Галузева і міжгалузева структура економіки
Географічні явища класифікуються на територіально-структурні (відображають або змінюють територіальну структуру) і компонентно-структурні (відображають або змінюють компонентну структуру).
Територіально-структурні процеси:
– диференціювання – процес, при якому складність територіальної структури будь-якого географічної освіти зростає, тобто збільшується його диференціація;
– концентрування – процес, при якому щільність (інтенсивність) якогось явища на одній ділянці підвищується швидше, ніж на інших ділянках даної території, тобто зростає територіальна концентрація;
– стягання – процес концентрування, викликаний переміщенням об’єктів від периферії до ядра концентрації, який в даному випадку набуває якість фокусу;
– агломерація – процес концентрування, що супроводжується територіальним розширенням ядра концентрації;
– поляризація – процес, при якому явища, характерні для однієї ділянки (компонента), функціонально пов’язані із зворотними явищами, що реєструється на іншій ділянці.
Компонентно-структурні процеси:
– диверсифікація – процес зростання складності компонентної структури географічної освіти;
– інтеграція – процес збільшення тісноти зв’язків між географічними утвореннями, часто супроводжується зростанням числа загальних ознак.
Для вираження структури геопространства необхідно користуватися двома поняттями: складом і взаимосвязанностью елементів.
У складній структурі економіки можна виділити три основні співвідношення: галузеве, територіальне, міжгалузеве.
Галузева, або компонентна, структура – це сукупність галузей народного господарства, що характеризується певними пропорціями і взаємозв’язками.
В даний час існує два підходи до визначення поняття “галузь”.
Перший підхід визначений Загальносоюзним класифікатором галузі народного господарства (ЗКГНГ) (введений в дію з 1 січня 1976), який являє собою угруповання видів діяльності по галузях, що відрізняється характером функцій, виконуваних ними в загальній системі громадського поділу праці, і розглядає галузь як частину національної економіки та область виробничо-економічної діяльності підприємств. Відповідно до першого підходу галузь – це сукупність підприємств, організованих по одному з галузеутворюючих ознак, до яких відносяться:
– Випуск продукції однакового призначення і виконання (прикладом об’єднань підприємств у галузь за цією ознакою є такі галузі, як машинобудування і металообробка, електроенергетика та ін.);
– Використання схожих технологій (наприклад, чорна та кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловості та ін.);
– Використання однакового вихідної сировини (наприклад, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловості, скляна промисловість та ін.);
– Виконання однакових функцій (підприємства грошово-кредитної сфери, торгівля, підприємства на ринку страхових послуг та ін.);
– Використання підприємствами однакової технічної бази, а також особливий професійний склад кадрів і специфічні умови праці.
Основним галузеутворюючих ознакою виступає критерій випуску продукції однакового призначення і виконання.
Другий підхід сформований в умовах ринкової економіки і визначає галузь як сукупність виробників (або продавців), пропонують покупцям товари (продукцію, роботи, послуги), призначені для задоволення однієї і тієї ж потреби. Цей підхід не має широкого розповсюдження, що обумовлено відсутністю аналогічного статистичного обліку.
За ЗКГНГ??галузі народного господарства з точки зору характеру суспільного розподілу праці та участі у створенні сукупного суспільного продукту і національного доходу поділяються на сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу.
ЗКГНГ??розроблявся в умовах централізованої планової економіки і призначався для забезпечення детального контролю за діяльністю господарюючих суб’єктів відповідно до їх відомчою підпорядкованістю і галузевою належністю, коли структура народного господарства вивчалася з точки зору розширеного соціалістичного відтворення. При цьому вважалося, що тільки у виробничій сфері створюється національний дохід, а галузі нематеріальної сфери економіки мають лише перерозподільчий характер, і в цих галузях не створюються ні продукція, ні первинний дохід.
Сферу матеріального виробництва утворюють сім галузей: 1) промисловість; 2) сільське господарство; 3) лісове господарство; 4) будівництво; 5) транспорт (виробничий); 6) зв’язок (виробнича); 7) торгівля, громадське харчування, постачання, збут.
