Боротьба з забуванням
Далеко не все з того, що ми одного разу запам’ятали (навмисно чи ненавмисно), назавжди зберігається в нашій пам’яті. Багато чого ми забуваємо. Забування – тривалий процес, що розвивається поступово. Для успішної боротьби з ним потрібно взяти до уваги такі основні положення:
- 1. Основний засіб боротьби з забуванням – повторення. Усяке знання, що не є повтореннями, поступово забувається. 2. Забування починається незабаром після заучування і в перший час йде особливо швидким темпом. Якщо порівняти відтворення вчиненого матеріалу через 5 і через 10 днів після заучування, то виявиться, що забування за перші п’ять днів більше, ніж додаткове забування за другу п’ять днів. 3. Повторювати вивчене слід не тоді, коли воно вже забуто, а поки забування ще не почалося. За висловом відомого російського педагога та психолога Ушинського, треба “зміцнювати будівлю”, а не “лагодити вже розвалене”. Щоб запобігти забування, достатньо побіжного повторення, а щоб відновити забуте, потрібна велика робота.
Беручи до уваги сказане в другому і третьому пункті, можна зробити такий висновок: повторювати треба потому порівняно невеликий проміжок часу після заучування, так як саме в перший період забування йде найбільш швидко.
Ми сказали, що забування починається незабаром після заучування. Це не означає, однак, що воно завжди починається зараз же після заучування. Досліди показують, що нерідко відтворення буває найбільш повним не негайно після заучування, а через день, два або навіть три дні. За цей час вивчений матеріал не тільки не забувається, а, навпаки, як би “закріплюється” в пам’яті. Це явище спостерігається головним чином при заучуванні великого матеріалу.
З подібним явищем стикався І. П. Павлов при проведенні своїх дослідів. Іноді в проведених ним експериментах досягнутий результат виявляють не безпосередньо в кінці досліду, а пізніше. Це явище І. П. Павлов пояснював тим, що при вирішенні складного завдання виникає стомлення відповідних коркових клітин. Тільки через деякий час, коли стомлення зникає, нервова система виявляється здатною виявляти досягнутий результат. Можна вважати, що і зазначена особливість відтворення пояснюється зняттям втоми, що виник в процесі заучування.
Звідси випливає один практичний висновок: не слід думати, що найкраще можна відповісти на іспиті або на уроці те, що вивчено безпосередньо перед відповіддю, наприклад того ж ранку; більш сприятливі умови створюються в тому випадку, коли вивчений матеріал деякий час “відлежиться”.
Збереження в пам’яті заученого матеріалу в дуже сильному ступені залежить від того, чим ми займаємося зараз же після закінчення заучування.
Подальша діяльність може іноді “стирати” результати попереднього навчання. Якщо я, вивчивши урок з історії, негайно ж почну вчити урок, скажімо, з літератури, то цей останній матеріал може в значній мірі витіснити з пам’яті вже засвоєний історичний матеріал. Це негативна дія особливо сильно в тому випадку, коли справа йде про подібному матеріалі.
Звідси випливають такі практичні висновки:
1. Переходячи від заучування одного матеріалу до заучування іншого, потрібно завжди робити невелику перерву (5-10 хвилин), даючи собі в цей час повний відпочинок від якої розумової роботи.
2. Слід так організувати свої заняття, щоб в безпосередньому сусідстві виявлялася робота над можливо менш схожими предметами. Якщо протягом даного вечора треба займатися алгеброю, історією та літературою, то з точки зору продуктивності засвоєння порядок:
- 1) історія, 2) алгебра, 3) література – вигідніше, ніж 1) історія, 2) література, 3) алгебра.
3. Особливо відповідальний і важкий матеріал корисно відновити в пам’яті безпосередньо перед сном, оскільки сон дає найсприятливіші умови для закріплення результатів запам’ятовування.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)