Боротьба за вплив у “третьому світі”

У 50-60-і рр. тривало гостре суперництво наддержав за вплив у “третьому світі”. США і СРСР надавали військово-політичну та економічну допомогу, яка міцно прив’язувала країну-отримувача до країни-донору. Стрімке розвал колоніальної системи створював Радянському Союзу сприятливі умови для активізації своєї діяльності в “третьому світі”.
У 1957-1964 рр. керівництво СРСР підписало понад 20 різних угод про співпрацю з країнами, що розвиваються. Військово-політична та економічна підтримка надавалася насамперед тим державам, які заявляли про свою “антиімперіалістичної” позиції на міжнародній арені або про вибір “соціалістичної орієнтації” в якості пріоритету внутрішнього розвитку. Великомасштабна допомога, важким тягарем ложившаяся на радянську економіку, в ряді випадків становила значну частину бюджету союзників СРСР (в Індії – 15%, в Об’єднаній Арабській Республіці – до 50% коштів, що спрямовуються на економічний розвиток).
Ще одним важливим інструментом впливу наддержав в “третьому світі” були поставки зброї, участь у регіональних конфліктах військових радників або військових контингентів. Поля битв виконували роль військових полігонів для випробування нових систем зброї. При цьому СРСР і США прикривали свої геополітичні інтереси ідеологічними маневрами кшталт “допомоги країнам, що розвиваються і боротьби з силами міжнародного імперіалізму” або “захисту вільного ринку і цінностей демократії”. Разом з тим лідери країн “третього світу” найчастіше використовували антирадянську або антиамериканську риторику в цілях, дуже далеких від тих, які проголошувалися на словах. Укладаючи військовий союз з країнами західного або східного блоку і отримуючи від “партнера” економічну і військово-технічну допомогу, вони розраховували вирішувати на свою користь місцеві політичні, релігійні або етнічні конфлікти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Боротьба за вплив у “третьому світі”