Невиробничу сферу утворюють житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров’я, фізкультура і спорт, народна освіта і просвіта, соціальне забезпечення, наука і наукове обслуговування, мистецтво та культура, кредитно-банківська система і система страхування, державне управління, інформаційне обслуговування та ін.
В умовах ринкової економіки ЗКГНГ??не забезпечував достовірного відображення структури національної економіки, її статистична характеристика значно відрізнялася від опису ринкової економіки інших країн і при підготовці міжнародних економічних зіставлень проводилися трудомісткі перерахунки, обмежувався коло порівнюваних показників за сферами діяльності та об’єктами обліку. З метою гармонізації зі світовими стандартами опис видів економічної діяльності господарюючих суб’єктів РФ був розроблений і введений в дію (з 1 січня 2003 г.) Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД).
КВЕД має спрямованість на отримання кількісної оцінки міжгалузевих пропорцій, що склалися в сучасній Росії, визначення масштабів знову з’явилися на ринку видів економічної діяльності, участь у діалозі з міжнародним економічним співтовариством на єдиному мовою цифр і визначень.
В КОАТУУ об’єктами класифікації є види економічної діяльності суб’єктів господарської діяльності (господарюючих суб’єктів) з одно – та багатопрофільної спрямованістю. У класифікації видів економічної діяльності закладений принцип розподілу суб’єктів господарювання за ознакою видобувних, обробних і надають послуги.
Відповідно до міжнародної практики в КОАТУУ не враховуються такі класифікаційні ознаки, як форма власності, організаційно-правова форма і відомча підпорядкованість господарюючих суб’єктів, не робиться розходжень між внутрішньою і зовнішньою торгівлею, ринковими і неринковими, комерційними та некомерційними видами економічної діяльності.
Основними видами економічної діяльності по структурі КВЕД є наступні.
Розділ А “Сільське господарство, мисливство та лісове господарство”.
Розділ В “Рибальство, рибництво”.
Розділ С “Видобуток корисних копалин”.
Розділ D “Оброблювальні виробництва”.
Розділ Е “Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води”.
Розділ F “Будівництво”.
Розділ G “Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів, мотоциклів, побутових виробів та предметів особистого вжитку “.
Розділ Н “Готелі та ресторани”.
Розділ I “Транспорт і зв’язок”.
Розділ J “Фінансова діяльність”.
Розділ К “Операції з нерухомим майном, оренда та надання послуг”.
Розділ L “Державне управління та забезпечення військової безпеки; соціальне страхування “.
Розділ М “Освіта”.
Розділ N “Охорона здоров’я та надання соціальних послуг”.
Розділ О “Надання інших комунальних, соціальних і персональних послуг”.
Розділ Р “Діяльність домашніх господарств”.
Розділ Q “Діяльність екстериторіальних організацій”.
Проблеми регулювання структурної організації національної економіки не можуть бути вирішені без об’єктивної оцінки структури і адекватного статистичного обліку. Оцінка структури за ЗКГНГ??була характерна для періоду розвитку радянської економіки. Цей класифікатор використовувався більше 30 років і, незважаючи на поширену думку, що ця система обліку застаріла, вона давала необхідні відомості про галузеві структурних пропорціях.
Оцінка структури, заснована на застосуванні КОАТУУ з використанням міжнародної практики, дозволяє отримувати якісну оцінку сучасної економіки Росії, визначати масштаби нових видів діяльності. У той же час перехід до КВЕД ні позбавлений певних недоліків. Зокрема, в теорії і практиці економічного розвитку немає однозначного визначення “вид економічної діяльності”. Проблемою стало і порушення накопичених статистикою радянського періоду динамічних рядів; виникла необхідність перерахунку показників.
Загальним недоліком розглянутих підходів до оцінки структури економіки можна вважати неповну інформативність для визначення напрямків економічної політики. Очевидно, що назріла необхідність розробки альтернативного підходу до структурної діагностиці та відповідному статистичному обліку.
