Я спокійно б лежав під вагою століть – БОРИС ОЛІЙНИК

Я спокійно б лежав під вагою століть,

Я б давно вже й землею став,

Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Огорнувши вітрами стан.

Вже зітліли до кореня меч і щит,

Наді мною гуде Дніпрельстан.

Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Огорнувши вітрами стан.

Це було зо дві тисячі з гаком літ,

Коли стрів мене вражий спис:

От як стала на кручі, так і стоїть,

І в зіницях лукавий біс.

І зове, і чарує бровою-крилом,

І п’янить, мов козацький мед,

Перехоплений в стані купальним зелом

Ворожбитського зілля букет.

Ех, повстав я –

Розпалася скіфська гора,

Наполохавши римських гусей!

Взяв я рештки меча, золоту пектораль

І сховав крадькома в музей.

Я одягся модерно в нейлон і лавсан,

На побачення біг сто літ.

А вона, огорнувши вітрами стан,

Вже на іншій межі стоїть.

Я роззув черевики, я біг сто літ,

Я побив олімпійський рекорд!

Та вона вже на третій межі стоїть, –

А нехай би взяв мене чорт!

Я поклав собі: вмерти і стерти слід.

Хай гуде по мені Дніпрельстан…

Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Огорнувши вітрами стан.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Я спокійно б лежав під вагою століть – БОРИС ОЛІЙНИК