Борис Олійник. Пісня про матір, В оборону хліба, Крило
Мета. ознайомити старшокласників з поезією Б. Олійника, розкрити народні уявлення про життєві цінності, добро і справедливість, розвивати вміння учнів бачити драматизм і конфліктність ліричного твору; виховувати в учнів повагу до матері, шанобливе ставлення до хліба, заохочувати їх до читання поезії.
Тип уроку. комбінований.
Обладнання. портрет поета, збірки творів, відгуки критики, епіграф.
Хід уроку
I. Організаційна частина.
II. Перевірка засвоєних знань.
Запитання і завдання для учнів.
1. Розповісти про життєвий і творчий шлях поета.
2. Прочитати напам’ять поезію “В оборону хліба”.
3. Які почуття охопили ліричного героя, коли він побачив наругу над хлібом?
4. Хто є головним героєм поезії?
5. У фронтовиків від удару хлібом відкрилися старі рани, у тих, хто пам’ятає голодні дні, “потемніло в оці”. Який художній засіб використовує автор для увиразнення почуттів, викликаних зневажливим ставленням до хліба?
6. Чим є хліб для народу? Чи можна поставити знак рівності між ставленням до хліба та світлом народної душі, моральності людини.
Коментар учителя.
Б. Олійник писав: “Людство одвіку, при всій невпинності поступу, завжди спирається на ті морально-етичні якорі, які не дають йому змоги з вертикалі – чолом у небо – перейти на горизонталь, тобто на всі чотири. Ці точки відліку універсальні на всі часи: любов до Вітчизни, вірність обов’язку громадянина, повага до старших, схиляння перед жінкою-матір’ю, жоною, коханою, сестрою, побратимська незрадливість, категоричне несприйняття конформізму, відступництво від ідеалів”.
III. Повідомлення теми, мети уроку.
IV. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу
Епіграфом уроку хай будуть слова І. Драча:
“Борис Олійник – поет високої відповідальності за сподіяне на землі, за чистоту традицій порядності і чесності, поет, який романтизує лицарське начало в людині”.
Поезії “Крило “та “Пісня про матір “аналізуватимемо у такій послідовності:
1. Читання поезії вчителем.
2. Бесіда за питаннями.
3. Коментар вчителя.
Після виразного читання маленької поеми “Крило ” пропонуємо учням запитання і завдання.
1. У змісті поеми поєднано реальне і фантастичне. Доведіть це.
2. Що уособлює журавлине крило, врятоване людською турботою?
3. Чому хлопець миттєво старіє, побачивши мертвого журавля?
4. Як ви розумієте такі рядки:
Ти ж найсвятіше – небо, дядьку, вбив.
5. Чому автор у підзаголовку написав: “Тільки для дітей”?
Коментар учителя.
“Маленька поема (Тільки для дітей)”. Відразу видно, що це – поема: віршований ліроепічний твір з наcкрізними образами й сюжетами. А чому саме для дітей? Тільки щасливі діти вміють любити безкорисливо й самовіддано, без домагання віддяки й користі. Хлопчина, який виходив пораненого журавлика, був щасливим. Він потратив усе тепло свого дитячого, щирого серця, щоб зцілити птаха, – і знайшов у ньому друга. Автор підкреслює душевну спорідненість хлопчика і журавля: “…Крилом я до тебе приріс”, “…Росли, як близнюки”. Братерське співчуття до “сіроми” “з перебитим у лікті крилом” – найкращий лік на його рани. І добра справа робить диво: журавлик одужав і “навчив… хлопчика літати”. Отой високий політ духу сприймається як вияв повного щастя – гармонійного єднання людини і природи. Крило – символ духовності і природності. І коли сусіда-завидюх, оскаженілий з власної загребущості, бо й совість вже давно продав “втридорога… із салом на базарі”, вбив довірливого журавля ціпком, юнак, втративши здатність літати, враз столітньо постарів: таку зовнішню подобу прибрала душа, вже не спроможна знятися у політ. А замість руки з’явилося закривавлене “надламане крило”. Страшний образ вчиненого гріха – сивий юнак із надломленим крилом – просить людського суду. Ключ до розуміння сенсу поеми – у словах судді: “Ти ж найсвятіше – небо, дядьку, вбив. А це вже вище від людського суду”. Сталося непоправне – убивство неба, убивство мрії, убивство поривання до високих ідеалів краси і гармонії (у тому числі гармонії співжиття людини з природою).
Аби осягнути материнську щедрість землі, збагнути сенс свого земного буття, людині треба хоч подумки злітати над повсякденністю, хоч мрією сягати надхмарної свіжої чистоти. Право на цей цілющий для душі політ і обстоює автор у поемі “Крило”, де провідна ідея поетично втілена у подвійному, реально-казковому, образі журавля-юнака.
Завершити роботу над цією поезією хочеться словами Богдана Тихолаза: “Бажаю тобі, читачу, щоб ніякі завидющі очі не перешкодили твоєму високому лету, щоб ніколи не втратив ти дитячої віри у казку. Хай окрилює тебе прекрасна поезія навіть у її печальності криється невичерпне джерело світла”.
Образ матері для кожної людини – уособлення чогось найсвятішого, найсокровеннішого й красивого, що, здається, словами й не передати цього найніжнішого з почуттів.
У поезії Б. Олійника вічна тема материнства набуває особливого розвитку. Поет зростав без батька, тому знайшов ті найточніші слова-образи, які здатні відтворити усю велич і красу маминої постаті. Темі матері присвячено цикл “Сиве сонце моє” (1978), збірка “Сива ластівка” (1979). Читання поезі. “Пісня про матір”.
Запитання для бесіди.
1. Чим схвилювала вас ця поезія?
2. У чому мати бачила сснс свого життя?
3. Які метафоричні образи свідчать про мудрість і доброту, щедру вдачу найдорожчої людини?
4. Як ви думаєте, чи виконають діти заповіт матері? Чого вона їх навчила?
Коментар учителя.
Діалог матері з дітьми й онуками – стислий підсумок вічної мудрості, закладеної у зміні поколінь. Відходять матері, та залишається навічно Мати – і береже од скверни цілий світ.
V. Підсумок уроку.
Слово вчителя.
Проминуть століття, і злива часу змиє бруд політичних міжусобиць і партійних воєн. І прийде він, Борис Олійник – Дон-Кіхот із Зачепилівки, зі своїм словом.
Я прийду сюди аж ген із того досвітку
Хлопчаком у полинялому картузику,
І розтане сивий іней мого досвіду
У завулку, що гучить мені, як музика.
VI. Домашнє завдання.
Підготувати аналіз поезій Б. Олійника. Використана література.
1. Гончар О. Читаючи Бориса Олійника//Гончар О. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження.- К., 1991.- С. 309-313.
2. Ільницький М. На спокій права не дано: Поезія Бориса Олійника.- К., 1980,- 112 с.
3. Моренець В. Борис Олійник: Нарис творчості.- К., 1987.- 187 с.
4. Федоровська Л. По-земному – про високе: Літературно-критичний нарис: Про лірику Бориса Олійника.- К., 1985,- 200 с.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)