Для вивчення національної економіки Росії велике значення має галузева функціональна, або секторна, класифікація. Сектор економіки – група галузей, що об’єднуються за функціональним принципом.
Відповідно до цієї класифікації в економіці виділяються чотири групи галузей.
1. Первинні галузі – видобувна промисловість і сільське господарство, природоексплуатуючих галузі. Ця група включає системи виробництв, безпосередньо видобувних і переробних природні ресурси. Вони найбільшою мірою залежать від природних умов.
2. Вторинні галузі – обробна промисловість. У цю групу входять переробні виробництва, тобто галузі металургії, хімічної, частково лісової, а також енергетичної. Роль природного фактора тут зменшується, оскільки здійснюється переробка природних ресурсів в готовий продукт.
3. Транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров’я, галузі, що обслуговують виробництво і населення. Ця група включає також обробні виробництва і системи підприємств, що відповідають за виробництво кінцевої продукції і предметів споживання.
4. Управління, наука і наукове обслуговування.
Від першої до четвертої групи йде, поступово зменшуючись, природно-ресурсний потік, від четвертої до першої – науково-інформаційний. У Російській Федерації так само, як і в багатьох інших державах, які проводили індустріалізацію на основі активного розширення використання ресурсів природи, різко збільшена перша група, тобто її ресурсний сектор, складові якого – первинні або природоексплуатуючих галузі.
Відповідно до того, який із секторів відіграє провідну роль у національній економіці, виділяють аграрне, індустріальне і сервісне суспільство.
Використання трисекторна моделі економіки дозволяє відобразити функціонування підрозділу, що виробляє проміжний продукт. Адже при вимірюванні результату функціонування економіки у формі ВВП проміжний продукт “розчинився”, оскільки його вартість повністю увійшла до вартості засобів праці і предметів споживання. Але без сировини, палива, електроенергії, матеріалів неможливе функціонування економіки, для їх виробництва потрібно затратити досить багато праці.
Трисекторна економіка включає: нульовий (матеріальний) сектор, що виробляє предмети праці; перший (фондосоздающій) – засоби праці; другий (споживчий) – предмети споживання. Аналіз трисекторна економіки показує, що матеріальний сектор займає особливу, проміжну позицію між фондосоздающім і споживчим секторами, так як в певному відношенні його поведінку подібно з поведінкою споживчого сектора, хоча за призначенням він родинний фондосоздающему.
Наведемо попередній укрупнений перелік галузей, що входять в кожен із секторів.
Матеріальний сектор: видобувна промисловість, електроенергетика, металургія, промислова хімія і нафтохімія, виробництво сільгосппродукції і морепродуктів, лісозаготівлі, промисловість будматеріалів, скляна і фарфорофаянсовая промисловість для виробничих цілей, вантажний транспорт, службовий зв’язок, оптова торгівля засобами виробництва.
Фондосоздающій сектор: металообробка і машинобудування, промислове будівництво.
Споживчий сектор: переробка сільгосппродукції і морепродуктів (легка і харчова промисловість), деревообробка, побутова хімія, скляна і фарфорофаянсовая промисловість для побутових цілей, цивільне будівництво, пасажирський транспорт, громадянська зв’язок, торгівля предметами споживання.
Передбачається, що за кожним сектором закріплені основні виробничі фонди, в той час як праця та інвестиції можуть вільно переміщатися між секторами. У російській статистиці та економічній науці загальновизнаного поділу на сектори поки немає.
Галузева структура економіки визначається і порівнюється за трьома показниками: зайнятість населення, вартості товарної продукції, вартості основних виробничих фондів (використовувані у виробництві машини, інструменти, виробничі будівлі та споруди). Частки кожній галузі (або питомі ваги) виражаються в частках одиниці (або відсотках).
Галузева структура змінюється у часі, так як ліквідуються одні підприємства, виникають інші, що впливає на потужність галузей, випуск ними валового продукту. Зміни можуть бути прогресивними або регресивними (тобто погіршують економічне становище). У найзагальнішому вигляді ступінь цієї мінливості можна оцінити за допомогою спеціальних коефіцієнтів, розроблених теорією статистики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)