реалізовувати проект чи ні, повинні ігноруватися і тільки виникають відмінності прийматися в розрахунок.

Необхідно оцінити вплив проекту на загальнофірмові грошові потоки, а не тільки на грошові потоки підрозділу, який ініціював цей проект. Так, філії компанії, що готує виробництво нового товару, було б неправомірно ігнорувати його вплив на грошові потоки складського господарства і служби збуту. Може знадобитися будівництво нового складу або розширення існуючого, а це означає істотні грошові витрати. Останні повинні бути включені в оцінку проекту.

Подібним же чином можна залишати поза увагою потреба в додатковому оборотному капіталі. Досить часто оборотний капітал становить значну частину загального потоку грошових інвестицій в проекти розширення виробництва.

Оцінка

Для оцінки грошових потоків, пов’язаних із запропонованими проектами, зазвичай використовують такі показники:

    Період окупності, Дисконтований період окупності, Внутрішня норма прибутковості, Чиста приведена вартість.

Кожен з них буде пояснений нижче.

Період окупності (Pay-back period).

Тут період окупності становить 3,5 року, оскільки сумарні грошові надходження зрівняються з грошовими витратами в 40 000 дол. До середини четвертого року.

Два очевидні недоліки цього показника:

    Не враховуються відсотки по грошових витрат; Не береться до уваги величина і тривалість грошових надходжень після досягнення окупності.

Дисконтований період окупності (Discounted pay-back period)

Метод дисконтированной окупності враховує процентні витрати за грошовими витратами. Дисконтований період окупності – це час, необхідний для того, щоб окупити початкові грошові витрати при передбачуваної ставкою відсотка. Те, що трапиться потім, не розглядається.

При розрахунку дисконтованого періоду окупності деякі компанії використовують єдину ставку відсотка, вважаючи, що поточний рівень відсотка може бути тимчасово високим або низьким, і в цілому не типовим для середньої процентної ставки на період окупності. Крім того, використовуючи стандартну ставку відсотка, можна обчислити максимальний період окупності в якості орієнтира для прийняття рішення по проекту. У попередньому прикладі період окупності був 3,5 року. Якщо виходити зі стандартної ставки в 10%, то дисконтований період окупності склав би 4,3 року. При використанні типової ставки банківського овердрафту, скажімо, в 15%, поточна період окупності перевищив би 5 років.

Внутрішня норма прибутковості (Internal rate of return, IRR)

Якщо грошові потоки проекту забезпечують внутрішню норму прибутковості в 17% оподаткування, це означає, що протягом передбачуваного строку дії проекту середньозважена рентабельність складе 17% з урахуванням змін в чистих грошових витратах, які, як очікується, відбудуться протягом життя проекту та після сплати корпоративного податку.

Це дозволяє компаніям встановлювати мінімально допустиму внутрішню норму прибутковості, при якій проект може отримати схвалення. Багато компаній вимагають, щоб внутрішня норма прибутковості становила, принаймні, 15% після сплати податку.

Термін проекту не обов’язково збігатиметься з тривалістю фізичного життя активів. Наприклад, спеціалізоване електронне обладнання, виготовлене для технічного контролю будь-якого вироби, може служити не менше 20 років. Однак проект може проіснувати всього 5 років, оскільки до цього часу ринковий попит на даний виріб буде вичерпано.

Чиста приведена вартість (Net present value, NPV)

Чиста приведена вартість є ще одним методом аналізу дисконтованих грошових потоків, причому найбільш абстрактним з усіх, які використовуються менеджерами. Взагалі кажучи, внутрішня норма прибутковості використовується набагато ширше і є більш зрозумілою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Фінансовий аналіз: визначення