ХЛІБОРОБ – БОРИС ГРІНЧЕНКО

Я убогий родивсь, і в ті дні,

Як вмирать доведеться мені,-

Тільки горе, та стомлені руки,

Та ще серце, зотлілеє з муки,

Я зложу у дубовій труні.

Не велике я поле зорав,

Та за плугом ніколи не спав.

Що робив, те робив я до краю,

І всю силу, що мав я і маю,

На роботу невпинную клав.

На тім полі каміння було,

Поле все бур’яном заросло,

Зупинявся мій плуг на тім полі,

Та не кидав робить я ніколи,

А гострив свій леміш, чересло.

У годину, в негоду я там:

Без роботи погано рукам!

Нехай дощ і крізь драну свитину

Січе згорблену працею спину,

А спочинку собі я не дам!

Скільки поту свого я пролив,

Скільки сили я там положив!

Та дарма! Бо поорана нива

Нам давала багатії жнива:

Я не дурно невтомно робив.

Такі жнива зазнав я не раз,

А тепер вже минувся мій час,

Я вже чую: останнєє літо

Бачу я золоте своє жито,

Бачу, ниви широкії, вас.

Мої діти зберуть урожай…

Усьому наступає свій край,

Він прийшов і мені: в домовину

Я іду і навіки спочину,-

Мої ж діти зберуть урожай.

Мої діти – дочки і сини –

Усі вкупі зібравшись, вони,

Як почнуть до обіду сідати,

Будуть хліб, що придбав я, ламати

І згадають мене у труні.

І за те, що, працюючи, зміг

Згодувати і викохать їх,

То про мене в їх згадка не згине,

Після мене ще довгі години

Моє діло не вмре серед їх.

Так, я вбогий родивсь, та в ті дні,

Як вмирать доведеться мені,

То не сором ці стомлені руки

І це серце, зотлілеє з муки,

Положити в дубовій труні!..

1884


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ХЛІБОРОБ – БОРИС ГРІНЧЕНКО